30 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/7653/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до вимог чинного законодавства;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести йому перерахунок та виплату пенсії, починаючи з липня 1998 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до законодавства;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь моральну шкоду у сумі, що дорівнює 20 кратному розміру заборгованості своєчасно не нарахованої і не виплаченої суми пенсії.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що з 1998 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як особа, яка понад 10 років працювала за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вказує, що в порушення норм статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та вимог статтей 1 та 2 Закону України від 02.06.2005 №2636-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби" при призначенні йому пенсій пенсійний орган не зарахував до його пільгового стажу за Списком №1 періоду його навчання протягом 1963-1967 років за спеціальністю "фельдшер" в Київському медичному училищі №2, а також періоду проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 19.07.1967 по 06.12.1969. Також позивач зазначає, що в порушення вимог статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний орган не застосував до його пенсії збільшення її розміру на 1 % за кожний наявний у нього рік страхового стажу понад 25 років. На переконання позивача, вказані дії пенсійного органу порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим, він звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/7653/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю. Аргументуючи свою позицію Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що ОСОБА_1 з 03.07.1998 перебуває в управління та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004. Відповідно до поданої позивачем заяви від 24.01.2020, йому з 01.02.2020 проведено перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після попереднього перерахунку пенсії за даними системи персоніфікованого обліку. Після цього перерахунку страховий стаж позивача склав 63 роки 03 місяці 23 дні (враховано до 31.12.2019), в тому числі 10 років 05 місяців 19 днів робота за Списком №1. В подальшому, відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 27.01.2022, йому 10.02.2022 було проведено перерахунок пенсії відповідно частини 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зараховано страховий стаж з 01.01.2020 по 31.12.2021, набутий після попереднього перерахунку. В наслідок цього, страховий стаж позивача склав 65 років 03 місяці 23 дні (враховано до 31.12.2021), в тому числі 10 років 05 місяців 19 днів робота за Списком №1. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що пенсія ОСОБА_1 обчислена відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду його навчання в Київському медичному училищі №2 протягом 1963-1967 років, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві зазначило, що відповідно до статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорій працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Так, згідно диплому НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.09.1963 по 03.07.1967 навчався в Київському медичному училищі №2 (що не відноситься до професійно-технічних навчальних закладів) за спеціальністю "фельдшер". Разом з тим, робота на посаді фельдшера не дає права на зарахування до стажу на пільгових умовах за Списком № 1, а тому даний період навчання позивача не може бути врахований до його стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1.
Щодо вимог позивача про зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 19.07.1967 по 06.12.1969, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження строкової військової зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію пільгових умовах. Однак, на момент призову на строкову військову службу ОСОБА_1 не навчався і не працював за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому період проходження ним строкової військової служби не може бути враховано до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1.
Враховуючи зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що його дії є правомірними, a позов ОСОБА_1 необґрунтованим, а тому він не підлягає залишенню.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.07.1998 була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На даний час, розмір його пенсії обчислений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наданими до суму матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджується, що загальний розмір його страхового стажу становить 65 років 03 місяця 23 дні, а розмір пільгового стажу роботи за Списком №1 - 10 років 5 місяців 19 днів.
Згідно розрахунків стажу з пенсійної справи ОСОБА_1 , період його навчання в Київському медичному училищі №2 з 01.09.1963 по 04.07.1967 (3 роки 10 місяців 3 дні) та період проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 19.07.1967 по 06.12.1969 (2 роки 4 місяці 18 днів) були зараховані до його загального страхового стажу.
В свою чергу, до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 в розмірі 10 років 5 місяців 19 днів вищезазначені періоди навчання та проходження строкової військової служби враховані не були.
Позивач вважає, що пенсійний орган протиправно не зарахував до його пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання з 01.09.1963 по 04.07.1967 в Київському медичному училищі №2 та періоду проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 19.07.1967 по 06.12.1969. Крім того, позивач зазначає, що в порушення вимог статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний орган не застосував до його пенсії збільшення її розміру на 1 % за кожний наявний у нього рік страхового стажу понад 25 років.
Вказані обставини зумовили звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
На момент призначення позивачу пенсії (03.07.1998) право громадян на пенсійне забезпечення реалізовувалось відповідно до норм Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 1 Закону №1788-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії) було передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії) за нормами цього Закону призначались:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні пенсії.
