Справа № 161/12289/24
Провадження № 1-кп/156/75/24
28 серпня 2024 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
при розгляді у підготовчому засіданні в залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області кримінального провадження (№ за ЄРДР 12023030580003783 від 11.12.2023) за обвинуваченням: ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, ч.1 ст. 309 КК України;
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, ч.1 ст. 309 КК України;
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України;
неповнолітнього ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.1 ст. 263 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України,
1.Щодо відкладення підготовчого засідання
1.1. Іваничівським районним судом Волинської області здійснюється підготовче провадження в кримінальній справі № 161/12289/24. Чергове засідання було призначено на 28.08.2024 на 14 год 00 хв.
1.2.У призначеному засіданні взяли участь прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник - адвокат ОСОБА_5 ..
1.3. Обвинувачена ОСОБА_7 , до якої застосовано запобіжний захід у виді застави, для участі в призначеному засіданні не прибула, від її захисника ОСОБА_14 надійшло повідомлення, згідно з яким обвинувачена перебуває у 184-му навчальному центрі для прийняття рішення щодо проходження військової служби за контрактом. Захисник ОСОБА_14 участі в призначеному засіданні не брав з причини зайнятості в іншому судовому процесі в Луцькому міськрайонному суді Волинської області, надав клопотання щодо відкладення засідання у справі № 161/12289/24.
1.4. Прокурор ОСОБА_3 за таких обставин вважав за необхідне відкласти підготовче засідання і вжити заходів для належного сповіщення обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_14 про дату, час та місце здійснення засідання. Всі інші присутні учасники судового розгляду підтримали таку позицію прокурора.
1.5. Згідно з ч.1 ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Згідно з ч.1 ст. 324 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за повідомленням захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття захисника до суду.
1.6. Згідно зі ст. 322 КПК України судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку; при цьому не вважаються порушеннями безперервності судового розгляду випадки відкладення судового засідання внаслідок неприбуття сторони або інших учасників кримінального провадження.
1.7. З огляду на це, суд вважає за необхідне для забезпечення прибуття до суду обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_14 відкласти підготовче засідання у кримінальній справі № 161/12289/24 на 09.09.2024 на 14 год 00 хв.
2. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
2.1. Обвинувачений ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.02.2024, ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.03.2024, ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.05.2024, ухвали Іваничівського районного суду Волинської області від 04.07.2024 перебуває під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» (строк застосування запобіжного заходу визначено до 31.08.2024 включно). На теперішній час судовий розгляд кримінальної справи № 161/12289/24 не розпочато.
2.2. Прокурор ОСОБА_3 14.08.2024 подав до суду клопотання про продовження на 60 днів строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Своє клопотання прокурор мотивує обґрунтованістю підозри ОСОБА_4 у скоєнні умисних особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та у сфері обігу психотропних речовин. необхідністю забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, наявністю ризиків з боку обвинуваченого в подальшому переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, скоїти інше правопорушення.
2.3. Прокурор у судовому засіданні 28.08.2024 підтримав заявлене ним клопотання, вважав необхідним продовжити застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки (на думку сторони обвинувачення) інші, більш м'які запобіжні заходи, не здатні нівелювати існування ризиків у кримінальному провадженні з боку цієї особи.
2.4. Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення розглядуваного клопотання сторони обвинувачення, просив до нього застосувати більш м'який запобіжний захід (домашній арешт), пояснив, що він має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , там мешкають його мати, брат, сестра, він має родину та міцні соціальні зв'язки, не намагався переховуватись від правосуддя.
2.5. Захисник ОСОБА_5 висловив у судовому засіданні думку стосовно того, що подальше застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого є занадто суворим, стороною обвинувачення не доведено, а лише висунуто припущення про існування певних ризиків щодо обвинуваченої, адвокат вважав за можливе застосувати до свого підзахисного більш м'який запобіжний захід (домашній арешт). Також захисник просив суд (у разі, якщо буде ухвалене рішення про продовження тримання обвинуваченого під вартою) розглянути питання щодо зменшення суми застави, визначеної судом в ухвалі від 04.07.2024.
2.6. Розглядуване клопотання сторони обвинувачення суд вирішує таким чином.
2.7. За змістом ч.1 ст. 92 КПК України, за загальним правилом, обов'язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора.
2.8. Згідно з ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
2.9. Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл. 18 КПК.
2.10. За змістом ч.3 ст. 331 КПК України за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відтак, вбачається, що в межах підготовчого провадження (на підставі аналогії закону) є можливим ухвалення судом процесуального рішення про продовження строку дії запобіжного заходу.
2.11. Відповідно до ч.4 ст. 176 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора.
2.12. Згідно зі ст. 177 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
2.13. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії.
2.14. Згідно з ч.1 ст. 183 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
2.15. Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).
2.16. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.1 ст. 199 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).
2.17. Оцінюючи наведені підстави для продовження у даній конкретній справі відносно ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд звертає увагу на таке.
2.18. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Ст. 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.
2.19. Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
2.20. Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
2.21. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
2.22. Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення умисних особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та у сфері обігу психотропних речовин, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
2.23. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, котрі дозволяють об'єктивному спостерігачу з великим ступенем упевненості стверджувати про причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінальних правопорушень. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи.
2.24. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 органом досудового розслідування пред'явлені обвинувачення, зокрема, у скоєнні особливо тяжких умисних кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч.2 ст. 255 КК України (санкція відповідної частини статті КК передбачає застосування до винної особи покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна), ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України (санкція відповідної частини статті КК передбачає застосування до винної особи покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна).
2.25. Обвинувачений є особою молодого віку, фізично та психічно здоровим, не є працевлаштованим, не має міцних соціальних зв'язків, має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 (за межами територіальної юрисдикції суду, котрий розглядає кримінальну справу), під впливом суворості можливого покарання за скоєння особливо тяжких злочинів може намагатись уникнути суду, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєні злочини та процедура його відбування. Суд враховує на фоні складної суспільно-політичної обстановки в Україні, запровадженні в державі воєнного стану та збройної агресії російської федерації проти України високу імовірність виїзду особи на територію, котра є тимчасово непідконтрольною державній владі України, або за межі України, що тягнутиме за собою неминуче ускладнення процедури подальшого судового розгляду кримінальної справи.
2.26. Відтак, прокурором доведено існування щодо ОСОБА_4 ризику переховуватись від правосуддя.
2.27. Водночас, оцінюючи існування з боку ОСОБА_4 ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує, що інкриміновані особі діяння (участь у злочинній організації, незаконний збут психотропних речовин) на теперішній час припинені співробітниками правоохоронних органів, учасники злочинної організації викриті, окремі з таких осіб перебувають під вартою, до інших застосовані належні й достатні запобіжні заходи, твердження сторони обвинувачення про можливість вчинити інше правопорушення є абстрактним, не було підтверджене певними доказами у підготовчому засіданні, а ґрунтується лише на припущеннях.
2.28. Європейський суд з прав людини вже неодноразово висловлював у своїй практиці позицію, згідно з якою «висновки про наявність небезпеки вчинення нових правопорушень мають бути підкріплені конкретними фактами» (п.134 рішення Суду у справі «Александр Макаров проти Росії» (Aleksandr Makarov v. Russia), заява 15217/07, від 12.03.2009), а «посилання на минуле особи» не може бути достатнім для обґрунтування існування ризику скоєння особою нових злочинів (п.44 рішення Суду у справі «Мюллер проти Франції» (Muller v. France), заява № 21802/93, від 17.03.1997).
2.29. Також стороною обвинувачення не надано до суду жодних доказів, котрі дозволяли б поза розумним сумнівом припускати можливість впливу обвинуваченого на свідків (заяв свідків про наявність протиправного тиску на них з боку обвинуваченого, звернень з цього приводу до правоохоронних органів тощо). Доказів наявності соціальних зв'язків обвинуваченого зі свідками прокурором не надано.
2.30. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France), заява № 12369/86, від 26.06.1991, п. 39, визнав, що реальна небезпека чинення тиску на свідків може таки бути на початку справи, але з часом вона значно зменшується й врешті зникає зовсім. Таким чином, прокурором не було доведено існування з боку ОСОБА_4 ризику здійснення протиправного впливу на свідків.
2.31. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява № 7064/05, від 01.06.2006, п.79, вказав, що на початкових стадіях розслідування ризик втручання особи у здійснення правосуддя міг виправдовувати її тримання під вартою, однак після того, як докази були зібрані, ця підстава своє значення втратила.
2.32. Складаючи і скеровуючи до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 та інших підсудних, сторона обвинувачення виходила з того, що у справі вже зібрані достатні докази для визнання особи (осіб) винною (винними) у скоєнні особливо тяжких злочинів. Твердження прокурора щодо імовірних намагань ОСОБА_4 «перешкоджати здійсненню кримінального провадження іншим чином» є занадто абстрактними, не були підтверджені певними доказами.
2.33. Аналізуючи у своїй правозастосовній практиці питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути певні ризики, при цьому обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, заява № 40107/02, п. 80).
2.34.У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Види цих заходів законодавцем наведено у порядку зростання ступеня суворості; відповідно найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
2.35. З урахуванням наданих ОСОБА_4 у суді пояснень з приводу наявності у нього зареєстрованого місця проживання у АДРЕСА_1 , відсутності у розпорядженні суду документів, котрі б підтверджували належність житла на праві власності певній особі, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не є можливим, оскільки інакше вирішення цього питання порушуватиме право власника нерухомого майна на вільне володіння, користування, розпорядження таким майном (ст. 41 Конституції України). Сторона захисту не заявляла клопотань щодо допиту в суді власників певного житла з приводу можливості використання належних їм приміщень як місця утримання обвинуваченого в разі перебування особи під домашнім арештом, не надала до суду принаймні письмової згоди власників згаданих житлових приміщень на таке використання належного їм майна, не надала до суду правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості (або їхніх засвідчених копій).
2.36. Будь-якими особами, котрі заслуговували б на довіру, на час розгляду судом питання про продовження строку застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не були взяті зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а відтак, запобіжний захід у виді особистої поруки відносно згаданої особи не може бути застосовано.
2.37. Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків у вказаному кримінальному провадженні з огляду на серйозність висунутих обвинувачень.
2.38. Отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 на теперішній час відсутні.
2.39. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
2.40. Оцінюючи в сукупності особу ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінальних правопорушень, необхідність забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, існування відносно обвинуваченого ризику з числа визначених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування відносно ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою до 59 днів (із можливістю внесення застави).
2.41. Продовжуючи застосування раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд одночасно визначає заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Нормами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року - 3028,00 грн.. Отже, в грошовому вираженні визначена судом сума застави становить 242240,00 грн., що з урахування матеріального стану обвинуваченого є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, встановлених КПК.
2.42. ОСОБА_4 висунуті обвинувачення у скоєнні особливо тяжких умисних кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України (щодо злочину у сфері незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Згідно з п.3 ч.2 ст. 182 КПК України розмір застави для особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з п. 5 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Водночас в ухвалі суду від 04.07.2024 суд визначив для ОСОБА_4 мінімальний розмір застави, передбаченої п.3 ч.2 ст. 182 КПК України. Стороною захисту не надано до суду документів щодо майнового стану обвинуваченого ОСОБА_4 , котрі б дозволили зробити висновок про те, що визначений судом розмір застави може становити «надмірний тягар» для підсудного. За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 щодо зменшення розміру застави, раніше визначеної для ОСОБА_4 ..
Керуючись ст. 7,8, 131, 176, 177, 178, 194, 314,315,322,324 КПК України, суд
У зв'язку з неприбуттям для участі в призначеному засіданні обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_14 - відкласти підготовче засідання у кримінальній справі № 161/12289/24 на 09.09.2024 на 14 год 00 хв, про що повідомити учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255 КК України, ч.4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на строк 59 (п'ятдесят дев'ять) днів, тобто з 28.08.2024 по 25.10.2024 включно.
Визначити для обвинуваченого заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в грошовому вираженні - 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
Обвинувачений або інша особа - заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати територію м. Новомосковська Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з особами, котрі є обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12023030580003783 від 11.12.2023; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності таких документів).
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку на підтвердження внесення застави повинен бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно та письмово головуючого суддю в цьому кримінальному провадженні.
У разі внесення застави з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані з застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається особою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченому та іншій особі - заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію цієї ухвали направити до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» - для виконання в частині обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу.
Строк дії цієї ухвали (в частині запобіжного заходу для обвинуваченого) встановити до 25.10.2024 включно.
Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена (лише в частині продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою) на підставі п.1-1 ч.2 ст. 395 КПК України безпосередньо до Волинського апеляційного суду впродовж п'яти днів з дня її проголошення (для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення).
Повний текст цієї ухвали суду виготовлено в нарадчій кімнаті, проголошено, надано для ознайомлення учасникам кримінального провадження 29.08.2024 о 16 год 30 хв.
Суддя ОСОБА_1