м. Львів
30 серпня 2024 рокусправа № 380/14479/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач), від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000594;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України №UA209000/2024/900138/1 від 16.02.2024 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач уклав Контракт № KR26092022 від 16.09.2022 із Торгово-сервісним підприємством «Гал-Гум» (Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe «Gal-Gum»), згідно умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю вироби згідно із рахунком-фактурою до цього контракту, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти такі вироби та оплатити за них грошову суму. Відповідно до фактури Nr FVW/4/24 від 14.02.2024 та специфікації NR. 1/2024 від 14.02.2024 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022 товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209170013749U2 були шини пневматичні гумові, з відновленим протектором, для легкових автомобілів, легких вантажних автомобілів та автобусів особливо малої місткості, придатні до використання за призначенням. 16.02.2024 позивач через свого представника ФОП ОСОБА_3 , подав митну декларацію №24UA209170013749U2 та документи передбачені Митним кодексом України для митного оформлення товарів.
Позивач вказує, що визначив митну вартість товару згідно основного методу із врахуванням всіх складових митної вартості, в тому числі, транспортних витрат, в сумі: 40 549 (сорок тисяч п'ятсот сорок дев'ять) євро 27 центів, що відповідно до офіційного курсу НБУ на момент винесення відповідачем рішення, становила 1 653 266 (один мільйон шістсот п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят шість) гривень 79 копійок. Позивач зазначає, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що заявлена митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення документи не підтверджують заявлені числові відомості митної вартості. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вказує, що дійсна вартість товару підтверджується рахунком-фактурою та іншими доданими документами, тому рішення суперечить вимогам законодавства, є безпідставним та необґрунтованим. Просить задовольнити позов повністю.
Ухвалою від 11.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
29.07.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, представник відповідача зазначив, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Так, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України чітко обумовлює право митного органу на витребування додаткових документів за наявності відповідних умов. В законі чітко зазначено, що у разі якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. За результатами опрацювання поданих разом із митною декларацією документів встановлено наступне: - відповідно до п.6.1 Контракту від 16.09.2022 № KR26092022 відвантаження здійснюється партіями які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки, яка до митного оформлення декларантом не надавалась; - у гр.3 CMR б/н від 14.02.2024 кінцевим пунктом маршруту (пунктом розвантаження) зазначено м. Вигода, Україна, однак у рахунку на оплату транспортних послуг № 122 від 13.02.2024, довідці про транспортні витрати від 12.02.2024 та у заявці на транспортні перевезення № 20/10 від 12.02.2024 пунктом розвантаження зазначено м. Львів, Україна; - в експортній декларації країни відправлення № 24PL371010E0061634 вартість товару не відповідає вартості товару що зазначена у фактурі № FVW/4/24 від 14.02.2024. Відтак, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки. Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ч.2 ст. 53 МК України. Також зауважує, що сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу взагалі не співмірні із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою.
02.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від 30.07.2023, у якій представник позивача наводить аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також наголошує, що відповідач був зобов'язаний зазначити про обґрунтовані сумніви у своєму повідомленні про надання додаткових документів і визначити перелік документів, надання яких би усунуло такі сумніви/невідповідності, проте відповідач вимагав від позивача документи, які вже були подані ним для митного оформлення, жодним чином не вказавши на виявлені невідповідності.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та Торгово-сервісним підприємством «Гал-Гум» (Przedsiebiorstwo Handlowo-Uslugowe «Gal-Gum») (продавець) укладено контракт № KR26092022 від 16.09.2022 (далі - контракт), відповідно до якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю вироби згідно із рахунком-фактурою до цього контракту, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти такі вироби та оплатити за них грошову суму, зазначену у рахунку-фактурі (п. 1.1 контракту). Оплата товару здійснюється прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця протягом 40 днів після отримання товару, або по передоплаті згідно встановленого продавцем рахунку (п. 5.1 контракту). Оплата товару здійснюється покупцем згідно виставленого рахунку-фактури (п. 5.2 контракту). Відвантаження здійснюється партіями, які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки протягом 10 днів з моменту замовлення (п. 6.1 контракту).
