номер провадження справи 34/120/24
30.08.2024 Справа № 908/1779/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства «ІНФОТЕРРА» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1779/24
за позовом: Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ідентифікаціний код юридичної особи 14360080 (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)
до відповідача: Приватного підприємства «ІНФОТЕРРА», ідентифікаційний код юридичної особи 32105279 (пр. Ювілейний, буд. 26-А, кв. 14, м. Запоріжжя, 69076)
про стягнення 258 724 грн 75 коп.
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Шлецер А.А., ордер №116345 (в режимі відеоконференції)
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.08.2024 (підписано 08.08.2024) у справі № 908/1779/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «ІНФОТЕРРА», ідентифікаційний код юридичної особи 32105279 (пр. Ювілейний, буд. 26-А, кв. 14, м. Запоріжжя, 69076) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ідентифікаціний код юридичної особи 14360080 (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074) суму заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 191 471 (сто дев'яносто одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн 63 коп., заборгованості по процентам в розмірі 35 713 (тридцять п'ять тисяч сімсот тринадцять) грн 13 коп., заборгованості за винагородою в розмірі 20 539 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять)99 грн та 3 715 (три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн 87 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
21.08.2024 до суду від відповідача у справі надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у даній справі до скасування воєнного стану в Україні.
Згідно з протоколом авторозподілу від 21.08.2024 заяву визначено для розгляду судді у справі Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.08.2024 суд прийняв до розгляду заяву в судовому засіданні на 30.08.2024 об 11 год. 00 хв., про що всі учасники судового розгляду були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 30.08.2024 здійснювалась відеоконференція.
Представник заявника просив суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі на один рік, посилаючись на залучення кредитних коштів, у т.ч. у позивача, на будівництво телекомунікаційної мережі і сумлінне виконання своїх зобов'язань за кредитом до початку війни, знаходження мереж під окупацією чи в зоні активних бойових дій; не надання комерційних послуг з березня 2022, і активне залучення обладнання відповідача підрозділами ЗСУ.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Судом розглянуто заяву за наявними матеріалами.
За наслідками судового засідання постановлено ухвалу про часткове задоволення заяви, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Так, судом частково задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення суду у даній справі на шість місяців, враховуючи наступне.
Стаття 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
З системного аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Так, згідно з заявою, відповідач залучив кредитні кошти, у т.ч. у позивача, на будівництво телекомунікаційної мережі, сумлінно виконував свої зобов'язання за кредитом до початку війни. Після початку війни мережі знаходяться на окупованій території та в зоні активних бойових дій. За фактом знищення та викрадення майна відповідача відкрито кримінальне провадження. Відповідач з березня 2022 не надає комерційних послуг. Обладнання відповідача активно використовується підрозділами ЗСУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умовою для надання відстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Законодавець визначає, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
Суд зауважує, що відстрочення виконання рішення суду не звільняє відповідача від відповідальності, натомість забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який на час розгляду справи не скасований.
Суд враховує, що сам по собі факт військової агресії РФ проти України не визначений законодавчо, як підстава для звільнення від оплати.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану».
Режим воєнного стану свідчить про наявність виняткових (особливих) і непереборних обставин, через які істотно ускладнюється виконання судового рішення боржником.
Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об'єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов'язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних форс-мажорних обставин, які наразі виникли через війну.
Суд вважає, що відстрочення виконання судового рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням відповідача через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду, шляхом погашення заборгованості перед стягувачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для відповідача.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан відповідача, не здійснення комерційної діяльності з 2022 року та використання обладнання відповідача ЗСУ, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства, суд дійшов висновку про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення і доводи відповідача в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення заслуговують на увагу.
Господарський суд у т.ч. бере до уваги інтереси стягувача при відстроченні виконання судового рішення, однак не вбачає у зверненні боржника із заявою про відстрочення намагання ухилися від виконання судового рішення, відтак, з урахуванням інтересів як боржника так і стягувача, а також беручи до уваги причини, що об'єктивно впливають на вчасність його виконання, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та відстрочення виконання рішення суду у цій справі на шість місяців з дня його ухвалення, що, на думку суду, сприятиме належному виконанню рішення, яке є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Надання відстрочення виконання рішення суду у цій справі на шість місяців буде відповідати балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
При цьому, суд враховує, що чинним господарсько-процесуальним законодавством не передбачено відстрочення стягнутої за рішенням суми судового збору.
Керуючись ст. 234, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного підприємства «ІНФОТЕРРА» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1779/24 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 08.08.2024 у справі № 908/1779/24 в частині стягнення з Приватного підприємства «ІНФОТЕРРА», ідентифікаційний код юридичної особи 32105279 (пр. Ювілейний, буд. 26-А, кв. 14, м. Запоріжжя, 69076) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ідентифікаціний код юридичної особи 14360080 (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074) суму заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 191 471 (сто дев'яносто одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн 63 коп., заборгованості по процентам в розмірі 35 713 (тридцять п'ять тисяч сімсот тринадцять) грн 13 коп., заборгованості за винагородою в розмірі 20 539 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) 99 грн на шість місяців з дня ухвалення рішення, тобто до 08.02.2025.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 30.08.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.09.2024.
Суддя А.О. Науменко