Код суду 233 Справа № 233/4178/24
Вирок
Іменем України
30 серпня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010003457 від 02 червня 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, стрільця-радіотелефоніста 3 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, штаб-сержанта, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
-14 червня 2022 року вироком Залізничного районного суду м. Львова за ст.126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України,
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 серпня 2022 року № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02 травня 2023 року № 3057-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 27 липня 2023 року № 3275-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року № 3429-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року №49/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2024 року № 3564-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 травня 2024 року 271/2024, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08 травня 2024 року №3684-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
На підставі зазначених розпорядчих документів підрозділи Національної Гвардії України, Збройних Сил України та інших військових формувань постійно виконують завдання на території Донецької і Луганської областей.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Водночас, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 01 квітня 2024 року № 104 штаб-сержант ОСОБА_5 вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою стрільця - радіотелефоніста 3 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Разом із штаб-сержантом ОСОБА_5 , у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проходить військову службу заступник командира НОМЕР_2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України лейтенант ОСОБА_9 та заступник командира 3 стрілецької роти по роботі з особовим складом НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старший лейтенант ОСОБА_10 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 66 від 28.02.2024 лейтенант ОСОБА_9 призначений на посаду заступника командира 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Крім того, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України № 66 від 28.02.2024 старший лейтенант ОСОБА_10 призначений на посаду заступника командира 3 стрілецької роти по роботі з особовим складом НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
З початком квітня 2024 року для забезпечення виконання завдань за призначенням підрозділи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України передислоковані на територію Донецької області та підрозділ стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України розташувався у АДРЕСА_2 .
У складі зазначеного підрозділу проходили службу заступник командира 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України лейтенант ОСОБА_9 та заступник командира 3 стрілецької роти по роботі з особовим складом 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старший лейтенант ОСОБА_10 .
Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту також передбачено, що старший лейтенант за своїми військовим званням є начальниками для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.
Таким чином, заступник командира 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України лейтенант ОСОБА_9 та заступник командира 3 стрілецької роти по роботі з особовим складом НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старший лейтенант ОСОБА_10 по відношенню до військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України штаб-сержанта ОСОБА_5 , був прямим начальником за своїм службовим становищем та начальником за військовим званням, а останній - підлеглим лейтенанта ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 .
Більше того, заступник командира 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України лейтенант ОСОБА_9 , та заступник командира 3 стрілецької роти по роботі з особовим складом НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старший лейтенант ОСОБА_10 , будучи начальником, у відповідності до вимог ст. 12, 16, 58, 59, 110, 111 Статуту і функціональних обов'язків, є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою, серед іншого, за бойову готовність довіреного йому підрозділу, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, за додержання принципів соціальної справедливості, а також зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, доповідати своєму безпосередньому начальникові про все, що сталося з ним і стосується виконання ним службових обов'язків, встановлювати у підрозділі такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальнику), здійснювати заходи щодо безпеки особового складу підрозділу та інших осіб під час роботи з озброєнням, несення вартової і внутрішньої служби, виконання інших обов'язків, своєчасно доповідати про захворювання, скарги й прохання підлеглих, заохочення і провини.
Крім того, відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання, від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до вимог ст. 20, 21, 22, 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим.
Разом з тим, яперебуваючи на військовій службі Національної гвардії України, штаб-сержант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 9, 11, 13, 14, 16, 125, 126 Статуту, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний, серед іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших військовослужбовців, не вживати під час проходження військової служби наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Проте військовослужбець, штаб-сержант ОСОБА_5 , всупереч зазначених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вчинив погрозу вбивством начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби, із застосування зброї, вчинене в умовах воєнного стану.
02 червня 2024 року, близько 08 годин 30 хвилин, стрілець - радіотелефоніст 3 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України штаб-сержант ОСОБА_5 , перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 11, 16, 28-30, 32, 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, будучи невдоволеним усним зауваженням прямого начальника - заступника командира 1 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України лейтенанта ОСОБА_9 щодо порушення ним правил та уставу військової дисципліни та зловживання ним спиртними напоями, діючи з прямим умислом, з метою погрози вбивством начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, із застосуванням зброї, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, для демонстрації своєї переваги над начальником та підняти власний авторитет серед особового складу підрозділу, з метою досягнення злочинного результату, покарати начальника - лейтенанта ОСОБА_9 за зроблене зауваження з приводу порушення ним військової дисципліни та намір огляду його на стан алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні вищевказаного двору, пішов до свої кімнати відпочинку, де взяв ввірену для службового користування бойову нарізну вогнепальну зброю - 5,45 мм автомат НОМЕР_4 (АК-74) № НОМЕР_5 , 1981 р.в., споряджену магазином з бойовими припасами, поставивши запобіжник у режим одиночної стрільби, дославши патрон до патронника, знаходячись у дворі тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи прямо на відстані до трьох метрів від лейтенанта ОСОБА_9 , без будь-яких вагань, здійснив не менше 5 пострілів в бік голови лейтенанта ОСОБА_9 , та продовжив погрожувати останньому вбивством, запевняючи, що він його застрелить.
В цей час, до подвір'я тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , увійшов заступник командира 3 стрілецької роти по роботі з особовим складом НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старший лейтенант ОСОБА_10 , який намагався заспокоїти ОСОБА_5 .
Побачивши останнього, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, будучи невдоволеним усним зауваженням прямого начальника - заступника командира 3 стрілецької роти по роботі з особовим складом НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України старшого лейтенанта ОСОБА_10 щодо порушення ним правил та уставу військової дисципліни та зловживання ним спиртними напоями, діючи з прямим умислом, з метою погрози вбивством начальникові у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби, із застосуванням зброї, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, для демонстрації своєї переваги над начальником та підняття власного авторитету серед особового складу підрозділу, з метою досягнення злочинного результату, покарати начальника - старшого лейтенанта ОСОБА_10 , за зроблене зауваження з приводу порушення ним військової дисципліни та намір огляду його на стан алкогольного сп'яніння, навів ввірену йому для службового користування бойову нарізну вогнепальну зброю - 5,45 мм автомат НОМЕР_4 (АК-74) № НОМЕР_5 , 1981 р.в., споряджену магазином з бойовими припасами та перебуваючи прямо на відстані трьох метрів від старшого лейтенанта ОСОБА_10 , без будь-яких вагань, здійснив не менше 4 пострілів в бік голови старшого лейтенанта ОСОБА_10 , та продовжив погрожувати останньому вбивством, запевняючи, що він його застрелить.
Між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 23 серпня 2024 року укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно п. 2 угоди ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі врученого йому обвинувального акту, щиро покаявся та зобов'язується: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України; щиро каятися; у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 4 ст. 405 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ст. 71, 72 КК України, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2022 за ст.126-1 КК України у вигляді громадських робіт на строк 150 годин, до покарання за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 18 (вісімнадцять) днів.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України у повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити.
Від потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надійшли згоди на укладення угоди.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз'яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КК України погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові, або знищенням чи пошкодженням його майна у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України, яке згідно з ч. 5 ст.12 КК України є тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 23 серпня 2024 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 405 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що надав приміщення знайомому безкоштовно, який пригостив його. Фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 23 серпня 2024 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.
Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.
При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, перебуває під профілактичним спостереженням в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з березня 2023 року, раніше судимий, а саме: 14 червня 2022 року вироком Залізничного районного суду м. Львова за ст.126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, знову вчинив умисний тяжкий злочини за ч. 4 ст. 405 КК України, а отже, на думку суду, належних висновків для себе не зробив, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного лише з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах санкційї передбаченої ч. 4 ст. 405 КК України.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 71 якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Враховуючи, що обвинувачений раніше судимий 14 червня 2022 року вироком Залізничного районного суду м. Львова за ст.126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, проте вчинив новий злочин після постановлення зазначеного вироку, але до повного відбуття покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2022 року, а тому суд остаточне покарання призначає за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вищевказаним вироком.
Відповідно до п.п. г п. 1, ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та з урахуванням положення ч. 1 ст. 71, 72 КК України визначення остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та 18 днів є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи зброї СЕ-19/105-24/4144-БЛ від 02.07.2024. на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2024 року стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 діб до 26 вересня 2024 року включно.
Відповідно до протоколу затримання підозрюваної особи у вчиненні злочину ОСОБА_5 затриманий 02 червня 2024 року о 21 год. 00 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України.
Разом з цим, за приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення з 02 червня 2024 року по 29 серпня 2024 року включно, а початок строку відбування покарання визначити з дати оголошення вироку, а саме з 30 серпня 2024 року.
Арешт накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року підлягає скасуванню.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 118, 124, 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 23 серпня 2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 405 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, невідбутої частини покарання призначеного вироком Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2022 року призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 18 днів.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 попереднє ув'язнення починаючи з 02 червня 2024 року до 29 серпня 2024 року включно у строк відбутого покарання з розрахунку один день тримання під вартою в умовах гауптвахти дорівнює одному дню позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 30 серпня 2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов'язані із проведенням судової експертизи зброї СЕ-19/105-24/4144-БЛ від 02.07.2024 в сумі 6 815 грн. 52 коп.
Скасувати арешт накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року а саме на: предмет, який зовні схожий на автоматичну зброю системи «Калашникова» з маркуванням на лівому боці у вигляду «зірочки» та цифрами 81 № 133536, магазин до нього, та предмети, які зовні схожі на патрони калібру 5,45х39 в кількості 15 штук, гільзи у загальній кількості 4 штуки, та мобільний телефон бувший у використанні марки Redmi 9A, з сім-картами НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_5 .
Речові докази:
- мобільний телефон Redmi 9 A p sim картками НОМЕР_6 , НОМЕР_7 поміщені до камери зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Краматорську відповідно до квитанції про тримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 62024050010003457 номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження - 4, порядковий номер - 302 - повернути ОСОБА_5 за належністю.
- речові докази поміщені до камери зберігання речових доказів ТУ ДБР у м. Краматорську відповідно до накладної № 30 від 08.08.2024, а саме:
- 5,45 автомат АК-74 № НОМЕР_8 з магазином та 5,45 мм набої до АК у кількості 10 шт. повернути військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України,
- гільзи від набоїв 5,45 мм до АК у кількості 6 шт. знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя: