28 серпня 2024 року Справа № 915/1037/23
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» від 15.08.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області 20.03.2024 у справі №915/1037/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490)
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, код ЄДРПОУ 05410263)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133)
про стягнення грошових коштів в сумі 9079897,59 грн,
за участі представників сторін:
від стягувача, Ракітін П.С.
від боржника, Іноземцев Є.С.
від 3 особи, не з'явився,
встановив:
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/23 стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, код ЄДРПОУ 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) 6531566,92 грн - основна заборгованість, 818581,62 грн - пеня, 737968,59 грн - інфляційні втрати, 173198,85 грн - три відсотка річних, а також 136198,46 грн - витрати по сплаті судового збору.
10.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» подано до суду заяву від 09.04.2024 про виправлення арифметичної помилки у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/23 в частині загальної суми заборгованості.
Ухвалою від 19.04.2024 суд постановив не змінюючи суті виправити арифметичну помилку у п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/24, а саме: загальну суму стягнення замість “8095891,05 грн» читати “8397514,44 грн».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/1037/23 - без змін.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/24 судом видано відповідний наказ 15.08.2024.
15.08.2024 на адресу господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» від 15.08.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області 20.03.2024 у справі №915/1037/23 до 01.08.2025.
Ухвалою суду від 19.08.2024 судове засідання для розгляду заяви Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» від 15.08.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області 20.03.2024 у справі №915/1037/23 призначено на 28 серпня 2024 року о 10:00 год.
26.08.2024 стягувачем подано до суду заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду, стягував просить суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.
У запереченнях стягувач зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон №1639) заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно. У даній справі було стягнуто заборгованість за негативний небаланс за договором транспортування природного газу за травень 2022 року. Отже, заборгованість АТ «Миколаївгаз» не підпадає під врегулювання відповідно до Закону №1639, а тому усі посилання заявника на даний закон, як такий, що виправдовує затримку у виконанні рішення у даній справі, вважаємо необґрунтованим. Крім того, Закон №1639 взагалі не передбачає можливості врегулювання заборгованість зі сплати судового збору. Так само, стягував вважає необґрунтованим твердження АТ «Миколаївгаз» про те, що тариф на розподіл природного газу у період з 2015 по 2022 рік включно був економічного необґрунтованим, адже зазначене не підтверджується жодним доказом. Поряд з тим, уся існуюча заборгованість АТ «Миколаївгаз» перед ТОВ «Оператор ГТС України» за період з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно перебуває під мораторієм на її примусове стягнення. відповідно до Закону №1639 врегулюванню також підлягає (ст. 1 Закону №1639): - заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату; - заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу для виробничотехнологічних та власних потреб, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не сплачена станом на розрахункову дату; Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2024 6 - заборгованість операторів газорозподільних систем за договорами постачання/ купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності з 1 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року включно, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Як вбачається з наведених положень, окрім заборгованості перед ТОВ «Оператор ГТС України», також підлягає врегулюванню заборгованість перед АТ «Укртрансгаз», АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Як вірно зазначалось АТ «Миколаївгаз», постановою НКРЕКП від 10.11.2022 №1414 АТ «Миколаївгаз» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Таким чином, подання АТ «Миколаївгаз» інформації про свою дебіторську заборгованість в певному розмірі абсолютно не свідчить, що це створює непомірний фінансовий тягар з підстав того, що частина цієї заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639. У свою чергу АТ «Миколаївгаз» не надає інформацію стосовно того, яка частина його кредиторської заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639, а лише маніпулює загальним обсягом такої заборгованості. Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором транспортування природного газу в частині своєчасної сплати небалансів природного газу, на нашу думку виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 331 ГПК України. Відсутність у Відповідача необхідних коштів, у тому числі, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання оскаржуваного рішення в розумінні ст. 331 ГПК України, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для відстрочення виконання рішення суду. Обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов'язань мають доводитися Відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань. Тому посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення. Поряд з цим, тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Позивач наполягає на тому, що в контексті даної справи вказані доводи не є беззаперечними, а надані АТ «Миколаївгаз» докази не є належними та достатніми доказами неплатоспроможності Відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках божника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; доказами того, що задоволення вимог Позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань Відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини Відповідач має належними доказами) тощо.
Присутній у судовому засіданні представник боржника підтримав заяву про відстрочення виконання рішення, просить суд її задовольнити.
Представник стягувача проти задоволення заяви боржника заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях від 26.08.2024, просить відмовити у задоволенні заяви боржника.
На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання судового рішення, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/23 стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, код ЄДРПОУ 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) 6531566,92 грн - основна заборгованість, 818581,62 грн - пеня, 737968,59 грн - інфляційні втрати, 173198,85 грн - три відсотка річних, а також 136198,46 грн - витрати по сплаті судового збору.
10.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» подано до суду заяву від 09.04.2024 про виправлення арифметичної помилки у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/23 в частині загальної суми заборгованості.
Ухвалою від 19.04.2024 суд постановив не змінюючи суті виправити арифметичну помилку у п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/24, а саме: загальну суму стягнення замість “8095891,05 грн» читати “8397514,44 грн».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі № 915/1037/23 - без змін.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/24 судом видано відповідний наказ 15.08.2024.
Заявою від 15.08.2024 Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області 20.03.2024 у справі №915/1037/23 до 01.08.2025.
Заяву про відстрочення виконання рішення суду обґрунтовано тим, що з товариство до 01.10.2023 здійснювало господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території м. Миколаєва та Миколаївської області, де знаходилася газорозподільна система, що перебувала у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «Миколаївгаз», на підставі виданої НКРЕКП ліцензії. Діяльність Товариства здійснювалася у відповідності до вимог Ліцензійних умов з розподілу природного газу, Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - «Кодекс ГРМ»), Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2394 (далі - «Кодекс ГТС») та інших актів законодавства, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання на ринку природного газу. Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу III Кодексу ГРМ, з урахуванням специфіки переміщення природного газу газорозподільною системою, що пов'язана з умовною нормативною герметичністю газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, інших приладів та обладнання (тобто стан, за якого можливий витік газу, що не може бути зафіксований органолептичним методом) та витоками газу під час технічного огляду чи обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, устаткування, Оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю або постачання природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності. Згідно із приписами Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (діють з 26.03.2017), суб'єкт господарювання надає послуги розподілу природного газу за тарифами, що встановлені НКРЕКП (пп.15), та використовувати кошти, отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу (річної планової виручки) у визначеному розмірі та за цільовим призначенням (пп. 16 п. 2.2. Ліцензійних умов). Посилаючись на норми ст. 1, ч. 6 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу», ст. 1, п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону «Про НКРЕКП», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», боржник зазначає, що тариф на розподіл природного газу у період з 2015 по 2022 рік включно був економічного необґрунтованим, таким, що не покривав витрат Товариства а ні на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат природного газу, а ні для балансування. Товариство оскаржило бездіяльність НКРЕКП щодо розгляду заяв АТ «Миколаївгаз» та не встановлення Регулятором економічно-обґрунтованих тарифів на розподіл природного газу у період 2015-2020 років. В подальшому, 14.07.2021 ВРУ прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021р. (далі по тексту - Закон). За ст.1 Закону, заборгованість, яка підпадає під дію цього Закону, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: - заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно. Розрахунковою датою, даним Законом, визначено 28 лютого 2022 року, та імперативно передбачено, що заборгованість, яка не сплачена станом на вказану дату, врегульовується між суб'єктами ринку природного газу виключно на умовах даного Закону, а саме шляхом взаєморозрахунку за рахунок субвенцій з державного бюджету. Постановою НКРЕКП від 10.11.2022 року № 1414, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «МИКОЛАЇВГАЗ» (код ЄДРПОУ 05410263) включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, але подальші дії з реалізації цього Закону призупинені, у зв'язку із введенням в Державі військового стану внаслідок нападу держави - агресора. Отже, Товариство, як Оператор газорозподільних систем, вжило всіх залежних від нього заходів з метою здійснення розрахунків з Оператором ГТС. В подальшому, Постановою № 1773 від 29.09.2023 року, НКРЕКП зупинила АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «МИКОЛАЇВГАЗ» дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 853, а тому з 01.10.2023 року Товариство не є Оператором газорозподільної системи та не здійснює розподіл природного газу на території Миколаївської області. Одним з наслідків порушення з боку Товариства зобов'язання щодо своєчасних розрахунків з Позивачем - є непогашення споживачами послуги розподілу природного газу всіх категорій заборгованості. Це обумовлено, насамперед, указом Президента України № 64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, станом на сьогодні воєнний стан подовжено. Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14.1 Закону України «Про торгово-промислові палати України , Статут торгово-промислові палати України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України. Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ііншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких /-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких / -го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин(обставин непереборної сили). Крім того, боржника звертає увагу суду на те, що Товариство перебуває у скрутному фінансовому становищі, через воєнний стан в країні, через низький рівень розрахунків за послуги розподілу природного газу. До того ж, в зв'язку з необхідністю дотримання безперервності розподілу газу споживачам та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи газорозподільної системи, Товариством здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на газопроводах внаслідок ракетних атак з боку держави - агресора, усунення яких потребує залучення значних коштів для їх відновлення. Ці аварійні ситуації, фактично є форс-мажорними обставинами, оскільки пошкодження газорозподільних мереж є непередбаченими, на ліквідацію яких пріоритетно витрачаються значні фінансові ресурси підприємства. Товариство жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед Позивачем. Станом на 01.08.2024 заборгованість фізичних та юридичних осіб за послуги розподілу природного газу перед АТ «Миколаївгаз» становить 94 661 910,66 грн. Також, Товариством вживаються заходи щодо судового стягнення заборгованості боржників за надані послуги розподілу природного газу. Зокрема, рішенням Господарського суду Миколаївської обл. від 26.07.2024р. у справі 915/420/24, частково задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з боржника, та стягнута заборгованість в сумі 1 224 961,29 грн., 17 935,06 грн. - 3% річних, 19 906,88 грн. - інфляційних збитків та 18 942,04 грн. судового збору. Але рішення суду першої інстанції на даний час не набрало законної сили. Крім того, Товариство звернулося з листом до ТзДВ «Миколаївська ТЕЦ» з проханням частково погасити заборгованість та виконати рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2023 у справі 915/101/23, виконання якого було відстрочено. В свою чергу, необхідно зазначити, що сума до сплати у справі № 915/1037/23 відноситься до незапланованих фінансових витрат, сплата якої на даний час неможлива і в значній мірі ускладнює фінансовий стан Товариства та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності, адже за результатами діяльності у 2023 році збиток Товариства, згідно Звіту про фінансові результати, склав 159,535 млн. грн. Відстрочення виконання Рішення суду у справі № 915/1037/23 має для Товариства важливе значення, оскільки сприятиме можливості проведення роботи з судового стягнення поточної заборгованості боржників задля погашення зобов'язань за рішенням суду у цій справі. Одночасне виконання Рішення суду у справі №915/1037/23, без відстрочення виконання рішення, призведе до загрози функціонування Товариства внаслідок накладення арешту на його рахунки, що унеможливіть подальшу його роботу, оскільки окрім виконання судового рішення Товариству необхідно здійснювати інші грошові зобов'язання, сплачувати податки, проводити розрахунки за спожиті енергоносії.
При розгляді заяви про відстрочення виконання рішення судом прийнято до уваги наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
В силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР принципів на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. б Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 904/4566/18 та від 20.09.201 8 у справі № 905/2953/17.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч.ч.3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підтвердження обставин скрутного фінансового становища боржник до заяви додав звіт про фінансовий стан за 2023 рік та довідку про заборгованість споживачів станом на 01.08.2024.
Оцінивши подані докази, суд вважає, що наведені вище звіт та довідка свідчать про скрутне фінансове становище боржника. Зазначені обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду, як правильно відзначено Стягувачем у запереченнях, разом з тим, оцінені в сукупності із видом господарської діяльності боржника, пов'язаної із наданням фізичним та юридичним особам послуг розподілу природного газу та наявністю в них перед Боржником заборгованості, стягнення якої вірогідно потребує значного часу та таким чином ускладнює погашення заборгованості перед Стягувачем, свідчить про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення, визначених ч. 3 ст. 331 ГПК України в частині наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення.
При цьому, суд відзначає, що встановити міру такого ускладнення є неможливим з очевидних причин та вважає, що має бути в рівній мірі враховано матеріальні інтереси обох сторін та вплив негативних обставин, пов'язаних із веденням воєнних дій, як на Боржника так і на Стягувача.
Господарський суд дослідивши усі обставини та надавши їм оцінку з урахуванням наведених міркувань, дійшов висновку про можливість часткового задоволення заяви боржника та відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2024 у справі №915/1037/23 на шість місяців з дати ухвалення рішення, тобто до 20.09.2024.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 232, 233, 234, 235, 244, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Миколаївгаз» від 15.08.2024 про відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області 20.03.2024 у справі №915/1037/23 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області 20.03.2024 у справі №915/1037/23 на шість місяців з дня ухвалення судового рішення до 20.09.2024.
3. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
4.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.09.2024.
Суддя В.О.Ржепецький