30 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24785/23 пров. № А/857/2558/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Шинкар Т. І..,
суддів: Іщук Л. П.
Обрізка І. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Друзенко Н.В.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Рівне 28 грудня 2023 року, у справі № 460/24785/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
24.10.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі Управління), просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відображення у його розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія при зарахуванні страхового стажу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21 доходу у розмірі « 0 грн» за період з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати пенсію позивачу із 24 лютого 2019 року з врахуванням страхового стажу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21 без врахування при обчисленні коефіцієнтів заробітної плати відомостей про дохід в розмірі « 0 грн» за період з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21 та ухвал Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2022, 24.03.2023 у справі №460/12622/21 судом надавалась правова оцінка виключно правомірності не зарахування до загального страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю без врахування для обчислення пенсії заробітної плати/її коефіцієнтів. Однак, відповідач у спірних правовідносинах дійшов висновку про необхідність зарахування на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №460/12622/21, окрім спірних періодів зайняття підприємницькою діяльністю, а також і відсутності заробітної плати за такий період, відобразивши її в нульовому обчисленні, незважаючи на той факт, що загальний розмір пенсійної виплати позивача, як ствердили сторони, зменшиться. Проте, положеннями Податкового кодексу України, зокрема підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 врегульовано, що дохід від зайняття підприємницькою діяльністю - це гроші або матеріальні цінності, які підприємець отримав від ведення діяльності готівкою або на рахунок. У підсумку, із врахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що зараховуючи до страхового стажу періоди зайняття підприємницькою діяльністю на виконання рішення суду, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави відображення у нульовому обчисленні для розрахунку коефіцієнтів заробітної плати за цей період, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано норми ст. 24 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується на підставі довідки про нараховану заробітну плату, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не враховано вищезазначені законодавчі норми, і, зокрема, ту обставину, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування заробітної плати за періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003, тому до розрахунку заробітку за вказані періоди роботи враховано заробітну плату в нульовому обчисленні, оскільки іншого діючим законодавством не визначено.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 24.02.2019 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Для обчислення пенсії за віком при призначенні такої позивачу, врахований стаж становив 33 роки 10 місяців 23 дні. Коефіцієнт страхового стажу, визначений з урахуванням вартості оцінки одного року страхового стажу 1% становив 0,33833 ((33 роки х 12 місяців + 10 місяців) х 1% : (100% х 12)). Для обчислення пенсії враховано заробітну плату за період страхового стажу з 01.03.2001 по 31.12.2018, коефіцієнт якої склав 1.58788.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21 позовні вимоги задоволено, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 24.02.2019, зарахувавши до загального страхового стажу позивача періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 по 31.08.1998, з 01.10.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок перерахунку такої пенсії.
Надалі, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2022 у справі №460/12622/21 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 року у справі № 460/12622/21 повернуто скаржнику.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 16.08.2022 №1700-0304-8/41726 позивача повідомлено про неможливість виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21, оскільки розмір пенсії, визначений з урахуванням вказаного вище страхового стажу та заробітної плати становить 3324,84 грн. У разі ж проведення перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення, розмір пенсійної виплати з 24.02.2019 становив би 3316,99 грн. (страховий стаж становив би 38 років 11 місяців 21 день (коефіцієнт страхового стажу, визначений з урахуванням вартості оцінки одного року страхового стажу 1% становив 0,38917 ((38 років х 12 місяців + 11 місяців) х 1% : (100% х 12)) та розмір заробітної плати становив би 8407,85 грн (6188,89 грн - середня заробітна плата по країні за 2016-2018 роки х 1,35854 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). З огляду на вищевикладене відповідач повідомив, що враховуючи те, що розмір пенсії з 24.02.2019 становив би 3316,99 грн., проводити перерахунок пенсії на виконання судового рішення від 17.05.2022 недоцільно.
Також, листами відповідача від 24.08.2022 №1700-0304-8/43454, від 01.09.2022 №1700-0304-8/44968 позивача повідомлено, що внаслідок проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення, розмір пенсійної виплати пенсіонера зменшується, а саме, розрахований розмір пенсії, обчислений на виконання судового рішення, становить 3316,99, розмір щомісячної пенсійної виплати складає 3324,84 грн. Запропоновано позивачу звернутись до суду за роз'ясненням щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі № 460/12622/21.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах від 18.10.2022 №460/12622/21 зобов'язано відповідача протягом 30 днів з дня отримання копії ухвали подати до суду звіт про виконання рішення суду від 17.05.2021.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.02.2023 № 1700-0304-8/10368 на адвокатський запит представника позивача повідомлено, що у разі проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення, розмір пенсійної виплати з 24.02.2019 становив би 3316,99 грн. (страховий стаж становив би 38 років 11 місяців 21 день (коефіцієнт страхового стажу, визначений з урахуванням вартості оцінки одного року страхового стажу 1% становив 0,38917 ((38 років х 12 місяців + 11 місяців) х 1% : (100% х 12)) та розмір заробітної плати становив би 8407,85 грн (6188,89 грн середня заробітна плата по країні за 2016-2018 роки х 1,35854 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Відтак, враховуючи те, що розмір пенсії з 24.02.2019 становив би 3316,99 грн., проводити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення від 17.05.2022 недоцільно (невигідно), оскільки розмір пенсійної виплати до виконання рішення суду при призначенні пенсії з 24.02.2019 становив 3324,84 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 у справі №460/12622/21 заяву позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання судового рішення у справі №460/12622/21 залишено без задоволення. Повідомлено, що твердження сторони позивача про безпідставне та незаконне відображення у заробітній платі за періоди зайняття підприємницькою діяльністю « 0 грн», що слугувало підставою для зменшення коефіцієнта заробітної плати з якого обчислюється пенсія позивача, - не стосується змісту та предмета позову, позаяк резолютивна частина рішення від 17.02.2022 визначала зарахування до загального страхового стажу періодів зайняття позивачем підприємницькою діяльністю.
