Справа № 369/6415/23
Провадження №2/369/1939/24
11.06.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчка А. Я.,
при секретарі Ведмеденко Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ловшунова Дмитра Сергійовича, про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - Бахматський Олександр Олександрович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
23.05.2024 року за вх. № 24729, від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ловшунова Дмитра Сергійовича, до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 712/4776/23 та завершення розгляду Верховним Судом справи №750/7085/23.
Обґрунтовуючи таке клопотання, представник вказує на зміст ухвали Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №712/4776/23, за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, де Верховний Суд зазначив, що результат аналізу судової практики свідчить про винесення судом суперечливих судових рішень у питанні що стосується юрисдикції спірних правовідносин, відсутності єдності судової практики, зокрема, у зв'язку із відсутністю правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо такого роду питань. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що така проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.
Таким чином, оскільки правовідносини у даній справі є подібними із правовідносинами у справі №712/4776/23, судове рішення у якій переглядається у касаційному порядку Об'єднаною палатою Верховного Суду, існують беззаперечні підстави для зупинення провадження у даній справі.
Додатково представник позивача вказує на те, що згідно з ухвалою Верховного Суду від 09.11.2023 відкрито провадження у справі №750/7085/23 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підставою для оскарження рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.07.2023 та постанови Чернігівського апеляційного суду від 20.09.2023, постановлених у вказаній справі, стала відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, статті 5 Закону України «Про державну службу», частини п'ятої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (в частині відсутності заборони на переведення працівника, який не є державним службовцем (хоча виконує владно-управлінські функції) на посаду державного службовця в органі, до якого здійснюється приєднання в процедурі реорганізації.
Отже, враховуючи те, що предметом спору у даній справі є поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зазначені справи пов'язані між собою, оскільки стосуються оскарження дій Пенсійного фонду України під час реорганізації та звільнення працівників Фонду соціального страхування України, представник позивача просив суд зупинити провадження у справі.
У судове засідання учасники провадження не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
При цьому, від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Левшунова Д. С., до суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності позивача та його представника, де також представник вказав, що просить суд задовольнити їх клопотання та зупинити провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи, клопотання представника позивача дійшов до висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до заявлених позовних вимог у даній справі позивач ОСОБА_1 просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення №131-к від 13.04.2023;
- поновити її на посаді начальника відділу організації доступу до публічної інформації та звернень громадян управління документообігу та контролю виконання виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.04.2023 по дату ухвалення судового рішення, виходячи із розрахунку середньоденної заробітної плати, яка становить 1583,44 грн.;
- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн;
- визнати незаконним та скасувати наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» № 9-ОД від 16.01.2023 року.
При цьому, судом встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №712/4776/23 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним наказу та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Вказана справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо юрисдикції спірних правовідносин.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі №188/741/23, статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Із урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача про необхідність зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду судового рішення у справі №712/4776/23.
Разом із цим, суд вважає, що клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Верховним Судом справи №750/7085/23 за позовом ОСОБА_3 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасним, оскільки на даний час судом не вирішуються питання, які підлягають встановленню під час судового розгляду, а лише перевіряється предметна підсудність даного спору.
При цьому суд звертає увагу на те, що перевірка підсудності справи є першочерговим обов'язком суду.
Згідно з ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення.
З огляду на наведене, враховуючи, що усі наведені вище доводи представника позивача, які фактично є підставами для зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про задоволення такого клопотання та необхідність зупинення провадження у даній справі на підставі п. 10 ч.1 ст. 252 ЦПК України.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України у випадках, встановлених пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 252, 253, 258-261, 353 ЦПК України, суд,
Клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі задовольнити.
Провадження у цивільній справі №369/6415/23, за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, третя особа: Голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України- ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди зупинити до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду судового рішення у подібних правовідносинах, а саме судового рішення у справі №712/4776/23 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним наказу та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій ВОЛЧКО