Товаром, що декларувався в межах митної декларації № 24UA209170013749U2, відповідно до фактури Nr FVW/4/24 від 14.02.2024 та специфікації NR. 1/2024 від 14.02.2024 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022, були шини пневматичні гумові, з відновленим протектором, для легкових автомобілів, легких вантажних автомобілів та автобусів особливо малої місткості, придатні до використання за призначенням: 225/70 R15 шини відновленні, 215/65 R16 шини відновленні, 215/70 R16 шини відновлені, 205/80 R16 шини відновленні, 235/70 R16 шини відновленні, 245/70 R16 шини відновлені, 235/60 R18 шини відновлені, 235/55 R19 шини відновленні, 205/70 R15 шини відновленні, 265/70 R16 шини відновлені, 235/60 R16 шини відновленні, 235/65 R17 шини відновлені, 215/60 R16 шини відновленні, 225/45 R17 шини відновлені без боковини, загальна кількість - 908, загальною вагою 17 813 кг, код УКТЗЕД 4012110000, торговельна марка GALGUM, виробник P.H.U. "GAL-GUM", Польща (надалі - Товар). Товар постачався на умовах часткової передоплати відповідно до пункту 5.1. контракту.
З метою здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці такі документи: митну декларацію №24UA209170013749U2 від 16.02.2024; рахунок-проформу (Proforma invoice) PW/5/23 від 21.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) FVW/4/24 від 14.02.2024; CMR від 14.02.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l PL/MF/AT 0282385 від 14.02.2024; платіжний документ SWIFT від 27.12.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.12.2024; лист про відсутність страхування від 14.02.2024; платіжну інструкцію №13JBKLNC 25.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №122 від 13.02.2024; довідку про вартість перевезення від 12.02.2024; заявку до договору про перевезення №20/10 від 12.02.2024; прайс виробника від 14.02.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №24/1/039 від 15.02.2024; додатки до висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №24/1/039 від 15.02.2024; специфікацію NR.1/2024 від 14.02.2024 до зовнішньоекономічного договору KR26092022 від 16.09.2022; зовнішньоекономічний договір №KR26092022 від 16.09.2022; договір про надання послуг митного брокера №67- 2022 від 28.09.2022; договір про перевезення №30/10-22 від 03.08.2022; довідку підприємства "GAL-GUM" про транспортні витрати по території Польщі; перепустку № Е-206365; копію митної декларації країни відправлення 24PL371010E0061634 від 14.02.2024.
Позивач визначив митну вартість Товару згідно основного методу із врахуванням всіх складових митної вартості, в тому числі транспортних витрат, в сумі: 40 549 (сорок тисяч п'ятсот сорок дев'ять) євро 27 центів, що згідно офіційного курсу НБУ, на момент винесення відповідачем рішення, становила 1 653 266 (один мільйон шістсот п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят шість) гривень 79 копійок.
16.02.2024 о 08:17 год в результаті опрацювання наданих позивачем документів відповідач надіслав позивачу повідомлення щодо надання додаткових документів, в якому вказані такі документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваною товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач надав відповідь на вказане повідомлення відповідача, у якій зазначалося, що документи, які вимагає відповідач, вже надані, та зазначив, що вимога відповідача не конкретизована та не містить конкретного переліку документів, надання яких би підтвердило всі складові митної вартості. До відповіді позивач додав підтвердження вивозу товару №24ІЕ599-462911 від 15.02.2024.
За результатами розгляду митної декларації та поданих до неї документів, державний інспектор ВМО № 1 мп «Городок» Львівської митниці прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів з підстави прийняття 16.02.2024 Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900138/1.
Заявлену позивачем митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900138/1 від 16.02.2024, згідно з яким митну вартість Товару визначено за другорядним методом визначення митної вартості, яким збільшено розраховану декларантом митну вартість товару з 40 549 (сорока тисяч п'ятсот сорока дев'яти) євро 27 центів на 49 904 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот чотири) євро 22 цента. Тобто, фактично було збільшено митну вартість товару на 9 354 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят чотири) євро 95 центів, що згідно офіційного курсу НБУ на момент винесення відповідачем рішення, становило 381 418 (триста вісімдесят одна тисяча чотириста вісімнадцять) гривень 15 копійок. Таким чином, внаслідок коригування митної вартості позивач сплатив на 76 283 (сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят три) гривні 63 копійки більше податку на додану вартість при подальшому митному оформленні Товару.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900138/1 від 16.02.2024, в графі 33 зазначено таке:
«Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі-МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено:
- відповідно до п. 6.1 Контракту від 16.09.2022 р. за № KR26092022 зазначено, що відвантаження здійснюється партіями, які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки, яка до митного оформлення декларантом не надавалась;
- у гр. 3 CMR б/н від 14.02.2024 кінцевим пунктом маршруту (пунктом розвантаження) зазначено м. Вигода, однак, у рахунку на оплату транспортних послуг № 122 від 13.02.2024 р., довідці про транспортні витрати від 12.02.2024 та у заявці на транспортні перевезення № 20/10 від 12.02.2024 пунктом розвантаження зазначено м. Львів.
- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № FVW/4/24 від 14.02.2024.
Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Відповідно до пункту другого статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару; під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Крім того, пунктом 2 Приміток та додаткових положень до ГАТТ встановлено, що сумісним із статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь - які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Таким чином, декларантом не надано документів, які вказують зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); -виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом на вимогу додатково надано підтвердження вивезення товару. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA 209190/2024/3092 від 05.02.2024, рівень митної вартості становить 3.01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є прийняття митними органами рішення про коригування митної вартості товарів.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4 ст. 58 МК України).
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (ч.ч. 5, 7 ст. 58 МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 5 ст. 53 МК України передбачає, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.ч. 4, 5 ст. 55 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Частиною 2 ст. 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Частиною 4 ст. 64 МК України передбачено, що у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила).
У пункті 2.1 Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо застосування норм права:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі №815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст. 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі Nr FVW/4/24 від 14.02.2024 та специфікації NR. 1/2024 від 14.02.2024 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022 (39200,30 EUR).
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: рахунок-проформу PW/5/23 від 21.12.2023; рахунок-фактуру (інвойс) FVW/4/24 від 14.02.2024; CMR від 14.02.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.l PL/MF/AT 0282385 від 14.02.2024; платіжний документ SWIFT від 27.12.2023; платіжну інструкцію в іноземній валюті від 27.12.2024; лист про відсутність страхування від 14.02.2024; платіжну інструкцію №13JBKLNC 25.12.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №122 від 13.02.2024; довідку про вартість перевезення від 12.02.2024; заявку до договору про перевезення №20/10 від 12.02.2024; перелік цін виробника від 14.02.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №24/1/039 від 15.02.2024; додатки висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №24/1/039 від 15.02.2024; специфікацію NR.1/2024 від 14.02.2024 до зовнішньоекономічного договору KR26092022 від 16.09.2022; зовнішньоекономічний договір №KR26092022 від 16.09.2022; договір про надання послуг митного брокера №67- 2022 від 28.09.2022; договір про перевезення №30/10-22 від 03.08.2022; довідку підприємства P.H.U. "GAL-GUM" Wojciech Galeziewski про транспортні витрати по території Польщі; перепустку № Е-206365; копію митної декларації країни відправлення 24PL371010E0061634 від 14.02.2024.
Суд бере до уваги, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд вважає, що надані декларантом документи містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар. У рахунку-фактурі № FVW/4/24 від 14.02.2024 та специфікації № 1/2024 від 14.02.2024 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022 чітко вказано вартість товару: 225/70 R15 шини відновлені, 215/65 R16 шини відновлені, 215/70 R16 шини відновлені, 205/80 R16 шини відновлені, 235/70 R16 шини відновлені, 245/70 R16 шини відновлені, 235/60 R18 шини відновлені, 235/55 R19 шини відновлені, 205/70 R15 шини відновлені, 265/70 R16 шини відновлені, 235/60 R16 шини відновлені, 235/65 R17 шини відновлені, 215/60 R16 шини відновлені, 225/45 R17 шини відновлені, загальна кількість - 908, загальною вартістю 39200,30 євро.
Відповідно до п. 5.1. контракту позивач здійснив передоплату за Товар у сумі 35000 євро, що підтверджується платіжним документом SWIFT від 27.12.2023; платіжною інструкцією в іноземній валюті від 27.12.2024; платіжною інструкцією №13JBKLNC від 25.12.2023.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу визначені ч. 2 ст. 53 МК України документи. З матеріалів справи вбачається, що відповідач на стадії консультацій витребував усі визначені у ст. 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Аргументи відповідача, викладені ним, зокрема, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900138/1 від 16.02.2024, на думку суду спростовуються таким.
