Справа № 420/184/22
30 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 січня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивачка просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка виразилася у нескладенні та ненаправленні відповідного подання до органу Державної казначейської служби України щодо повернення позивачу зайво сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, які були сплачені позивачем за квитанцією № ПН 17824 від 21.01.2021 р. в АТ «Крістал Банк» при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованим в реєстрі під № 139, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області відповідне подання на повернення позивачу грошових коштів у сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, зайво зарахованих до Державного бюджету України за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», сплачених за квитанцією № ПН 17824 від 21.01.2021 р. в АТ «Крістал Банк» при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованим в реєстрі під № 139, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., - шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок (отримувач: Конік Оксана, рахунок отримувача: НОМЕР_2 , РНОКПП отримувача: НОМЕР_1 , банк отримувача: ПАТ «Банк Восток», МФО банку 307123);
стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від адміністративна справа №420/184/22 розподілена на суддю Цховребову М.Г.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ст.262 КАС України); витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії усіх доказів-підстав (фактичних і юридичних) правомірності оскаржуваної бездіяльності, згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України; матеріалів досудового вирішення спору (якщо позивач скористався відповідним порядком оскарження).
17.02.2022 року представник позивача подав суду заяву про розподіл судових витрат.
22.02.2022 року та 14.092023 року відповідач подав суду відзиви на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розпорядженням в.о.керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №446 від 07.09.2023 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/184/22 у зв'язку із довготривалою відпусткою головуючого судді Цховребової М.Г.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023 року визначено головуючого суддю Аракелян М.М. для розгляду справи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року прийнято до провадження справу та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 січня 2021 року позивач вперше придбала нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі № 139, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості такого майна в сумі 12 000 грн.
Позивач вважає, що у зв'язку із тим, що вказане нерухоме майно нею придбавалося вперше, то з огляду на законодавче регулювання, сплачена нею сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості такого майна в сумі 12 000 грн. підлягає поверненню.
За твердженням сторони позивача на її звернення до відповідача щодо повернення надмірно сплачених коштів при укладенні договору купівлі-продажу, пенсійний орган надав відповідь, у якій зазначив, що для вирішення питання щодо повернення вказаних коштів позивачу слід надати до Управління висновок, в якому приватний нотаріус підтверджує, що купівля квартири для ОСОБА_1 є першим придбанням.
На її звернення до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Сімонової О.Ю. було проінформовано, що законодавством нотаріус не наділений повноваженнями щодо складання висновку, в якому підтверджується, що купівля нерухомого майна особою є для неї саме першим придбанням житла, а збір на обов'язкове страхування сплачено помилково.
Відповідач з позовом не погодився та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано жодних доказів того, що вона придбала житло вперше. Для вирішення питання щодо повернення збору, позивачу необхідно надати до Головного управління висновок, в якому приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю. підтверджує, що купівля нерухомого майна, згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 136, є для позивача саме першим придбаванням, а збір в сумі 12000,00 грн. сплачено помилково. Повернення зазначеного збору здійснюється Державною казначейською службою за поданням органу Пенсійного фонду України. Враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо права власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно.
З 01.01.2013 року функціонує Державний реєстр прав на нерухоме майно як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження про об'єкти та суб'єктів таких прав. Зазначений Реєстр включає в себе відомості про зареєстровані лише після 01.01.2013 речові права, що були внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а тому не є повним реєстром щодо прав на нерухоме майно. З огляду на це, надати позивачу подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна неможливо.
Щодо стягнення судових витрат, то представник пенсійного органу вказувала, що стягнення на користь позивача судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України. Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, тому такий розмір є завищеним.
За викладених аргументів та фактичних обставин, відповідач вважає, що заявлений позов є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити.
Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 придбала у приватну власність квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, зареєстровано в реєстрі № 136 (а.с.12-15), за вартістю 1200000грн.
21.01.2021 року право власності ОСОБА_3 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.14).
При нотаріальному посвідченні договору позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 12000грн., що підтверджується квитанцією № ПН17824 від 21 січня 2021 року (а.с.16).
29 липня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про повернення зайво сплаченого збору до пенсійного фонду шляхом формування та направлення до відповідного управління Державної казначейської служби подання щодо перерахування позивачу 12000 грн., які були сплачені за квитанцією № ПН17824 від 21.01.2021 року. До вказаної заяви позивач долучила фотокопію договору купівлі-продажу квартири та витяг з Державного реєстру речових прав від 21.01.2021 року, фотокопію довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; фотокопію квитанції про сплату 12000 гривень збору; фотокопію довідки про зареєстроване місце проживання; фотокопію документа, що посвідчує особу; фотокопію довідки рнокпп (а.с.18-19).
11 серпня 2021 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області надало ОСОБА_4 відповідь на її звернення (лист № 1500-0506-8/100287) у якому зокрема зазначалося, що для вирішення питання щодо повернення Збору, необхідно надати до Головного управління висновок, в якому приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю. підтверджує, що купівля нерухомого майна, згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2021, зареєстрованого в реєстрі № 136, є саме першим придбанням житла ОСОБА_3 , а Збір в сумі 12 000 грн. сплачено помилково (20).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 ч.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740.
