Справа №591/10566/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В.
Номер провадження 33/816/478/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 126 КУпАП
30 серпня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Зацепіна В.С. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , діловод ВЧ НОМЕР_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 07 березня 2023 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років за те, що він 05.11.2023 о 13-43 год у м.Суми по вул. Нижньовоскресенська, поблизу буд.1, керував т/з Kia Sorento, д.н.з.- НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями порушив вимоги п.2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Зацепін В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2024 року, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що постанова ЕАТ №7756259 від 17.09.2023 відсутня в матеріалах справи, оскільки відповідно до відомостей наданих ст.лейтенантом ОСОБА_2 вона надіслана до Зарічного ВДВС у м. Суми, а той аркуш на який посилається суд не може бути доказом, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, таких як підпис особи, яка склала постанову та за формою не відповідає первинному документі (оригіналу постанови). Зазначав, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, не вчиняючи жодних порушень, у зв'язку з чим є очевидним факт перевищення працівниками поліції своїх повноважень, визначених ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», тому відеозапис є неналежним доказом. Вважав, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, то поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та суддя при винесенні оскаржуваної постанови повинні були діяти у відповідності до ст..15 КУпАП, яка визначає особливості притягнення військовослужбовців до відповідальності. Вказував, що відеозапис нагрудної відеокамери поліцейського не підписаний електронним цифровим підписом, тому він викликає сумнів як доказ.
Розгляд апеляційної скарги було проведено як без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 так і без його захисника Зацепіна В.С., які належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги, до суду повторно не з'явились, клопотань про відкладення від них не надходило. За таких обставин, розгляд апеляційної скарги без участі учасників провадження узгоджується з вимогами ч.6 ст. 294 КУпАп. Тому, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На думку апеляційного суду, розглянувши вказану справу, суддя суду першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП.
Так, диспозицією вказаної частини та статті закону встановлено адміністративну відповідальність за повторне, протягом року, вчинення порушень, таких як, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується дослідженими в судовому засіданні:
- постановою ЕАТ №7756259 від 17.09.2023, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним за ч.2 ст. 126 КУПАП за те, що він керував транспортним засобом, не маючи посвідчення водія. Жодних відомостей про скасування вказаної постанови суду на день прийняття рішення суду не надано. До того ж, зазначено, що вказана постанова направлена до примусового виконання до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м.Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. №9489.
- відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції зупиняють т/з, під керуванням саме ОСОБА_1 , і факт керування транспортним засобом ним та його захисником не оспорювався.
- довідкою ст. інспектора відділу АП УПП в Сумській області Жукової Я. від 14.11.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягувався до адміністративної за ч.2 ст. 126 КУпАП. Також матеріали містять відомості про те, що відповідно до Інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції», інформація про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом відсутня.
Вищевказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і не викликають сумніву щодо належності та допустимості.
Щодо доводів апелянта про те, що постанова ЕАТ №7756259 від 17.09.2023 відсутня в матеріалах справи, оскільки відповідно до відомостей наданих ст.лейтенантом ОСОБА_2 вона надіслана до Зарічного ВДВС у м. Суми, а той аркуш на який посилається суд не може бути доказом, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, таких як підпис особи, яка склала постанову та за формою не відповідає первинному документі (оригіналу постанови), то їх апеляційний суд не може визнати такими, які є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вказана постанова (а.с.3) роздрукована з бази «Армор», завірена підписом інспектора відділу адміністративної практики УПП в Сумській області ст. лейтенантом поліції Жуковою Я. та скріплена печаткою відділу адміністративної практики УПП в Сумській області.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, не вчиняючи жодних порушень, у зв'язку з чим є очевидним факт перевищення працівниками поліції своїх повноважень, визначених ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», тому відеозапис є неналежним доказом, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з дослідженого відеозапису транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на законних підставах.
Доводи апелянта про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ, то поліцейські при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та суддя при винесенні оскаржуваної постанови повинні були діяти у відповідності до ст.15 КУпАП, яка визначає особливості притягнення військовослужбовців до відповідальності, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки ст.15 КУпАП передбачено, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Тобто як вбачається з вказаної норми ОСОБА_1 за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несе відповідальність на загальних підставах.
Твердження апелянта про те, що відеозапис нагрудної відеокамери поліцейського не підписаний електронним цифровим підписом, тому він викликає сумнів як доказ, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки наявність електронного примірника документа допускається відповідно до ст.7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг та кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Наданими матеріалами не спростовано, що відеозапис було здійснено під час зупинки ОСОБА_1 на нагрудний відеореєстратор, крім того, при копіюванні будь-якого файлу на інший носій, в разі відсутності інших маніпуляцій, отримується похідний файл з тими самими даними, що і вихідний, вихідний та похідний файли відрізняються лише атрибутами, а саме датою та часом створення файлів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. До того ж, КУпАП не містить норм, які передбачають обов'язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису.
При цьому, апеляційний суд зазначає,що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, що було вірно встановлено суддею суду першої інстанції і доказів на спростування таких висновків, під час апеляційного розгляду, здобуто не було.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Зацепіна В.С. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.