Справа № 362/3408/24
Провадження № 2-ві/362/7/24
02.09.2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича Олексія Олексійовича про відвід судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцової І.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,
28.08.2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича О.О. надійшла до суду заява про відвід головуючому судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцової І.О. у вище вказаній цивільній справі.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є працевлаштованою у Васильківському міськрайонному суді Київської області і перебуває на посаді секретаря судових засідань та перебування у відпустці станом на теперішній час ніяким чином не позбавляє її змоги здійснювати комунікацію з усіма працівниками суду, у тому числі суддею Мартинцовою І.О., її помічниками та секретарями. Саме лише працевлаштування ОСОБА_2 в Васильківському міськрайонному суді Київської області є достатнім фактом для наявності обґрунтованих сумніві в об'єктивності та неупередженості всіх суддів Васильківського міськрайонного суду Київської області, в тому числі Мартинцової І.О . Підтвердженням вказаних сумнівів є в т.ч. те, що 30.07.2024 року суддя Мартинцова І.О. призначила дану справу до розгляду після протиправного залишення позову без руху і усунення недоліків Позивачем замість повернення позову Позивачеві або залишення його без розгляду. Водночас, суддя Ковбель М.М. та суддя Мартинцова І.О. мають робочі місця в сусідніх кабінетах, а їх секретарі та помічники взагалі мають робочі місця в одному і тому ж кабінеті у Суді, тобто всі вказані особи можуть здійснювати безперешкодне спілкування між собою, в т.ч. з метою задоволення позовної заяви по даній справі у повному обсязі.
З метою усунення будь-яких сумнівів в неупередженості судді, заявив відвід головуючому у справі судді Мартинцовій І.О. та просив його задовольнити (а.с.201-206).
Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.
Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.
Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Вивчивши подану заяву та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
Виходячи з положень частини другої ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Стаття 36 ЦПК України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді, а саме: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Згідно положень ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст. 36, 37 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Мартинцової І.О. у розгляді даної справи, заявником не наведено.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Змагальність судового процесу та покладення на суд обов'язку здійснювати цивільне судочинство об'єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.
Викладена в заяві про відвід незгода представника відповідача з ухваленою суддею ухвали про залишення без руху, а не повернення суддею або залишення без розгляду позовної заяви не є підставою для відводу судді, що прямо визначено ч. 4 ст. 36 ЦПК України.
Що ж стосується сумнівів представника відповідача в неупередженості та об'єктивності головуючого у справі, слід зазначити, що за вимогами ч.3 та ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб'єктивною оцінкою на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справах «Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та «Thomann v. Switzerland» від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість та необ'єктивність. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Наведені в заяві про відвід доводи з приводу того, що позивач працює у Васильківському міськрайонному суді Київської області на посаді секретаря судових засідань, а тому має вплив на суддів, секретарів та помічників, є недоведеними та спростовуються наданої інформацією Васильківським міськрайонним судом Київської області, що ОСОБА_2 з 12.01.2024 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому жодної участі в забезпеченні роботи суду з 12.01.2024 року по даний час не приймає.
В свою чергу суддя Мартинцова І.О. набула повноважень судді Васильківського міськрайонного суду Київської області починаючи з 05.07.2024 року, тобто вже після виходу позивача у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а тому з нею особисто не знайома та не має жодних контактів з останньою.
Наведені в заяві про відвід доводи з приводу того, що, суддя Ковбель М.М. та суддя Мартинцова І.О. мають робочі місця в сусідніх кабінетах, а їх секретарі та помічники взагалі мають робочі місця в одному і тому ж кабінеті у Суді, тобто всі вказані особи можуть здійснювати безперешкодне спілкування між собою, в т.ч. з метою задоволення позовної заяви по даній справі у повному обсязі, не є підставою для відводу судді, за відсутності фактів, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді, адже при розгляді справи №362/3408/24 головуючим суддею будуть вислуховуватись пояснення сторін, досліджуватись наявні в матеріалах справи докази, яким буде надаватись оцінка у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України.
Таким чином, усі дії головуючого під час розгляду даної справи в повній мірі відповідають завданням та засадам цивільного судочинства, спрямовані на забезпечення захисту прав усіх учасників справи.
За вказаних обставин, перевіривши наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Хомич О.О. підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв'язку з чим у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича О.О. про відвід судді слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 36, 37, 40, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Хомича Олексія Олексійовича про відвід судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцової І.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Текст ухвали складено 02.09.2024 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко