30 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5903/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо відмови у зарахуванні трудового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.11.2023, зарахувати період роботи з 11.05.1984 по 14.09.1987 в Новосанжарському районному спортивно - технічному клубі до загального трудового стажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення, яким позивачу відмовлено у зарахуванні до трудового стажу періоди роботи на посаді інструктора-методиста по спорту в Новосанжарському районному спортивно-технічному клубі з 11.05.1984 по 14.09.1987 з огляду на відсутність назви підприємства у записі про прийнятті на роботу, є протиправним, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві.
2. Стислий зміст заперечень відповідачів
У відзиві на позовну заяву /а.с. 39-41/ представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що згідно поданих документів страховий стаж позивачки становить 22 роки 03 місяці 23 дні, при аналізі поданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.12.1983 по 14.01.1984 та з 11.05.1984 по 14.09.1987 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки відсутні назви підприємств при прийнятті на роботу.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою суду від 21 травня 2024 року позовну заяву було залишено без руху.
11.06.2024 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою суду від 17.06.2024 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.07.2024 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта останньої НОМЕР_2 /а.с. 14-15/.
09.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до Відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком /а.с. 63-64/.
До заяви додано, зокрема: трудову книжку НОМЕР_1 від 25.05.1982 /а.с. 45-48/.
Заяву ОСОБА_1 від 09.11.2023 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято рішення від 14.11.2023 № 163850007414 /а.с. 50/.
Вказаним рішенням відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.12.1983 по 14.01.1984 та з 11.05.1984 по 14.09.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.05.1982, оскільки відсутні назви підприємств при прийнятті на роботу. Для зарахування необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 14.11.2023 № 163850007414, звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За змістом частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п. 1).
В силу приписів частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
За приписами частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частин 1, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Статтею 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини 1, 2).
Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1 - 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що право на призначення пенсії за віком з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 30 років.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом №1058-IV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, інші документи необхідні для підтвердження трудового стажу лише за відсутності трудової книжки або у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 досягла віку 60 років 04.11.2023.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 14.11.2023 № 163850007414 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Рішення містить посилання на те, що страховий стаж позивача становить 22 роки 3 місяці 27 днів, при цьому за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 29.12.1983 по 14.01.1984 та з 11.05.1984 по 14.09.1987.
Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи, зокрема, з 11.05.1984 по 14.09.1987 згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області від 14.11.2023 № 163850007414 послугувала відсутність назви підприємств при прийнятті на роботу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.05.1982.
Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо відмови в зарахуванні страхового стажу, суд виходить з таких міркувань.
Із трудової книжки НОМЕР_1 від 25.05.1982 /а.с. 11-13/ слідує, що 11.05.1984 позивач прийнята на посаду інструктора-методиста по спорту в Новосанжарський районний спортивно-технічний клуб та звільнена з 14.09.1987 (записи 13-14), про що свідчить печатка установи.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974, усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
У свою чергу відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, орган Пенсійного фонду, виявивши, що поданих позивачем документів для призначення пенсії було недостатньо у зв'язку із відсутністю назви підприємства при прийнятті на роботу, мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку тощо.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7).
Водночас розписка-повідомлення, якою засвідчено прийняття і реєстрацію заяви позивача про призначення пенсії від 09.11.2023 /а.с. 43/, не містила перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії.
Крім того, позивачем надано до суду Довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з січня 1984 року по вересень 1987 року /а.с. 8/; довідку Новосанжарського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України" від 29.11.2023 №01-07/79 /а.с. 5/, якою повідомлено, що книга наказів по Новосанжарському СТК ДОСААФ за 1984 рік не збереглась.
Довідкою Новосанжарського районного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України"від 29.11.2023 №01-07/78 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала в Новосанжарському СТК ДТСААФ /а.с. 6/.
Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Отже, не врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області стажу роботи позивача з 11.05.1984 по 14.09.1987, підтвердженого записами у трудовій книжці, з посиланням на відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу, є необґрунтованим.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 163850007414 від 14.11.2023 про відмову у призначенні пенсії є необґрунтованим, а відтак, суд вважає за необхідне, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 163850007414 від 14.11.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд виходить з такого.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу / призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 11.05.1984 по 14.09.1987, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
За викладених обставин позовні вимоги підлягають задовольнити.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір при поданні позовної заяви у розмірі 1211,40 грн відповідно до квитанції№20-17149696/С від 20.02.2024, при цьому ставка судового збору за подання позову складає 1211,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (3028 х0,4). Отже, позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, на 0,20 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 132, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області № 163850007414 від 14.11.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 11.05.1984 по 14.09.1987, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол