Справа № 161/10279/24
Провадження № 2/161/3186/24
(заочне)
29 серпня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Крупінської С.С.
за участю секретаря судового засідання Федорової В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків,
Позивач ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення 3% річних, інфляційних збитків.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.07.2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» був укладений Кредитний договір № 0538/08/22-Nv, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 75000 доларів 00 центів зі сплатою 13% річних. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17.11.2009 року по справі №2-6093/09, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 593290,49 грн. заборгованості за кредитним договором та 1700 грн. судового збору. Станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається невиконаним. З огляду на те, що відповідачами після набрання законної сили рішенням суду таке не було виконано, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 30.04.2024 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 62414,53 грн., з яких: нараховані 3% річних 14580,31 грн. та 47834,22 грн. втрати від інфляції.
У зв'язку з цим, просить стягнути солідарно з відповідачів 3% та інфляційні втрати у розмірі 62414,53 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 13000 грн. та 3028 грн. сплачений судовий збір.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного розглядук справи не заперечує.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли, відзив на позов не подавали.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Судом встановлено, що 23.07.2008 між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0538/08/22-Nv, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 75000 доларів 00 центів зі сплатою 13% річних, строком до 22.07.2026 року.
Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 0538/08/22-Nv від 23.07.2008 перед банком виступали, зокрема, порука ОСОБА_2 за договором поруки від 23.07.2008, укладеним між АКБ «ФОРУМ» та ОСОБА_1 (а.с.8зв.-9).
Відповідно до умов договору поруки, поручитель зобов'язується у разі невиконання або порушення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту 75000 доларів США, нараховані проценти за користування кредитними коштами і можливі неустойки у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором.
За умовами п.2.1. договору поруки, у випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору та договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні відповідачі.
В порушення умов кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, що обумовило виникнення заборгованості.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області області від 17.11.2009, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 0538/08/22-Nv та договором поруки від 23.07.2008 року в сумі 593290,49 грн. по 850 грн. судового зборута по 126,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 26.03.2019 між ПАТ «БАНК ФОРУМ» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, у тому числі за кредитним договором №0538/08/22-Nv від 23/07/2008.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.01.2020 року у справі № 2-6093/09 замінено первісного стягувача ПАТ «БАНК ФОРУМ» його правонаступником ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста».
Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» зазначив, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2009 у справі №2-6093/09 залишається невиконаним. При цьому, ухвалення рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржників від відповідальності за невиконання ними грошового зобов'язання.
Відповідачі не виконали судове рішення, тим самим допустили прострочення виконання грошового зобов'язання. Відтак, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно доч.1,ч.2ст.509ЦК України,зобов'язанням є правовідношення,в якому одна сторона(боржник)зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію(передати майно,виконати роботу,надати послугу,сплати гроші тощо)або утриматися від певної дії,а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Пунктом 3 частини 2статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти. Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.
За змістом ст.ст.524,533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічну позицію з цього приводу викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором. Відповідно до ч.1ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 101 %.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З азначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц. Про особливості здійснення нарахувань в порядку ст.625 ЦК України також зазначено в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.
Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.
Так, ТОВ «ФК Інвестохіллс Веста» здійснено нарахування 3% річних та індексу інфляції, що полягає в компенсації боржниками плати за користування утримуваними ними грошовими коштами, належними до сплати. Розмір заборгованості відповідно до розрахунку, виконаного ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»» за період з 01.05.2021 до 23.02.2022 визначений виходячи з присудженої рішенням суду суми простроченої заборгованості за кредитом (за тілом та процентами) 593290,49 грн. та сплати відсотків 14580,31 грн.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі із солідарним стягненням з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК«Інвестохіллс Веста»» збитків за кредитним договором № 0538/08/22-Nv від 23.07/2008 року, нарахованих у порядку ч.2 ст.625 ЦК України після ухвалення судового рішення від 17.11.2009 року у справі №2-6093/09, за період з 01.05.2021 до 23.02.2022, а саме: інфляційних втрат у розмірі 947834,22 грн. та 3% річних в розмірі 14580,31 грн.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Як слідує з ч.3 ст.141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд при вирішенні вказаного питання також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18. Суд також зазначає, що в п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2023 між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» було укладено договір про надання правової допомоги №02-01/2023 (а.с.16-17), який містить деталізацію щодо характеру правової допомоги, яку адвокатське об'єднання надаватиме клієнтові (п.2.1 договору). У п.4 договору регламентовано порядок оплати наданих послуг.
В силу ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В акті приймання-передачі наданих послуг від 14.05.2024 року зазначено загальну вартість наданих послуг по боржникові ОСОБА_1 стосовно підготовки позову 13000 грн., з яких: усна консультація по кредитній справі 1500 грн. (1 година), письмова консультація по судовому рішенню у справі 2-6093/09 1500 грн. (1 година години), підготовка (складання) позовної заяви 6000 грн. (2 години), формування додатків до позовної заяви, зібрання та передання справи замовнику 4000 грн. (2 години). Доказом оплати позивачем вартості послуг адвокатського об'єднання є зазначений акт, про що зазначено у п.5 акта.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат є необґрунтованим та надмірно завищеним показником, зважаючи на характер спору і складність справи. Відтак, суд вважає за можливе частково компенсувати понесені позивачем витрати на правничу допомогу, зменшивши їх до 3000 грн. (2000 грн. за складання позову, 500 грн. усна консультація, 500 грн. - формування додатків до позовної заяви, зібрання та передання справи замовнику) шляхом їх стягнення з відповідачів, з кожного окремо по 1500 грн., на користь позивача, що буде пропорційним з обсягом наданої правничої допомоги та відповідатиме принципам розумності і співмірності. Доказів надання позивачеві письмової консультації вартістю 1500 грн. суду не надано, а тому в їх компенсації слід відмовити за недоведеністю.
Також відповідно до ст.141 ЦПК Україні з відповідачів підлягає стягненню 3028 грн. сплаченого судового збору, по 1514 грн. з кожного.
Керуючись статтями 526, 530, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» нараховані 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 62414 (шістдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 53 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» 3000 (три тисячі ) грн. витрат за надання правової допомоги, по 1500 (одній тисячі п'ятсот) грн. з кожного та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. сплаченого судового збору, по 1500 (одній тисячі п'ятсот) грн. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», код ЄДРПОУ 41264766, місцезнаходження: 03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, офіс 103.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ,адреса місця проживання АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 29.08.2024 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області С.С.Крупінська