Листом Пенсійного фонду України, адресованого Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області, від 14.06.2023 №22982-21413/П-03/8-2800/23 зобов'язано рішення суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21 виконати в межах покладених зобов'язань.
В подальшому, рішенням відповідача від 22.06.2023 №172850001678 перераховано пенсію ОСОБА_1 . До загального страхового стажу додатково зараховано періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 по 31.08.1998, з 01.10.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003. Загальний страховий стаж склав 43 роки 1 місяць 21 день, а коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії зменшений до 1,51414, а заробітна плата за спірні періоди підприємницької діяльності щомісячно відображена в розрахунку її коефіцієнтів у нульовому вираженні.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 27.06.2023 №1700-0201-8/58712 позивача повідомлено про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21, зокрема, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21 та постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 23.01.2023 ВП №70824211 проведено перерахунок пенсії з урахуванням до страхового стажу періодів зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 по 31.08.1998, з 01.10.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 30.11.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003 та, відповідно до вимог статті 40 Закону № 1058-IV, вказані періоди страхового стажу враховано до розрахунку заробітку (починаючи з 01.07.2000).
Вважаючи протиправними дії Управління щодо відображення у розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, доходу у нульовому вираженні, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких мотивів.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.202 у справі №460/12622/21 та ухвал Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2022, 24.03.2023 у справі №460/12622/21 судом надавалась правова оцінка виключно правомірності не зарахування до загального страхового стажу позивача періодів зайняття підприємницькою діяльністю без врахування для обчислення пенсії заробітної плати/її коефіцієнтів.
Разом із цим, відповідач у спірних правовідносинах дійшов висновку про необхідність зарахування на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №460/12622/21 окрім спірних періодів зайняття підприємницькою, також і відсутність заробітної плати за цей період, відобразивши її в нульовому обчисленні, незважаючи на той факт, що загальний розмір пенсійної виплати позивача, як ствердили сторони, зменшиться.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Отже, для обчислення пенсії враховується заробітна плата або ж інший дохід, позаяк саме розмір такої зарплати (доходу) впливатиме на загальний розмір пенсійної виплати.
На думку Пенсійного органу, оскільки, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нарахування позивачу заробітної плати за періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003, для розрахунку заробітку за вказані періоди роботи враховано заробітну плату (дохід) в нульовому обчисленні.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані дії відповідача є протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Суд апеляційної інстанції погоджується з ним із наступних підстав.
Відповідно до абз. 9 п. 3 ч. 3 ст. 21 Закону №1058-IV, частина персональної електронної облікової картки, яка відображає виплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями повинна містити такі відомості, як, заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії на поточний момент.
Водночас, згідно із змістом наданої позивачем довідки Пенсійного органу форми ОК-5 про відомості застрахованої особи, будь-яка інформація про заробітну плату/дохід, нараховані позивачу за спірний період, - відсутня.
Суд апеляційної інстанції поділяє позицію суду першої інстанції про те, що заробітна плата, яка враховується для обчислення розміру пенсійної виплати, це наявність будь-якого доходу, а не його відсутність.
Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, зокрема стаття 1, закріплює визначення поняття «заробітна плата», згідно норм якої - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Поняття доходу, з джерел їх походження з України, врегульоване підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого, зокрема, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Таким чином, положеннями Податкового кодексу України врегульовано, що дохід від зайняття підприємницькою діяльністю - це гроші або матеріальні цінності, які підприємець отримав від ведення діяльності готівкою або на рахунок.
Однак, як відомості персоніфікованого обліку, так і розрахунок коефіцієнтів заробітної плати не містять інформації про відображення будь-якої заробітної плати (доходу) за спірний період зайняття підприємницькою діяльністю, який на підставі рішення суду відповідач зарахував до страхового стажу.
Нормами статті 41 Закону №1058-IV визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Зокрема, міститься вичерпний перелік виплат (доходу) отримуваних застрахованою особою, що включається до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, проаналізоване в сукупності свідчить на користь того, що заробітна плата (дохід) - це кошти, які особа отримувала та які, як правило, мають грошовий вираз, а тому, у відповідача при виконанні рішення суду (зарахування періоду зайняття підприємницькою діяльністю до страхового стажу) були відсутні будь-які правові підстави відображення « 0 грн» (нульового обчислення) для розрахунку коефіцієнтів заробітної плати за цей період.
Попри це, для розрахунків коефіцієнтів заробітної плати відповідачем за спірний період страхового стажу зараховано « 0 грн» - відсутність будь-якого доходу чи заробітної плати, що свідчить про порушення ним положень ст. 40 Закону №1058-IV та інших норм чинного законодавства, які регламентують поняття та ознаки заробітної плати/доходу, з якого може бути обчислена пенсія.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, щодо протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області які полягають у відображенні у розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія позивача доходу у розмірі « 0 грн» за період з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003 та зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати пенсію позивачу із 24 лютого 2019 року з врахуванням страхового стажу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №460/12622/21 без врахування при обчисленні коефіцієнтів заробітної плати відомостей про дохід в розмірі « 0 грн» за період з 01.07.2000 по 28.02.2001, з 01.05.2001 по 31.07.2001, з 01.09.2001 по 28.02.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 31.12.2003.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі № 460/24785/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко