Справа № 367/2496/24
Провадження №2/367/3426/2024
Іменем України
(заочне)
27 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Яцун А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення нею повноліття, та просить стягнути витрати на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року по справі № 147/1084/23 шлюб між нею та ОСОБА_2 було розірвано.
Від даного шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з нею.
24 квітня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Судом встановлено, що згідно із копією рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 вересня 2023 року по справі № 147/1084/23 розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 31 травня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 41.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що 14 січня 2014 року складено відповідний актовий запис № 18Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, позивач посилається на те, що донька проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
Згідно із ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції). Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В п.17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. У відповідності до ст. ст. 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі. Згідно із ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини. Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. За таких обставин, оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд вважає можливим задовольнити позов та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, з дня подання позову до суду. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, суд зазначає, що розподіл судових витрат не є позовною вимогою, має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Стаття 137 ЦПК України детально описує порядок відшкодування та визначення вказаних витрат, зокрема: - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша); - за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга); - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя); - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта); - у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята); - обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 04/24 від 20 лютого 2024 року, укладений між адвокатом Таран Людмилою Миколаївною та ОСОБА_1 ; попередній розрахунок суми судових витрат; квитанція до прибуткового касового ордера № 04/24 від 20 лютого 2024 року; копія ордеру про надання правової допомоги серії АА № 1420448 від 16 березня 2024 року; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 001236 від 12 липня 2021 року. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачу у розмірі 2 500 (дві тисячі пятсот) гривень. Таким чином, суд вважає за можливе стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Згідно із ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір. На підставі ст. 84, 180-182 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 4,12,81,247,263-268 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Кравчук