Суд не бере до уваги аргумент відповідача, про те, що «відповідно до п. 6.1 Контракту від 16.09.2022 р. за № KR26092022 зазначено, що відвантаження здійснюється партіями, які формуються продавцем відповідно до узгодженої заявки, яка до митного оформлення декларантом не надавалась», оскільки на підставі заявки виставляється рахунок - фактура, під час митного оформлення позивач надав копію рахунку-фактури № FVW/4/24 від 14.02.2024 та специфікації № 1/2024 від 14.02.2024 до Контракту NR KR26092022 від 16.09.2022. Отже, у відповідача була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість. Крім того, така заявка не становить невід'ємну частину Контракту № KR26092022 від 16.09.2022, тому обов'язку її надавати при митному оформленні товару у позивача не було. Суд погоджується з доводами позивача про те, що контрактом не встановлено форму заявки, а саме, усна чи письмова. Також суд звертає увагу, що відповідач не обґрунтував, яким чином ненадання позивачем копії заявок впливає на митну вартість задекларованого товару.
Також матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про те, що «у гр. 3 CMR б/н від 14.02.2024 кінцевим пунктом маршруту (пунктом розвантаження) зазначено м. Вигода, однак, у рахунку на оплату транспортних послуг № 122 від 13.02.2024 р., довідці про транспортні витрати від 12.02.2024 та у заявці на транспортні перевезення № 20/10 від 12.02.2024 пунктом розвантаження зазначено м. Львів».
Відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Крім того, у підпункті d) пункту 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, укладеної в Женеві 19.05.1956, зазначено, що поміж іншого вантажна накладна містить дані про місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки. За правильність заповнення таких даних відповідальність несе відправник (підпункт а) п. 1 ст. 7 згаданої Конвенції). Таким чином, відправник при заповненні CMR б/н від 14.02.2024 допустив помилку, проте така помилка жодним чином не впливає на складові митної вартості товару, оскільки транспортування Товару по території України не входить до складових митної вартості товару.
Стосовно доводів відповідача про те, що «в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № FVW/4/24 від 14.02.2024» суд зазначає таке. Експортна декларація країни виробника - це документ, оформлений в країні експорту товару, - в Польщі відповідно до законодавства Польщі, без застосувань норм українського законодавства, а тому правильність оформлення митних документів продавцем-експортером не може впливати на право покупця визначити митну вартість товарів при імпорті за ціною контракту і не може слугувати підставою для сумнівів у заявленій митній вартості. Крім того, з підтвердження вивозу товару №24ІЕ599-462911 від 15.02.2024, яким підтверджується вивіз Товару з території Польщі, фактурна вартість Товару є такою самою, як і в фактурі № FVW/4/24 від 14.02.2024. Суд погоджується з доводами позивача про те, що згідно з графою 46 в експортній декларації №24PL371010E0061634 вказана статистична вартість Товару, оскільки саме так і названа графа 46 експортної декларації.
Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості декларованого товару за основним методом.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке. Письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з баз даних ЄАІС Держмитслужби та зазначенням номеру та дати митної декларації № UA 209190/2024/3092 від 05.02.2024, відповідно до якої митна вартість такого товару становить 3,01 дол. США за кг.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до ст. 11 МК України інформація, що стосується митної справи, отримана митними органами, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб'єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України. Інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується митними органами, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом. Обробка персональних даних осіб, відомості про яких отримані митними органами, здійснюється без згоди таких осіб.
З урахуванням вказаного, суд бере до уваги долучену відповідачем до відзиву копію митної декларації № UA 209190/2024/3092 від 05.02.2024 без урахування відомостей про вантажовідправника, вантажоодержувача та декларанта, яких цей документ стосується. При цьому суд звертає увагу на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору).
Таким чином, митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати митної декларації, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо загальних посилань відповідача на норми МК України, то такі зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень та відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності та обґрунтованості, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900138/1 від 16.02.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) № UA209170/2024/000594 є прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови UA209170/2024/000594 також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням перекладачів.
Представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, а саме, сплачений ним судовий збір в розмірі 4239,20 грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача 1500 грн.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, то у відповіді на відзив представник позивача зазначає, що детальний розмір цих витрат буде поданий у встановлені строки згідно зі ст. 134 КАС України.
Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд стягує на користь позивача суму сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із залученням перекладача, суд враховує таке. Суд у порядку ст. 71 КАС України перекладача до участі у справі не допускав (не призначав), тому витрати, пов'язані із залученням перекладача, у розумінні ст. 137 КАС України, які б підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у цій справі відсутні. Також суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, на залучення перекладача, представник позивача суду не надав.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2024/900138/1 від 16.02.2024 про коригування митної вартості товарів.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000594.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір в сумі 4239,20 грн (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять грн 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Львівська митниця (79000, вул. Костюшка, буд. 1, Львівська обл., місто Львів; код ЄДРПОУ 43971343).
Повне рішення суду складено 30.08.2024.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна