Справа № 156/759/24
Провадження № 1-кп/156/70/24
Іменем України
29 серпня 2024 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 2 у сел. Іваничі Волинської області кримінальне провадження № за ЄРДР 12024030520000565 від 10.06.2024 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України:
ОСОБА_6 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Милятин, Волинської області, який є громадянином України, українцем за національністю, здобув базову середню освіту, працює охоронцем у ТОВ «Йоданка», одружений, на утриманні не має неповнолітніх дітей або інших близьких осіб, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
Обвинувачений в один із днів навесні 2024 року (точна дата і час не встановлені) вирішив засіяти земельну ділянку, розташовану в межах охоронної зони прибережної захисної смуги річки Стрипа (у межах с. Милятин Павлівської територіальної громади Володимирського району Волинської області). Реалізуючи такий свій протиправний намір, ОСОБА_6 , використовуючи сільськогосподарську техніку (трактор), розорав та в подальшому засіяв земельну ділянку, розташовану поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 0721183001:01:001:0006, в межах охоронної зони прибережної захисної смуги річки Стрипа, що у с. Милятин Володимирського району Волинської області.
При цьому обвинувачений усвідомлював відсутність будь-яких законних підстав, діяв умисно, порушуючи вимоги ст. 14 Конституції України, ст. 60, 61, ч.1 ст. 81, ст. 116, 125 Земельного кодексу України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, самовільно зайняв земельну ділянку прибережної захисної смуги річки Стрипа площею 0,0769 га, поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 0721183001:01:001:0006, тобто в природно-охоронній зоні земель водного фонду, яка не була нікому надана у власність чи користування, розташована в межах с. Милятин Володимирського району Волинської області, за допомогою сільськогосподарської техніки та іншого сільськогосподарського обладнання засіяв вказану земельну ділянку, достовірно знаючи, що згадана земельна ділянка у встановленому законом порядку у володіння чи користування йому не надавалась та не була передана йому у власність.
Діяння ОСОБА_6 кваліфіковане за ч.2 ст. 197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронній зоні.
Під час досудового розслідування 26.06.2024 між прокурором Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000565 від 10.06.2024 (з однієї сторони) та підозрюваним (обвинуваченим) ОСОБА_6 за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 (з другої сторони) укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою сторони дійшли згоди щодо визнання неправомірності вчиненого та беззастережного визнання винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, а також про те, що останній повинен понести покарання у виді обмеження волі на строк два роки, зі звільненням від призначеного покарання з випробуванням (на підставі ст. 75 КК України).
Представник потерпілої юридичної особи Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності від 25.06.2024 № 1024, надав 26.06.2024 свою письмову згоду на укладення між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) угоди про визнання винуватості. Інших потерпілих у кримінальному провадженні не встановлено.
У підготовчому судовому засіданні представник публічного обвинувачення просив затвердити угоду про визнання винуватості, добровільно укладену між прокурором Володимирської окружної прокуратури Волинської області (з однієї сторони) та підозрюваним (обвинуваченим) (з другої сторони), призначити ОСОБА_6 покарання, узгоджене сторонами угоди.
Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні підтвердив згоду Павлівської сільської ради, котра діє від імені та в інтересах відповідної територіальної громади, на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором на ОСОБА_6 , вказав, що до обвинуваченого у межах кримінального провадження не були заявлені вимоги з приводу компенсації шкоди, заподіяної правопорушенням, обвинувачений добровільно відшкодував завдані збитки.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному; підтвердив, що він розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до неї в разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 389-1 КК України, ст. 476 КПК України; повідомив, що будь-який неправомірний фізичний чи психологічний тиск на нього під час досудового розслідування не чинився, просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 висловив думку щодо можливості затвердження судом угоди про визнання винуватості, добровільно укладеної між прокурором Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_7 (з однієї сторони) та підозрюваним (обвинуваченим) ОСОБА_6 (з другої сторони), із призначенням останньому покарання, узгодженого сторонами угоди.
Судом обвинуваченому ОСОБА_6 з достатньою повнотою роз'яснені наслідки укладення зазначеної угоди.
Вирішуючи питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За змістом ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України (в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII) належить до категорії нетяжких злочинів.
У кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000565 від 10.06.2024 було визнано потерпілою юридичною особою Павлівську сільську раду Володимирського району Волинської області. Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 надав свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим).