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Поряд з цим, п.п. б, в п.15-2 Порядку №1740 встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як встановлено судом, під час розгляду справи, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №241327472 від 21.01.2021 року, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, копії яких міститься в матеріалах справи, ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року, зареєстровано в реєстрі № 136.
Відповідно до відомостей інформаційної довідки (а.с.17, 17 зворот) відомості щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на об'єкти нерухомого майна в Реєстрі прав власності відсутні. Єдиний запис щодо права власності позивачки - державна реєстрація права власності на придбану ОСОБА_3 квартиру за договором від 21.01.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже відсутність в Реєстрі прав власності даних при тому, що цей реєстр є складовою частиною Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є свідченням, що позивач до 21.01.2021 року не придбавала об'єкти нерухомого майна.
За таких обставин суд вважає, що на підставі договору купівлі-продажу від 21.01.2021 року ОСОБА_2 придбала житло.
Будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування твердження позивача щодо придбання нею житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна як житла та відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
При цьому, суд критично оцінює доводи сторони відповідача, що для повернення суми сплаченого збору позивачу необхідно надати до Головного управління висновок, в якому приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю. підтверджує, що купівля нерухомого майна, згідно договору купівлі-продажу від 21.01.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 136, є для позивача саме першим придбаванням, а Збір в сумі 12000грн. сплачено помилково. Чинним законодавством України не передбачено таких повноважень нотаріуса, а відтак відповідач безпідставно просив надати відповідний йому висновок нотаріуса. Тобто така вимога пенсійного органу не ґрунтується на законодавчих положеннях, що вказує на її безпідставність.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, суд приходить висновку, що відмова ГУ ПФУ в Одеській області у поверненні позивачу сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є протиправною.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787.
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
За таких обставин, враховуючи те, що на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наведеного, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки такий є належним чином мотивованим та обґрунтованим, а відповідачем не доведена правомірність оскарженої бездіяльності.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні,
постанові або ухвалі.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., який на підставі ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області.
Стосовно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. представником позивача надано до суду наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 18.07.2021 року (а.с.41), акт виконаних робіт від 08.02.2022 року (а.с. 42), квитанції від 07.02.2022 та від 10.02.2022 року про сплату вартості наданих послуг (а.с.44,45).
Відповідно до п.3.1 договору про надання професійної правничої допомоги від 09.03.2021 року за надання правничої допомоги за цим договором Замовник ( ОСОБА_2 ) має сплатити Виконавцю (адвокат Дударенко С.В.) відповідну винагороду, виходячи з наступного розрахунку: 3.1.1 - за надання первинної юридичної консультації з питання, що стосується предмету договору: 500грн.; 3.1.2 - за дослідження наданих Замовником документів, відповідних нормативно-правових актів, певної судової правової стратегії: 1000грн; 3.1.3 - за надання необхідних поточних юридичних консультацій: 500грн.; 3.1.4. - складення текстів необхідних запитів, заяв, скарг чи претензій у ході досудового вирішення відповідного питання 500грн.; М 3.1.4. - складення текстів необхідних запитів, заяв, скарг чи претензій у ході досудового вирішення відповідного питання: 500грн. за кожний документ; 3.1.5. - за складення текстів необхідних заяв по суті судової справи, апеляційних чи касаційних скарг, відзивів чи заперечень на такі скарги чи заяви, заяв про збільшення/зменшення розміру позовних вимог, заяв про зміну предмета або підстав позову, мирової угоди: 2000грн. за кожний документ; 3.1.6. - за складення текстів інших процесуальних документів, які не передбачені у попередньому підпункті: 500грн. за кожний документ; 3.1.7. за приймання участі у відповідних судових засіданнях або відвідування суду або інших установ (організацій) з інших необхідних процесуальних питань: 500грн. за одну годину (розрахунок погодинний) з урахуванням наступних умов: а) при прибутті у судові засідання розрахунковий час починається з призначеного судом часу відповідного судового засідання до моменту його фактичного закінчення (витрачений час, що має години та хвилини, округлюється до годин у найближчу сторону (наприклад: дві години 15 хвилин округлюються до двох годин; одна година 35 хвилин двох годин) і не може бути меншим за одну розрахункову годину у відповідний день; 6) у випадку, якщо призначене судове засідання не відбулося від незалежних від Виконавця причин, враховується одна розрахункова година витраченого часу у відповідний день; в) при прибутті до суду або інших установ (організацій) в інших випадках, крім тих, про які йдеться попередніх підпунктах а) та б) - враховується одна розрахункова година витраченого часу у відповідний день.
Відповідно до п.п.3.4. п.3 Договору розмір винагороди виконавця не може бути меншим, ніж 3000грн., та не більшим, ніж 5000грн.
