Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3460/20
Провадження № 2/332/669/24
Рішення
Іменем України
20 серпня 2024 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Яцуна О.С.,
за участю секретаря судового засідання: Чуб С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані з послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, -
Встановив:
У листопаді 2023 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої водиу розмірі 78 781,86 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачі зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Позивачем надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої водиза даною адресою, а відповідачі отримують надані послуги. Внаслідок того, що відповідачі не виконують свої обов'язки по сплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, утворилась заборгованість за період з 01.04.2012 по 01.12.2020 у розмірі 78 781,86 грн, що просять стягнути з відповідачів, а також судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Ухвалою суду від 30.08.2021 провадження відносно відповідача ОСОБА_4 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку зі смертю останньої.
Заочним рішенням від 30.08.2021 позов Концерну «Міські теплові мережі» задоволений у повному обсязі, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнуто заборгованість в розмірі 78 781,86 грн та судовий збір по 700,67 грн з кожного.
Ухвалою суду від 24.11.2023 заочне рішення суду скасоване та справа призначена до нового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких вона просить задовольнити позов у повному обсязі та здійснювати розгляд справи без її участі.
Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву.
Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кузнєцова П.М., надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_3 , просить відмовити у задоволенні позову в частині вимог до його довірителя, письмова позиція викладена у заяві про перегляд заочного рішення.
Інші відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, однак до судового засідання повторно не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, відзивів не подали, а тому суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, що на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, укладеного між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_4 08.11.2010, позивачем надавались послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11 - 13).
Відповідачі їх отримували на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно відповідей Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 27.01.2021 та від 24.11.2023, зроблених судом повторно, вбачається, що відповідачі були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 з 31.01.2009 по 25.01.2021 (а.с. 17-19, 147-149).
Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Кузнєцова П.М., подала до суду заяву про перегляд заочного рішення, в якій просила відмовити у задоволенні позову в частині вимог до неї. Щодо суті позову до неї обґрунтувала свою позицію тим, що за адресою : АДРЕСА_2 вона хоча і зареєстрована, однак фактично ніколи там не проживала, доказом чого є встановлені юридичні факти, викладені у судовому рішенні від 15.10.2020 по справі № 332/1549/20. Окрім того, зазначає, що позивачем при зверненні до суду пропущені строки позовної давності по періоду з 01.04.2012 по 01.12.2017 в розмірі 32 797,65 грн.
У своїх письмових поясненнях представник позивача зазначила про те, що строки позовної давності для звернення до суду не пропущені, посилаючись на переривання відповідачами таких строків шляхом періодичних оплат заборгованості, а також на Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» і на постанови Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, від 14.02.2018 у справі № 161/15679/15-ц та від 22.03.2017 у справі № 6-43цс17. Також, позивач зауважує, що послуги, що надавались відповідачам, є неподільними, а тому підлягають стягненню в солідарному порядку, відповідно до ст. 543 ЦК України. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Правилами реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев'ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників (п. 26). Позивач вважає, що сторона повинна мати можливість заперечувати преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази. Окрім цього, період заборгованості відповідачів: з 01.04.2012 по 01.12.2020, а заочне рішення суду від 15.10.2020 набрало законної сили лише 24.12.2020, тобто, преюдиційне значення виникло лише після набрання даним судовим рішенням законної сили і не стосується справи № 332/3460/20.
Правовідносини щодо прав та обов'язків між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення і типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно ч. 3 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст. ст. 67, 68 ЖК УРСР.
Відповідно до ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, що проживають спільно з ним, несуть солідарну відповідальність за зобов'язанням з договору найму житлового приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 541, ч. 1 ст. 543 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Квартира відповідачів підключена до мережі централізованого опалення.
Факт надання послуги з централізованого опалення в даному випадку є безспірним та беззаперечним.
За вказаний період заперечень з боку споживачів на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на адресу Концерну не надходило.
Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, що заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2020 у справі № 332/1549/20, провадження № 2/332/978/20 (а.с. 104-зворотний бік - 106), встановлено наступне.
Позивач у зазначеній вище справі ОСОБА_4 пояснила суду, що у 2009 році вона зареєструвала відповідачів у своїй квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , однак ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вселялись до квартири та жодного дня в ній не проживали, вони навіть не цікавились цим житлом, їх речей у квартирі немає. Вказаним рішенням суду відповідачі визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення набрало законної сили 24.12.2020.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Вказане також знайшло своє відображення в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 в рамках справи № 520/11429/17, провадження № 61-19719св19.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Наведене кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2021 у справі № 902/608/19.
Щодо строків позовної давності, про які заявлено відповідачем, суд зазначає наступне.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, якщо суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то він повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Вказане наведене у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Наведе узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2023 в рамках справи № 755/13805/16-ц.
У зв'язку з тим, що в рамках даної справи суд дійшов до висновку про те, що вимоги Концерну «Міські теплові мережі» не підлягають задоволенню з урахуванням ст. 82 ЦПК України, то строки позовної давності в даному випадку не застосовуються.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача залишені без задоволення, то судові витрати залишаються за ним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК УРСР, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України,суд, -
Вирішив:
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складений 30.08.2024.
Суддя О.С. Яцун