При укладенні угоди про визнання винуватості були дотримані загальні засади щодо необхідності залучення до участі в кримінальному провадженні захисника (ч.2 ст. 52 КПК України).
Судом у підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, надала свою згоду на укладення вказаної угоди; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та цілком усвідомлюють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Санкція ч.2 ст. 197-1 КК України в редакції, що була чинною на момент скоєння ОСОБА_6 правопорушення, передбачала застосування до винних осіб покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавлення волі на строк до двох років.
Вид та міра покарання у виді обмеження волі на строк два роки, передбачена санкцією ч. 2 ст. 197-1 КК України у вказаній редакції, на які обвинувачена свідомо погоджується, обрано із урахуванням загальних засад призначення покарань, встановлених ст. 65-67 КК України (з урахуванням щирого каяття особи, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, котре виразилось у сумлінній участі ОСОБА_6 у проведенні слідчих дій, добровільного відшкодування обвинуваченим завданих збитків).
Суд переконався у добровільному укладенні сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин, ніж ті, котрі передбачені в угоді, а також у тому, що сторонам угоди зрозумілі наслідки укладання угоди, передбачені КПК України.
Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених ч. 7 ст. 474 КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, ухвалити рішення про затвердження угоди. Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
За наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення присутніх учасників кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання ОСОБА_6 своєї винуватості та призначення їй узгодженої міри покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України суд ухвалює рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При укладенні угоди про визнання винуватості від 26.06.2024 сторони дійшли згоди щодо визначення покарання ОСОБА_6 зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Згідно з ч.4 ст.75 КК України іспитовий строк може бути встановлений судом тривалістю від 1 до 3 років.
Вислухавши думку прокурора, представника потерпілої юридичної особи, захисника, обвинуваченого, враховуючи особу ОСОБА_6 (обвинувачений є одруженим, є працевлаштованим, нейтрально характеризується територіальною громадою за місцем проживання, не перебуває на диспансерному обліку чи під профілактичним наглядом у лікарів - психіатра та нарколога, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має), обставини, які пом'якшують покарання (щире каяття ОСОБА_6 , активне сприяння ним розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування ним завданих збитків), відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд вважає за доцільне встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України суд вважає за доцільне покласти на засуджену до відбування покарання з випробуванням обов'язки: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на досудовому розслідуванні запобіжні заходи застосовані не були.
Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Відповідні клопотання від учасників кримінального провадження щодо обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 на час завершення судового розгляду кримінальної справи № 156/759/24 до суду не надходили, ОСОБА_6 впродовж судового провадження сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, отже, підстав для застосування до засудженого запобіжного заходу на час до набрання цим вироком законної сили суд не вбачає.
Потерпілою юридичною особою (або прокурором) не було заявлено до ОСОБА_6 цивільного позову в кримінальному провадженні.
Учасники кримінального провадженні не повідомляли суд про наявність понесених ними процесуальних витрат.
У кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000565 від 10.06.2024 постановами слідчого від 11.06.2024, від 14.06.2024 були визнані речовими доказами: копії документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721183001:01:001:0006; документи з матеріалів кримінального провадження № за ЄРДР 12024030520000565, котрі було вилучено під час тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у фактичному володінні слідчого підрозділу Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області.
Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зокрема, згідно із п.7 ч.9 ст. 100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Суд з огляду на положення ст. 100 КПК України вважає за потрібне ухвалити рішення про залишення вказаних доказів у матеріалах досудового розслідування кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 26.06.2024, укладену між прокурором Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № за ЄРДР 12024030520000565 від 10.06.2024 (з однієї сторони) та підозрюваним (обвинуваченим) ОСОБА_6 за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 (з другої сторони).
Визнати ОСОБА_6 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.
Призначити ОСОБА_6 узгоджене сторонами угоди покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1,2 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він під час випробування не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки, а саме: періодично прибувати для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувати.
Подальшу долю речових доказів у кримінальному провадженні після набрання цим вироком законної сили вирішити таким чином: копії документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721183001:01:001:0006; документи з матеріалів кримінального провадження № за ЄРДР 12024030520000565, котрі було вилучено під час тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у фактичному володінні слідчого підрозділу Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області - залишити у матеріалах досудового розслідування кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1