Справа № 11-cc/824/4706/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 759/11357/24
19 серпня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8
та накладено арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ G63 AMG», 2022 року випуску, чорного кольору, н.з. НОМЕР_1 , номер кузова W НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони користування ним, розпорядження та відчуження.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що з копією оскаржуваного рішення ознайомився 19.06.2024 року, а подана апеляційна скарга 24.06.2024 року.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
Орган досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва, як наслідок процесуальними повноваженнями слідчого судді вказаного суду не охоплюється розгляд клопотань в межах кримінальних проваджень, які розслідуються вказаним органом досудового розслідування.
Вказаний автомобіль власником якого є ОСОБА_6 не може бути речовим доказом, оскільки не був набутим кримінально протиправним способом, що підтверджується наданими прокурором доказами. Дата реєстрації автомобіля за ОСОБА_6 є 12.10.2023 року, в той же час сторона обвинувачення в клопотанні про арешт майна зазначає про те, що кримінальне правопорушення було вчинено на початку грудня 2023 року.
Разом з тим, згідно дати протоколу обшуку, майно щодо якого подано клопотання про арешт було тимчасово вилучено 30.05.2024 року, а клопотання про його арешт подане до суду 03.06.2024 року, а отже після завершення визначеного процесуальним законом строку.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023110000001056 від 12.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що громадяни України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи організаторські здібності, лідерські якості та відповідний авторитет серед криміногенного елементу, діючи умисно, з корисних мотивів, за не встановлених досудовим розслідуванням обставин, однак не пізніше початку грудня 2023 року, вирішили зайнятися незаконною діяльністю пов'язаною з систематичним заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з використанням електронно-обчислювальної техніки.
З метою реалізації свого злочинного умислу направленого на досягнення злочинного результату у вигляді отримання прибутку за незаконну діяльність пов'язану із заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з використанням електронно-обчислювальної техніки, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вирішили створити та очолити злочинну організацію діяльність якої полягатиме в систематичному вчиненні ряду тяжких злочинів - шахрайств, з використанням електронно-обчислювальної техніки та розробили план злочинної діяльності із розподілом ролей та функцій кожного її учасника, спрямованих на досягнення злочинного результату у вигляді отримання прибутку.
До вказаної злочинної організації вирішили залучити наближених до них осіб, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Останні бажаючи систематично отримувати грошові кошти за незаконну діяльність пов'язану із незаконним заволодінням чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з використанням електронно-обчислювальної техніки, погодились на вказану пропозицію та вступили до злочинної організації.
Незаконна діяльність полягає в створенні та організації діяльності на території Київської області, а також інших регіонах України, так званих офісів « Call-центрів », працівники яких, з використанням офіційних міжнародних криптовалютних бірж таких як «Bybit», « К u Соі n » та інших, під приводом отримання заробітку за тестування мережі криптовалют «EOS», «WAX» («WAXP»), шляхом введення в оману осіб, схиляють їх до проведення певного алгоритму операцій з переказу придбаної криптовалюти на заздалегідь створені останніми криптовалютні гаманці.
У подальшому до вказаної злочинної організації вступили ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , які виконували як управлінські функції щодо роботи вказаних «Call-центрів», так і пошуку потенційних потерпілих через інформаційну мережу Інтернет.
В ході досудового розслідування достовірно встановлені факти вказаної діяльності зазначеної групи осіб, а саме вчинення шахрайських дій відносно громадян Республіки Молдова.
Так, в період часу з 12.02.2024 року по 23.02.2024 року учасник вказаної злочинної організації ОСОБА_22 , після надання потерпілому ОСОБА_29 недостовірної інформації з приводу проведення останнім тестування мереж криптовалют, ввівши останнього в оману та схиливши до співпраці заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_29 на суму 1500 доларів США, чим завдав матеріальну шкоду на суму 56957 гривень, згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 23.02.2024.
Крім цього, в період часу з 04.04.2024 року по 08.04.2024 року, інший учасник вказаної злочинної організації ОСОБА_30 , в аналогічний спосіб, заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_31 на суму 713 доларів США, що згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 08.04.2024 року становить 27695 гривень 56 копійок.
Також, в період часу з 03.04.2024 року по 15.04.2024 року учасник вказаної злочинної організації, ОСОБА_23 , шляхом введення в оману потерпілої ОСОБА_32 щодо тестування мереж криптовалют та отримавши доступ до електронного гаманця потерпілої, без її згоди, здійснив купівлю та переказ криптовалюти на загальну суму 617 доларів США на підконтрольний йому електронний гаманець, спричинивши потерпілій ОСОБА_32 матеріальну шкоду на вказану суму, що відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України станом на 15.04.2024року становить 24309 гривень 18 копійок.
Отримані у заначений спосіб грошові кошти учасниками злочинної організації перераховувались на підконтрольні електронні гаманці та у подальшому використовувались для особистого збагачення.
Дана інформація підтверджують допитами потерпілих ОСОБА_29 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , допитами свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , оглядами акаунтів криптобірж потерпілих, оглядами акаунтів «Telegram» потерпілих та іншими матеріалами в їх сукупності.
30.05.2024 року проведено обшук, під час яких виявлено та вилучено автомобіль «MERCEDES-BENZ G63 AMG», 2022 року випуску, чорного кольору, н.з НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , який відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.06.2024 року Святошинським районним судом м. Києва було зареєстроване клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про накладення арешту на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ G63 AMG», 2022 року випуску, чорного кольору, н.з. НОМЕР_1 , номер кузова W НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення заборони користування, розпорядження та відчуження ним.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8
та накладено арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ G63 AMG», 2022 року випуску, чорного кольору, н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , який відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони користування ним, розпорядження та відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на автомобіль, оскільки він в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представника, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Перевіряючи доводи представника, щодо пропуском строку для звернення з клопотанням про арешт тимчасового вилученого майна колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги. З матеріалів справи (том 1 ст. 145) вбачається, що клопотання було подане до суду 31.05.2024 року, тому стороною обвинувачення дотримано строк в 48 год. для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
Разом з тим, перевіряючи доводи в частині підсудності, колегія суддів зазначає, (том 1 ст.13) містить постанову про зміну визначення групи слідчих від 29.05.2024 року заступника начальника ГУНП в Київській області ОСОБА_37 , якою також визначено місце проведення досудового розслідування, а саме Святошинський район м. Києва. Отже, відповідне клопотання подано до належного суду.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ G63 AMG», 2022 року випуску, чорного кольору, н.з. НОМЕР_1 , номер кузова W НОМЕР_2 , який відповідно до реєстраційної картки на транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони користування ним, розпорядження та відчуження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3