08.08.2024 Справа № 363/2352/22
08 серпня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю:
секретаря судового засідання Бобрової Н.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
представник відповідача
( ОСОБА_2 ) Маслей І.М.,
Представник відповідача
( ОСОБА_3 ) ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 третя особа: нотаріус Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Лариса Степанівна про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,-
встановив:
ОСОБА_7 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з даним позовом, в якому просить: визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Нижчедубечанська сільська рада, СТ «Либідь», цільове призначення земельної - для колективного садівництва, кадастровий номер 3221885600:35:162:0101, зареєстрований в реєстрі за № 3387 від 25.07.2020 року, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та посвідчений нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Ларисою Степанівною; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221885600:35:162:0101 площею 0,0729 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський райони, Нижчедубечанська сільська рада, СТ «Либідь», яка проведена на підставі договору дарування земельної ділянки серії НОІ № 872012 від 25.07.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3387
В позовні заяві позивачка вказує, що при укладенні вказаного вище договору дарування мала на меті укладення договору довічного утримання, оскільки є літньою людиною похилого віку, має ряд захворювань, та потребує допомоги. Між сторонами договору фактично існувала домовленість, що позивач передасть у власність ОСОБА_8 належне її майно, а останній буде здійснювати догляд та утримувати позивача. Просить враховувати, що договір дарування був укладений під впливом обтяжуючих обставин, викликаних її стану здоров'я та безпорадного стану, договір дарування не відповідає його внутрішній волі та життєвим обставинам, що склалися. Наміру дарувати земельну ділянку у неї не було.
За вказаних обставин, оспорюваний договір підлягають визнанню судом недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.09.2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
19.10.2022 року до суду надійшов відзив від відповідача ОСОБА_6 на позовну заяву, мотивуючи тим, що позивач усвідомлено уклала із спадкодавцем ОСОБА_9 саме договір дарування, оскільки, рішення про відчуження майна у сім'ї позивача приймалися родичами колективно, дарування не мало істотного значення для позивача тому, що станом на дату укладення спірного договору позивач була матеріально забезпеченою та фінансово незалежною особою і продовжує нею залишатися, має дочку, яка зобов'язана утримувати матір за законом, ОСОБА_6 не підтримує позивача оскільки не має а ні фінансової, а ні фізичної можливості для цього. Земельна ділянка за спірним договором ніколи не приносила доходу позивачу. Позивач сама підтверджує, що на момент укладення спірного договору не потребувала ні сторонньої допомоги, ні фінансової підтримки спадкодавця. Позивач не потребувала сторонньої допомоги на момент укладення спірного договору. Позивач була обізнана про зміст і наслідки укладення спірного договору. Між позивачем та ОСОБА_8 не було жодних інших домовленостей про її довічне утримання окрім як на підставі родинних зав'язків, та позивач поданням позову у цій справі порушила принцип добросовісності.
13.11.2023 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Любимов С.О., підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник, адвокат Маслей І.М. не заперечували проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Власюк І.І. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі
Третя особа нотаріус Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Лариса Степанівна в судове засідання не з'явилася, надіслала лист щодо здійснення розгляду справи за її відсутності.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_3 (відповідачем), яка є його тещею, а його дружина є єдиною донькою ОСОБА_3 . Що знайомий із родиною ОСОБА_11 з 2015 року. У 2015-му році одружився на доньці ОСОБА_6 . На спірній земельній ділянці був п'ять разів приблизно але з позивачем по справі бачився більше разів, точно пригадати не може але збиралися на свята та застілля. Бачилися із позивачем десь раз на три місяці, зустрічі тривали по парі годин. Як правило всі святкування були надані ОСОБА_12 . Повідомив, що спілкувався із чоловіком позивача по справі ОСОБА_13 . Щодо стану здоров'я відомо, що останній помер після лікування. Відомо що були проблеми із серцем, родичі збирали кошти на лікування. Він не допомагав матеріально, оскільки до нього персонально з проханням матеріальної допомоги ніхто із родичів не звертались. Також він вказав що позивач по справі, разом із ОСОБА_8 регулярно працювала на земельній ділянці та допомагала своєму сину по будівництву. Відносини у родині ОСОБА_11 були добрі, при ньому сварок та побутових конфліктів не було та не спостерігалось. Відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 також були нормальні. ОСОБА_15 має земельну ділянку по сусідству за метрів 300-500 від земельної ділянки ОСОБА_8 . Останній раз бачив він позивача по справі після смерті ОСОБА_8 разом працювали на городі, саджали на огороді часник. Орієнтовно через місяць після смерті ОСОБА_8 . Щодо стану здоров'я позивача по справі, то останній повідомив, що ОСОБА_5 була пригнічена після смерті сина - ОСОБА_8 оскільки пережила таке горе. ОСОБА_5 жодного разу не зверталась до свідка із проханням допомогти їй матеріально чи купити речі тощо. Свідок вказав, що ОСОБА_8 будував на спірній земельній ділянці котеджі для себе разом із ОСОБА_16 , планували розташування, мріяли де буде розташований город тощо. Станом на 2020 рік свідку нічого не відомо щодо стану здоров'я ОСОБА_5 . Щодо договору дарування земельної ділянки, то свідок повідомив, що ОСОБА_8 завжди бажав свій будинок та завжди мріяв про земельну ділянку але не міг розпочати будь-яке будівництво оскільки не мав земельної ділянки, а його матір мала таку земельну ділянку у своїй приватній власності. У відносини матері - ОСОБА_5 та сина - ОСОБА_8 , свідок ніколи не втручався та не цікавився. Щодо заповіту складеного з боку ОСОБА_8 на користь доньки - ОСОБА_2 свідкові нічого не відомо про наявність такого заповіту та його зміст стало відомо вже після смерті ОСОБА_8 . Щодо заповіту складеного з боку ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 свідкові також нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що із родиною Борковських перебуває у суто робочих відносинах. Познайомився із родиною Борковських за обставин, що ОСОБА_8 хотів накрити кришу очеретом, познайомив свідка з ОСОБА_8 спільний покійний знайомий, якому раніше за часом свідок накривав очеретом дах також. Роботи для ОСОБА_8 по даху велися регулярно але часто на заваді були погодні умови. Орієнтовно роботи для ОСОБА_8 велися взимку 2019 чи то 2020 року. На земельній ділянці бачив матір - ОСОБА_5 доньку - ОСОБА_18 , багато людей бувало зі слів свідка на той період коли він бував на земельній ділянці. Щодо спілкування із ОСОБА_5 , то свідок спілкувався із останньою виключно у салоні автомобіля коли разом із ОСОБА_8 прямували на будівництво чи у зворотному напряму то відповідно підвозили також ОСОБА_5 на власну суб'єктивну думку свідка, то ОСОБА_5 не мала проблем із здоров'ям дані висновки останній робить виключно із-за спілкування із останньою у салоні авто. Мова була не затяжна. Свідок також вказує, що ОСОБА_8 дуже хотів власний будинок та велику площу, оскільки у квартирі йому із дружиною не вистачало місця фізично де поставити розсаду. Хотів особисто добувати будинок та покликати усіх родичів батька та матір аби у будівництво ніхто не влазив та не докучав своїми порадами по будівництву. Коли помер батько ОСОБА_8 свідок не пам'ятає. Відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були гарні, сварок свідок не спостерігав. Щодо психологічного стану ОСОБА_5 , то свідок повідомив, що зі сторони нормальний стан, ОСОБА_19 проявляла зацікавленість по будівництву, їй було все цікаво, ставила питання що до чого та як. Щодо договору дарування земельної ділянки, то свідкові нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_20 , пояснила у судовому засіданні, що відповідач - ОСОБА_2 є її племінницею також-знайома із ОСОБА_5 , із родиною Борковських знайома все життя. Перебуває у гарних відносинах з усіма членами родини Борковських. Із ОСОБА_21 , бачиться регулярно, а саме кожні вихідні на протязі всього літа, оскільки дачні будинки розташовані по сусідству. Щодо стану ОСОБА_5 станом на літо 2020 рік, то свідок повідомив, що остання мала не стабільний психологічний та пригнічений стан із-за стану здоров'я чоловіка. На думку свідка позивач досі перебуває у такому стані. Щодо ОСОБА_22 (чоловік позивача) то стан був у цілому не стабільний, він потребував догляду, такий догляд здійснювала ОСОБА_5 та донька. Відносно договору дарування, то відомо, що ОСОБА_19 розповідала, що укладає договір довічного утримання, а за договір дарування свідкові нічого не відомо взагалі. ОСОБА_19 , повідомляла, що ОСОБА_23 має доглядати ОСОБА_5 . Людмила ОСОБА_18 була ближче до батька, а ОСОБА_24 до матері - ОСОБА_5 . Свідок бачила будівництво на земельній ділянці. ОСОБА_5 перебувала на земельній ділянці але до фізичної праці по будівництву не давалась. Займалась огородом, щось саджала, роздавала вказівки. ОСОБА_5 були дуже близькі із сином ОСОБА_8 . Син завжди радився із матір'ю. ОСОБА_6 на земельній ділянці свідок бачила лише декілька разів. Про факт належності земельної ділянки ОСОБА_8 свідок ніколи не чула. Щодо захворювань ОСОБА_5 повідомила, що позивач має грижу та безліч операцій, досі перебуває у пригніченому стані, особа втратила чоловіка та сина. Свідок ніколи не чула, що земельна ділянка буде у майбутньому належати ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , але чула що у майбутньому на підставі догляду така земельна ділянка відійде до ОСОБА_27 .
Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні пояснив, що Перебував в родинних стосунках по лінії ОСОБА_22 . ОСОБА_29 це рідний брат батька дружини свідка. Оскільки в 2020 році через корона вірус не було роботи то допомагав родині Борковських будувати будинок на земельній ділянці з нуля. Кошти за роботу не платили. Будувався великий будинок і поряд маленький. До того як починали будівництво матеріалів на ділянці не було. За матеріали розраховувалась ОСОБА_19 . Свідку відомо, що дана земельна ділянка належала ОСОБА_21 , вона мала побудувати будинок який потім повинен перейти ОСОБА_23 . Під час будівництва проживали на дачі ОСОБА_30 . Відносини між ОСОБА_21 і ОСОБА_23 були дуже хороші. На початку будівництва ОСОБА_29 був живий. Він хворів, та в будівництві не приймав участь. Свідок повідомив, що ОСОБА_31 бачив кожного дня, після смерті ОСОБА_22 , вона почала забувати, погано себе почувати. ОСОБА_32 помер на наступний рік після смерті ОСОБА_22 . З ОСОБА_16 бачились дуже рідко. На святах ОСОБА_25 бачив лише один раз. Відносини між ОСОБА_21 та ОСОБА_14 були хороші.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, відповідача ОСОБА_33 , дослідивши матеріали справи, допитавши ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 в якості свідків, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами по справі, ОСОБА_5 належала земельна ділянка на підставі Державного Акту на право власності серії І КВ-102486 виданого Нижчедубечанською сільською радою 26.10.2001 року, який був виданий на підставі договору-купівлі продажу від 31.01.2001 року № 325, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 633, площею 0,0729 га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський райони, Нижчедубечанська сільська рада, СТ «Либідь», цільове призначення земельної ділянки - для колективного садівництва. Кадастровий номер: 3221885600:35:162:0101.
17.12.2004 року державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Авдієнком В.В. посвідчено заповіт ОСОБА_7 , яка зробила розпорядження, щодо земельної ділянки яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський райони, Нижчедубечанська сільська рада, СТ «Либідь», а також будь які будівлі та споруди, які будуть знаходиться чи знаходяться на зазначеної земельної ділянці заповіла ОСОБА_9 , який зареєстровано в реєстрі за № 10-1768, що підтверджується копією даного заповіту,
25.07.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0729 га, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський райони, Нижчедубечанська сільська рада, СТ «Либідь», цільова призначення земельної ділянки - для колективного садівництва. Кадастровий номер: 3221885600:35:162:0101, який посвідченого нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Ларисою Степанівною.
Відповідно до копії довідки серії КИЕ-1 № 030857 на ім'я ОСОБА_5 , 1948 року народження, остання має третю групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково. Дата огляду ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Як на підставу визнання оспорюваного договору дарування земельної ділянки від 25.07.2020 року недійсним позивач посилається на укладення договору шляхом обману - введення її в оману щодо природи укладення спірного правочину, оскільки вона мала на меті укласти інший договір, а саме договір довічного утримання.
Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
До обставин, які мають істотне значення, частиною першою статті 229 ЦК України віднесено природу правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до роз'яснень, наданими в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Вчинення правочину під впливом обману зумовлене деформацією волі, на яку вплинула протиправна поведінка іншої особи, спрямована на формування наміру в іншої особи вчинити правочин, посилаючись на хибне уявлення про обставини, які мають істотне значення. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.
Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності умислу в діях ОСОБА_8 на введення її в оману щодо природи укладеного договору. Твердження позивача як на факт обману зі сторони ОСОБА_8 на те, що текст договору вона не читала, підписав договір не розуміючи його змісту, довірившись суд до уваги не приймає. Підписання договору без попереднього ознайомлення з його змістом, про що стверджує позивач, свідчить, на думку суду, про недбальство позивача, а не умисел ОСОБА_8 на введення її в оману.
Також, як на підставу позову про визнання договору дарування недійсним позивач покликається на те, що вона помилилася щодо правової природи спірного договору, вона не відповідає її внутрішній волі та є вкрай невигідним правочином для неї.
На підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного та відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному.
Суд звертає увагу, що спірний договір дарування земельної ділянки укладений у письмовій формі та посвідчений державним нотаріусом.
В оспорюваному договорі дарування сторони цього договору, зокрема і позивач, своїми підписами підтвердили, що договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладений у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладено ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються договором.
Доказів порушення державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Л.С. вимог статті 44 Закону України «Про нотаріат» щодо встановлення дійсності намірів сторін укласти саме договір дарування земельної ділянки, а не інший договір, роз'яснення вимог законодавства щодо змісту і правових наслідків договору судом не отримано.
Таким чином, якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому у момент складання договору дарувальник підтвердив, що правочин здійснено за доброю волею, то навіть незважаючи на поважний вік дарувальника, відповідний договір є дійсним.
Докази на підтвердження того, що на момент укладення спірного договору дарування стан здоров'я позивача погіршився до тієї міри, що вона потребувала сторонньої допомоги, відсутні.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15 (провадження № 61-4464св21) зазначено, що «обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України. Подібні висновки викладені у поставах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц (провадження № 61-34575св18, від 20 січня 2021 року у справі № 522/24005/17 (провадження № 5213св20)».
Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що спірний договір дарування укладений всупереч її волі шляхом обману, а також, що вона помилялася щодо природи правочину та прав і обов'язків сторін. Отже, в підсумку всього вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки не встановлено ні помилки зі сторони дарувальника при укладанні договору дарування, ні відсутності волевиявлення позивача на укладення саме такого правочину як договір дарування. Позивач розуміла природу правочину, права та обов'язки сторін.
Судом встановлено, що спірний договір дарування укладений в письмовій формі та посвідчений нотаріально.
Своїми підписами на договорі дарування сторони підтвердили, що договір підписується ними добровільно, при здоровому розумі, зміст цього договору їм зрозумілий, вони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки. Обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах у них відсутні.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що договір дарування вчинено під впливом обману, позивач не надав, як і не надав доказів примушування до укладення договорів дарування.
Щодо показів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_28 , судом зазначається про те, що з їх показів також не вбачається того, що спірний договір дарування вчинено під впливом обману.
Таким чином, позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на те, що у задоволенні пред'явленого позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст. 202, 203, 204, 215, 229, 230, 627, 638, 717 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 15, 76-81, 89, 95, 141, 177, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 третя особа: нотаріус Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Лариса Степанівна про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ).
Третя особа: нотаріус Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори Зубченко Лариса Степанівна ( АДРЕСА_4 ).
Суддя О.Д. Рудюк