02 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа №340/799/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження у м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області про:
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області скласти та надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що із 07.10.2010 р. є суддею у відставці. 04.01.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу йому довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 грн, однак 17.01.2024 р. відповідач відмовив по суті заяви. Позивач вважає дії відповідача протиправними.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому зазначено, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.19-22). Відповідач вказує на те, що Законом №3460-ІХ запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 грн. Відповідач наголошує на тому, що застосування у спірних правовідносинах саме показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України. Відповідно до затвердженого штатного розпису на 2024 рік Кіровоградського районного суду Кіровоградської області, який введено в дію з 01.01.2024 р. посадовий оклад голови суду 69 366 грн (30 х 2102 грн х 1,1). Посадовий оклад суддів протягом 2020 - 2024 років не змінювався. У зв'язку з тим, що посадовий оклад працюючого голови суду Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з 01.01.2024 р. не підвищився та становить 69 366 грн, у Територіального управління ДСА України в Кіровоградській області немає підстав для видачі довідки для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3 028 гривень.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.15-16).
27.03.2024 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.27).
Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 р. №2596-VI «Про звільнення суддів» звільнено з посади судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
04.01.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області із заявою про надання довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого з 01 січня 2024 року (у сумі 3 028 грн) Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 р. №3460-ІХ (а.с.9).
Листом Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 17.01.2024 р. №176/24 повідомлено ОСОБА_1 , що оскільки посадовий оклад працюючого судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з 01.01.2024 р. не підвищувався та становить 69 366 грн, Територіальне управління ДСА України в Кіровоградській області немає підстав для видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3 028 гривні (а.с.10).
Судом встановлено, що на час виходу позивача у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI (далі за текстом - Закон №2453).
Згідно з ч.ч.1, 5 ст.120 Закону №2452 передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Відповідно до ч.3 ст.141 Закону №2453, у редакції Закону України від 12.02.2015 р. №192-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. №1-8/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
30.09.2016 р. набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402).
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.
З огляду на ч.ч.4-5 ст.142 Закону №1402, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом з тим, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 4 Закону №1402 визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 статті 135 Закону №1402 передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.135 Закону №1402 базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2022 р. №3460-IX установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Спір у цій справі зумовлений обчисленням суддівської винагороди позивача, виходячи з установленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2 102,00 грн.
Так, визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 08 квітня 2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 р. №1401-VIII (далі за текстом - Закон №1401), що набрав чинності з 30.09.2016 р.
Конституція України, у редакції Закону №1401, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. №966-XIV (далі за текстом - Закон №966).
Відповідно до статті 1 Закону №966 прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966 передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом №966 не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
При цьому, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402.
Слід зауважити, що зміни до Закону №1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період, а також до Закону №966 щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
Отже, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 р. №5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Водночас, Закони №1082-ІХ, №1928-ІХ та №2710-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.11.2021 по справі № 400/2031/21 вказав, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді». При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.
Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон України «Про державний бюджет» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону». Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402, а положення Закону №966 вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Тому відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом, що й стало підставою для відмови у видачі довідок про суддівську винагороду.
Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.) є неправомірною.
Вказана правова позиція узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10.11.2021 р. у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 р. у справі №360/503/21, від 13.09.2023 р. у справі №240/44080/21.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, розмір якого визначено статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн (а.с.11), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 371 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 26241445, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 26241445, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 02 вересня 2024 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. МОМОНТ