Згідно з пунктом "а" частини 1 статті Стаття 13 Закону №1788-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
09 липня 2003 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Вказаний закон визначив принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV було передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України , та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На даний момент, відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 вказаного Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Спірним у даній справі є наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 періоду його навчання в Київському медичному училищі №2 з 01.09.1963 по 04.07.1967 та періоду проходження ним строкової військової служби в лавах Збройних Сил СРСР з 19.07.1967 по 06.12.1969.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує, що згідно з статтею 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 56 Закону №1788-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії), яка визначала види трудової діяльності, що зараховувались до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, вказаною правовою нормою також було визначено, що до стажу роботи зараховується :
- військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби (п. "в" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII);
- навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII).
Зміст вказаної норми свідчить, що вона передбачає зарахування період проходження військової служби та періоду навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі саме до загального страхового стажу особи, а не до пільгового стажу роботи.
Натомість, абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Крім того, частиною 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" визначено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за умови, що на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Натомість, час навчання зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за умови, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявними у справі документами, що в період з 01.09.1963 по 04.07.1967 ОСОБА_1 навчався в Київському медичному училищі №2 за спеціальністю "фельдшер", а в період з 19.07.1967 по 06.12.1969 він проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР.
В свою чергу, на посаді рентген-лаборанта в Житомирському обласному туберкульозному диспансері, тобто на посаді, яка передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 працював в період з 27.02.1970 по 10.09.1974.
Таким чином, в спірних правовідносинах між датою закінчення ОСОБА_1 навчання в Київському медичному училищі №2 за спеціальністю "фельдшер" (04.07.1967) та датою зарахування його посаду рентген-лаборанта в Житомирському обласному туберкульозному диспансері (27.02.1970) пройшло більше трьох місяців. Крім того, в Київському медичному училищі №2 позивач навчався за спеціальністю "фельдшер", натомість в Житомирському обласному туберкульозному диспансері працював на посаді рентген-лаборанта, тобто був працевлаштований не за набутою професією. Більш того, робота за здобутою позивачем спеціальністю "фельдшер" не передбачена Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Вказане свідчить про недотримання передбачених частиною 1 статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" умов для зарахування періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1963 по 04.07.1967 в Київському медичному училищі №2 за спеціальністю "фельдшер" до пільгового стажу його роботи за Списком №1.
Щодо строкової служби, то під час розгляду справи судом безспірно встановлено та підтверджено наявними у справі документами, що на момент призову позивача на строкову військову службу (19.07.1967) він не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також не був працевлаштований за професією (не працював на посаді), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Відтак, з огляду на правові норми абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" суд приходить до висновку, що права на зарахування періоду проходження строкову військової службу в лавах Збройних Сил СРСР з 19.07.1967 по 06.12.1969 до пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 не має.
Щодо посилання позивача на пункт 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, суд вважає такі безпідставними, адже правові норми вказаного нормативно-правового акту застосовувались при визначенні пенсії в період до 01.01.1992, а відтак, спірні правовідносини вони не регулюють.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду його навчання з 01.09.1963 по 04.07.1967 в Київському медичному училищі №2 за спеціальністю "фельдшер" та періоду проходження ним строкової військової службу в лавах Збройних Сил СРСР з 19.07.1967 по 06.12.1969 відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заявлені ним в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині позовних вимог, які стосуються порушення відповідачем вимог статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на момент звернення позивача з даним позовом до суду) передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Таким чином, вказана правова норма надає особі право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, у випадку наявності у такої особи страхового стажу в розмірі, що перевищує мінімально встановлений розмір для призначення пенсії за віком, а саме в розмірі понад 35 років для чоловіків та понад 30 років для жінок.
Під час розгляду справи судом встановлено, що загальний розмір страхового стажу ОСОБА_1 становить 65 років 03 місяця 23 дні. При цьому, наявним у справі розрахунком пенсії з пенсійної справи позивача підтверджується, що станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду йому, на виконання вимог абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, виплачувалась доплата за понаднормовий стаж (за 40 років) в розмірі 837,20 гривень.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що права ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії в розмірі 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону від 09.07.2003 №1058-IV відповідач не порушує, а тому заявлені в цій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести йому перерахунок та виплату пенсії, починаючи з липня 1998 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до законодавства та про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимоги про зарахував до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його навчання та періоду проходження строкової військової служби в лавах Збройних Сил СРСР, а також від вимоги про нарахування підвищення до пенсії, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, щодо яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Під час розгляду даної справи судом не було встановлено порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прав позивача та вчинення ним відносно позивача протиправних дій/бездіяльності чи прийняття протиправних рішень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем під час розгляду справи доведено та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено правомірність його дій в спірних правовідносинах.
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович