Справа № 201/10572/24
Провадження № 1-кс/201/3657/2024
29 серпня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого слідчого відділення ВП №5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024041650001488, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш, Івано-Франківська обл., громадянина України, не одружений, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
У судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_6
слідчий ОСОБА_3
захисник ОСОБА_7
підозрюваний ОСОБА_5
Старший слідчий слідчого відділення ВП №5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з клопотанням погодженим прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024041650001488, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
23.08.2024 о 13:27 зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що кілька хвилин тому на колегу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біля ЖК «Дубініна», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на стежці невідомий чоловік із застосування сили, не шкідливої для життя чи здоров'я, заволодів телефоном марки «Iphone 13» чорного кольору сім-картка НОМЕР_1 .
Даний факт зареєстровано до ЖЄО ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за №26842 від 23.08.2024. В подальшому СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було зареєстровано даний факт до ЄРДР №12024041650001488 від 24.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в останнє Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року № 469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 12.08.2024 строком на 90 діб.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебував на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування, військової частини НОМЕР_2 .
Статтею 41 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а також що право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п.4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив тяжкий злочин проти власності, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за наступних обставин:
23.08.2024 приблизно о 13:20 годині, ОСОБА_5 , діючи в період дії воєнного стану, маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , побачив раніше незнайому йому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому остання тримала в правій руці мобільний телефон марки Apple «Iphone 13», 128 Gb, Midnight, чорного кольору, IMEI: НОМЕР_3 , вартістю 24901,23 грн. з ПДВ, який ОСОБА_5 визначив об'єктом свого злочинного посягання.
Далі, ОСОБА_5 , діючи в період дії воєнного стану реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи повторно, умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_8 ззаду та обома руками схопив її за шию, після чого почав стискати шию останньої, тим самим придушуючи потерпілу, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-шкірних крововиливів на шиї зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_5 , придушивши волю потерпілої до супротиву, відкрито своєю рукою схопив вказаний мобільний телефон, що знаходився в правій руці потерпілої
ОСОБА_8 та шляхом ривку заволодів її майном, а саме: мобільним телефоном марки Apple «Iphone 13», 128 Gb, Midnight, чорного кольору та разом із викраденим майном зник з місця вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши власнику викраденого майна - потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 24901, 23 грн.
Таким чином ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану.
27.08.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Калуш, Івано-Франківської області, громадянина України, не одруженого, на утримані малолітніх чи неповнолітніх дітей не маючого, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , на посаді солдат, раніше судимого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, шляхом вручення йому відповідного повідомлення про підозру.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
Рапортом виклику на лінію «102» від 23.08.2024;
Протокол огляду місця події з фото таблицею від 23.08.2024;
Протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 від 23.08.2024;
Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 23.08.2024;
Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 23.08.2024;
Висновком спеціаліста №2608 від 26.08.2024;
Рапортом співробітників СКП про встановлення причетної до вчинення злочину особи;
Протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 25.08.2024;
Протокол огляду за участю свідка ОСОБА_9 від 25.08.2024;
Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 25.08.2024
Відомостями про судимість ОСОБА_5 від 26.08.2024;
Висновком судової товарознавчої експертизи №3065 від 26.08.2024;
Протоколом огляду відео від 27.08.2024;
Повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 27.08.2024;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Тим самим, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Крім того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
На даний час встановлено наявність ризиків, що підозрюваний може вчинити дії передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, виникла необхідність звернутись з клопотанням про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зокрема, необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі, а саме запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».\
Крім того ОСОБА_5 є військовослужбовцем, солдат військової частини НОМЕР_2 , що вказує на можливість останнього відправитись в зону ведення бойових дій, що унеможливіть його пошук та можливість з'являтись до органів досудового розслідування та суду, а також останній не має міцних соціальних зв'язків, будь яких родичів на території міста Дніпро чи Дніпропетровської області, так як останній народився, зареєстрований і мешкає в Івано-Франківській області, все це в сукупності вказує на те, що нічого не заважає останньому, з метою уникнення кримінальної відповідальності і справедливого покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення перейти на нелегальне становище та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може здійснити спробу вплинути на зазначених осіб, з метою примушування їх до надання неправдивих свідчень чи висновків з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_5 було вручено дане клопотання з додатками, серед яких є протоколи допиту потерпілого та свідків, в яких вказані їхні анкетні відомості, та підозрюваному вони стали відомі (місце проживання, контактні дані). Враховуючи те, що підозрюваний достеменно знає місце проживання потерпілої та свідків та може здійснювати психологічний тиск та погрози на адресу осіб, які надали показання, які підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може здійснювати тиск на потерпілу та свідків з метою зміни показів, а також перешкоджання слідству іншими шляхами. Окрім цього останньому інкриміновано відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто ОСОБА_5 вже застосовував насильство по відношенню до потерпілої з метою придушення її волі до супротиву та залякування, тож нічого не завадить останньому, перебуваючи на волі, залякати потерпілу для відмови від наданих нею пояснень, впізнання та участі в подальших слідчих діях, які є ключовими для доведення вини підозрюваного.
- вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5ч. 1 ст. 177 КПК України), вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 є особою із не знятою та не погашеною судимістю і на теперішній час є судимим 05.05.2021 року Калуським МРС Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. 20.04.2023 на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково, невідбутий строк 10 місяців 20 днів. Таким чином вбачається, що ОСОБА_5 є особою схильною до вчинення кримінальних правопорушень, і відбуття покарання за них, жодним чином не змінило відношення останнього, до вчинення правопорушень, останній належних висновків для себе не зробив і на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, проти власності, а тому існує ризик, що перебуваючи на волі і усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення інкримінованого ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення, останній може вчинити інші кримінальні правопорушення.
З огляду на викладене, в повному обсязі запобігти настанню вказаних ризиків у випадку застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу на наступне:
Домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зможе запобігти ризикам переховування від органу досудового розслідування, впливу на свідків та потерпілих. З цієї ж позиції недостатнім є і застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
2) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозо його застосування;
Приймаючи до уваги викладене, з метою забезпечення виконання, покладених на нього процесуальних обов'язків, та враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Слідчий у судовому засіданні просив задовольнити клопотання.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання, на його задоволенні наполягав.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні поданого клопотання та обрати більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.177КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що старшим слідчим слідчого відділення ВП №5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024041650001488, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2024 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
28.08.2024 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що підтверджується:
Рапортом виклику на лінію «102» від 23.08.2024;
Протокол огляду місця події з фото таблицею від 23.08.2024;
Протоколом прийняття заяви від ОСОБА_8 від 23.08.2024;
Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 23.08.2024;
Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 23.08.2024;
Висновком спеціаліста №2608 від 26.08.2024;
Рапортом співробітників СКП про встановлення причетної до вчинення злочину особи;
Протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 25.08.2024;
Протокол огляду за участю свідка ОСОБА_9 від 25.08.2024;
Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 25.08.2024
Відомостями про судимість ОСОБА_5 від 26.08.2024;
Висновком судової товарознавчої експертизи №3065 від 26.08.2024;
Протоколом огляду відео від 27.08.2024;
Повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 27.08.2024;.
Крім того, встановлено, що стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою отримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто. Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.
Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно підозрюваного може бути обрано запобіжний захід.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину скоєний у воєнний час. Також суд враховує вид та ступінь встановлених ризиків, тяжкість злочину, обстановку в якій вчинено злочин, а саме, воєнний стан, який продовжується, суспільну небезпечність злочину, які підвищена з огляду на контекст у якому його вчинено, вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, яка передбачає можливість застосування єдиного запобіжного заходу у даному випадку у виді тримання під вартою, що в своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та необхідність його задоволення.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому, у задоволенні клопотання захисника про застосування до його підзахисного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою слід відмовити.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Згідно до ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу.
Оскільки інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення скоєне у воєнний час, розмір застави слідчий суддя не визначає, оскільки застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення ВП №5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12024041650001488 від 24.08.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 України, - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 жовтня 2024 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою є 27 жовтня 2024 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 17:20 годині 30.08.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1