Згідно акту виконаних робіт від 08.02.2022 року, Виконавець надав, а Замовник прийняв за період з 18.07.2021 року по 08.02.2022 року наступну правничу допомогу:
1. надання первинної юридичної консультації (розгляд питання Замовника, що стосується предмету даного договору, поверхове дослідження наданих документів, надання юридичної поради): розрахункова вартість 500грн./1, дата виконання - 18.07.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 500грн.;
2. детальне вивчення наданих Замовником документів з питання, що стосується предмету даного договору, ознайомлення з відповідними нормативно-правовими актами, аналіз відповідної судової практики, визначення перспективи вирішення відповідного питання, створення правової стратегії вчинення певних юридичних дій: розрахункова вартість 1000грн./1, дата виконання - 23.07.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 1000грн.;
3. складення тексту заяви до ГУПФУ в Од.обл. з вимогою щодо повернення Замовнику зайво сплаченої суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування: розрахункова вартість 500грн./1, дата виконання - 20.09.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 500грн.;
4. надання поточної юридичної консультації (вивчення відповіді ГУПФУ в Од.обл. від 11.08.2021 р., висловлення юридичної поради): розрахункова вартість 500грн./1, дата виконання - 08.11.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 500грн.;
5. складання тексту заяви до приватного нотаріуса Сімонової О.Ю. про видачу висновку, що вимагався у листі ГУПФУ в Од.обл.: розрахункова вартість 500грн./1, дата виконання - 08.11.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 500грн.;
6. надання поточної юридичної консультації (вивчення відповіді приватного нотаріуса від 23.12.2021р., висловлення юридичної поради): розрахункова вартість 500грн./1, дата виконання - 23.12.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 500грн.;
7. складення тексту позовної заяви до суду з питання, яке стосується предмету даного договору: розрахункова вартість 2000грн./1, дата виконання - 29.12.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 2000грн.;
8. відвідування підприємства з надання послуг копіювання документів для виготовлення відповідних примірників позовних матеріалів та копій документів по справі: розрахункова вартість 500грн./1, дата виконання - 30.12.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 500грн.;
9. відвідування відділення пошти для відправлення відповідних позовних матеріалів до суду: розрахункова вартість 500грн./1, дата виконання - 31.12.2021р., кількість роботи - 1, вартість - 500грн.
Загальна вартість наданих послуг станом на 08.02.2022 року склала 6500 грн., з них заявлено до відшкодування позивачкою з урахуванням вищеописаного в договорі обмеження 5000грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції (ця сума зафіксована в останньому абзаці Акту виконаних робіт).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом
послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, «розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги».
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з'ясувати, чи, є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо (ч.9 ст.139 КАС України).
Відповідно до ч.ч.7,9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Заява про розподіл судових витрат подана представником позивача адвокатом Дударенко С.В. 17.02.2022 року.
Суд, з урахуванням заперечень відповідача у відзиві на позов, які не конкретизовані ним з позиції неспівмірності, визначає суму 3000грн. згідно Акту виконаних робіт для цілей її розподілу між сторонами (п.п.3,5,7 Акту виконаних робіт).
При цьому послуги з надання правничої допомоги, зазначені у пунктах 1,2,4,6,8,9 Акту на загальну суму 3500грн. за критеріями, встановленими ч.9 ст.139 КАС України, за їх вартістю суд вважає непропорційними до предмета спору та значення справи для позивача.
З цих підстав суд відповідні витрати покладає на позивача, без їх відшкодування їй за рахунок відповідача.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України витрати на правничу допомогу у сумі 3000грн. суд покладає на відповідача з їх відшкодуванням ОСОБА_4 .
Суд відмовляє у вимозі заяви про розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи, на загальну суму 281,30грн. шляхом їх відшкодування позивачці за рахунок відповідача.
Суд зазначає, що такі витрати не підпадають під норми ч.2 ст.132 КАС України та конкретно ст.ст.135, 138 КАС України.
У заяві про розподіл судових витрат такі витрати, як компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, на підставі п.2 ч.3 ст.134 КАС України не заявлені. В договорі від 18.07.2021 року відповідні умови відсутні, як і в Акті виконаних адвокатом робіт.
З урахуванням викладеного, заява про розподіл судових витрат задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка виразилася у нескладенні та ненаправленні відповідного подання до органу Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_4 зайво сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, які були сплачені позивачем за квитанцією № ПН 17824 від 21.01.2021 р. в АТ «Крістал Банк» при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованим в реєстрі під № 139, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області відповідне подання на повернення ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошових коштів у сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень, зайво зарахованих до Державного бюджету України за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», сплачених за квитанцією № ПН17824 від 21.01.2021 року в АТ «Крістал Банк» при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , зареєстрованим в реєстрі під № 139, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю., - шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок (отримувач: Конік Оксана, рахунок отримувача: НОМЕР_2 , РНОКПП отримувача: НОМЕР_1 , банк отримувача: ПАТ «Банк Восток», МФО банку 307123).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 908(дев'ятсот вісім)грн. та 3000(три тисячі)грн. 00коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян