ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"30" серпня 2024 р. справа № 300/8956/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 09.11.2023 та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романків І.М., звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у здійсненні перерахунку пенсії, оформлену рішенням від 09.11.2023 за №092650006279 про відмову в перерахунку пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2023, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 26.09.2023 у комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування». Страховий стаж позивача становить 44 роки 6 місяців та 26 днів. Стверджує, що під час призначення та перерахунку пенсії позивачу стаж її роботи в шкідливих та важких умовах праці після 01.01.2004 зарахований пенсійним органом в одинарному розмірі, що суперечить чинному законодавству України. У зв'язку із цим позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про зарахування до стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 26.09.2023 в КНП “Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради», однак Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 09.11.2023 протиправно відмовило у зарахуванні вказаного періоду роботи в подвійному розмірі. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві скористалося правом подання відзиву на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що період трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком №637, зокрема, трудової книжки (а.с.38).
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що 01.11.2023 пенсійним органом отримано звернення ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами. До заяви про проведення перерахунку пенсії додана довідка від 26.09.2023 №05-08/60, яка видана КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради». Згідно довідки ОСОБА_1 працює в КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» з 13.05.1996 по теперішній час. Звернення ОСОБА_1 було направлено для опрацювання в Головне управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві, рішенням якого від 09.11.2023 №092650006279 ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні стажу в подвійному розмірі. Страховий стаж позивача становить 44 років 6 місяців 25 днів (враховано по 31.08.2023), в тому числі стаж в медичному закладі, який зараховано в подвійному розмірі за період з 13.05.1997 по 02.03.1997, з 03.03.1997 по 15.03.1997, з 16.03.1997 по 24.05.2002, з 10.10.2002 по 31.12.2003. Оскільки 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004. Для періодів роботи після 01.01.2004 законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров'я. Вважає, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення пенсій. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.45).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
ОСОБА_1 з 15.09.2023 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача станом на дату призначення пенсії становив 44 роки 6 місяців 26 днів (зараховано по 31.08.2023) (а.с.16-18, 55).
01.11.2023 позивач через вебпортал електронних послуг звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії. До вказаної заяви позивачем, долучено, зокрема, довідку КНП «Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» від 26.09.2023 №05-08/60 про період роботи ОСОБА_1 з 13.05.1996 по теперішній час, що дає право на подвоєння стажу згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.21).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 09.11.2023 №092650006279 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії (а.с.25).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини 1 і 2 даної статті).
Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-ХІІ).
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як слідує із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.09.1985 ОСОБА_1 (а.с.11) у спірний період:
- 13.05.1996 прийнята на посаду сестри-господині до Обласної психіатричної лікарні №2, на підставі наказу №53 від 15.05.1996;
- 10.01.2019 переведена молодшою медичної сестрою (санітарною палатною) психіатричного (туберкульозного) відділення №6, згідно наказу №13-к від 10.01.2019;
- 17.10.2019 Обласна психіатрична лікарня №2 реорганізована в КНП “Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради», на підставі рішення сесії Івано-Франківської обласної ради від 20.09.2019 №1236-30/2019;
- 01.11.2019 переведена молодшою медичною сестрою (санітаркою палатною) психіатричного відділення ПЗМХ №1 з фтизіатричними ліжками, на підставі наказу №12-к від 01.11.2019;
- 01.04.2020 «Психіатричне відділення ПЗМХ №1 з фтизіатричними ліжками» перейменовано в «Психіатричне відділення ПЗМХ №1», згідно наказу №51-о від 25.03.2050;
- 01.12.2020 переведена молодшою медичною сестрою (санітаркою палатною) психіатричного відділення примусових заходів медичного характеру із посиленим наглядом №6, згідно наказу №158-к від 01.12.2020;
- 01.11.2021 переведена молодшою медичною сестрою (санітаркою палатною) психіатричного відділення ПЗМХ із звичайним наглядом №1, згідно наказу №140-к від 01.11.2021;
- 01.04.2022 переведена молодшою медичною сестрою (санітаркою палатною) психіатричного відділення ПЗМХ №1 із посиленим наглядом, згідно наказу №31-к від 01.04.2022;
- 31.08.2023 звільнена з роботи у зв'язку із переведенням в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради», п. 5 ст. 36 КЗпп України, на підставі наказу від 31.08.2023 №92-к;
- 01.09.2023 прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарної палатної) психіатричного відділення примусових заходів медичного характеру, пост №2 ПЗМХ, із посиленим наглядом віддаленого структурного підрозділу №2, згідно наказу №149-0 від 31.08.2023.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» від 26.09.2023 №05-08/60 ОСОБА_1 з 13.05.1996 по теперішній час працює в КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» (а.с.26).
У довідці також зазначено, що ОСОБА_1 за вказаний період роботи перебувала у відпустках без збереження заробітної плати по сімейних обставинах: з 03.03.1997 по 15.03.1997 (наказ №26 від 25.02.1997); з 25.09.2002 по 09.10.2002 (наказ №117 від 24.09.2002); з 06.09.2005 по 19.09.2005 (наказ №94-в від 01.09.2005). Зазначено, що у відпустках без збереження заробітної плати по догляду за дітьми не перебувала.
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно з статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 1 Закону України “Про психіатричну допомогу» визначено, що психіатрична допомога це комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах.
Стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до видів діяльності КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» належать спеціалізована медична практика 86.22 (цей клас включає медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами), діяльність лікарняних закладів 86.10 (цей клас включає короткострокове та тривале перебування пацієнтів у лікарнях широкого профілю, які здійснюють медичну, діагностичну та лікувальну діяльність (наприклад, громадські та обласні лікарні, лікарні некомерційних організацій, університетські лікарні, військові шпиталі та в'язничні лікарні), та лікарняні установи спеціального призначення (наприклад, наркологічні та психіатричні клініки, інфекційні лікарні, пологові будинки, санаторно-курортні заклади).
Отже, КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» як лікарняний заклад призначений для надання психіатричної допомоги і в розумінні статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» є закладом з надання психіатричної допомоги.
Відповідачем не заперечується факт роботи позивача в психіатричному закладі у спірні періоди.
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у психіатричному закладі після 01.01.2004, суд зазначає наступне.
Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України “Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004.
Стаття 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Згідно статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в закладі з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2021 в справі №688/2916/17, від 20.04.2022 в справі №214/3705/17, від 08.06.2022 в справі №510/1593/16-а, від 27.04.2023 в справі № 160/14078/22.
В постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом №1058 та Законом №1788 вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України “Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України “Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Отже доводи пенсійного органу про те, що періоди роботи позивача з 01.01.2004 в закладі з надання психіатричної допомоги не підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
В довідці від 26.09.2023 №05-08/60 зазначено, що робота з 13.05.1996 по теперішній час дає право на подвоєння стажу згідно Закону України “Про внесення змін до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Вказана довідка містить також відомості про періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати по сімейних обставинах у такі періоди, зокрема, з 06.09.2005 по 19.09.2005.
Згідно частин 1 - 2 статті 84 Кодексу законів про працю України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки" працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як слідує зі статті 4 Закону України “Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати є одним з видів відпусток.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про відпустки» (в редакції, станом на час спірних правовідносин) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16 періоди, зокрема відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Суд звертає увагу, що позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати у спірний період саме по сімейних обставинах.
Водночас, пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах передбачено статтею 60 Закону №1788-ХІІ. Вказаною нормою передбачено, що робота в закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. (стаття 30 Кодексу законів про працю України).
Отже, робота в розумінні статей 21, 30 Кодексу законів про працю України є виконання певних дій працівником в межах трудових правовідносин за трудовим договором.
Аналіз наведених норм прав свідчить про те, що пільги, передбачені статтею 60 Закону №1788-ХІІ, стосуються саме часу фактичного виконання роботи в деяких медичних закладах, вказаних у цій статті, тому період перебування осіб, які працюють в цих закладах, у відпустці без збереження заробітної плати по сімейних обставинах та по догляду за онуком зараховується до спеціального стажу роботи, проте в одинарному розмірі.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №314/404/17, від 28 листопада 2019 року справа №349/422/16-а.
З врахуванням наведеного суд доходить висновку, що підстав для зарахування позивачу у подвійному розмірі періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати за сімейними обставинами з 06.09.2005 по 19.09.2005 немає.
Вказаний період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати зараховуються до спеціального стажу роботи лише в одинарному розмірі. При цьому, зі змісту розрахунку стажу роботи позивача слідує, що періоди роботи з 01.01.2004 по 30.08.2023 зараховано до загального стажу роботи, період роботи з 06.09.2005 по 19.09.2005 зараховано до загального стажу роботи позивача в одинарному розмірі.
Суд враховує, що позивач на дату звернення із заявою від 01.11.2023 про перерахунок пенсії, продовжувала працювати; при призначенні пенсії пенсійним органом безпідставно не зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі стаж з 01.01.2004 по 31.08.2023 (станом на дату призначення пенсії з 15.09.2023); довідка від 26.09.2023 №05-08/60 підтверджує стаж ОСОБА_1 , що підлягає зарахуванню в подвійному розмірі по 26.09.2023; позивач просить перерахувати її пенсію з врахуванням страхового стажу в подвійному розмірі за період з 01.01.2004 по 26.09.2023 (тобто й за період, який не був врахований при призначення пенсії: з 01.09.2023 по 26.09.2023).
Частиною 4 статті 42 Закону № 1058 встановлено, що в разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. В разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Отже, враховуючи приписи абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону України № 1058, про те, що перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, суд зауважує, що позивач набуде право на зарахування страхового стажу за період з 01.09.2023 по 26.09.2023 при перерахунку пенсії лише з 01.09.2025.
Таким чином, незарахування відповідачем до стажу позивача у подвійному розмірі періоду роботи в психіатричному закладі охорони здоров'я з 01.01.2004 по 05.09.2005, з 20.09.2005 по 31.08.2023 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним.
Також суд зазначає, що довідкою від 26.09.2023 №05-08/60, виданою КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради», підтверджується, що позивач працювала та продовжує працювати у вказаному медичному закладі, отже, зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 05.09.2005, з 20.09.2005 по 31.08.2023 має бути здійснене із урахуванням даних вищезазначеної довідки.
Відтак, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.11.2023 №092650006279 про відмову у перерахунку пенсії в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 01.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо перерахунку позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 в справі №500/1216/23, від 07.05.2024 в справі №460/38580/22.
Відтак, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 05.09.2005, з 20.09.2005 по 31.08.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з врахуванням проведених платежів.
За вказаних обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн. згідно квитанції від 21.12.2023 №2K91-2EEE-1730-H1KT (а.с.30).
З огляду на те, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплачений судовий збір в розмірі сумі 751,52 грн. (70% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.11.2023 №092650006279 про відмову у перерахунку пенсії в частині незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.12.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 05.09.2005, з 20.09.2005 по 31.08.2023 у Комунальному некомерційному підприємстві «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» в подвійному розмірі згідно із статтею 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», з врахуванням проведених платежів.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 751,22 грн. (сімсот п'ятдесят одна гривня 22 копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 03151).
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.