номер провадження справи 27/74/24
07.08.2024 Справа № 908/765/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Виконувача обов'язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний номер юридичної особи 44118663)
про стягнення 311 562 грн 42 коп.
за участю
прокурора: Тронь Г.М., прокурор відділу Запорізької обласної прокуратури, службове посвідчення № 075790 видане 01.03.2023, Головко О.Є., прокурор дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя, служба посвідчення № 075687 видане 01.03.2023
представника від позивача: не з'явився
представника від відповідача: Монько Є.М., адвокат, довіреність № 148 від 15.07.2024
представника третьої особи: не з'явився
Виконувач обов'язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 311 562 грн 42 коп. дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 07.10.2019 по 10.11.2020.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/765/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято справу № 908/765/24 до свого провадження суддею Дроздовою С.С., присвоїти справі номер провадження 27/74/24, призначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
09.04.2024 відповідач сформував в системі «Електронний суд» клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
11.04.2024 в системі «Електронний суд» Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» подані до суду відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2024 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочати розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 08.05.2024.
16.04.2024 заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подана до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 03.05.2024 задоволена заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про проведення судового засідання 08.05.2024 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції.
07.05.2024 заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подана через канцелярію суду та в системі «Електронний суд» заява про зменшення розміру позовних вимог, долучення доказів, повернення надмірно сплаченої суми судового збору.
07.05.2024 Запорізькою міською радою в системі «Електронний суд» подані до суду письмові пояснення у справі № 908/765/24, просить суд розглядати справу за відсутності представника Запорізької міської ради та за наявними матеріалами справи.
Ухвалою сулу від 08.05.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 29.05.2024.
29.05.2024 судом в порядку статті 46 ГПК України прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
28.05.2024 Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в системі «Електронний суд» подано до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у якому останній просить суд залучити до участі у справі № 908/765/24, у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області, клопотання Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору від 11.04.2024 - вважати відкликаним.
29.05.2024 в системі «Електронний суд» Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» подано до суду клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 29.05.2024 в порядку ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Запорізькій області. Продовжено строк підготовчого провадження до 11.07.2024, відкладено підготовче засідання на 25.06.2024.
14.06.2024 в системі «Електронний суд» Головним управлінням ДПС у Запорізькій області подано письмові пояснення.
24.06.2024 заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подано клопотання про долучення доказів (у порядку ст. ст. 42, 80, 169, 170 ГПК України), просить суд долучити до матеріалів справи копії листа ГУ ДПС України у Запорізькій області від 13.06.2024 № 7448/05/08-01-04-01-01 та листа ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області № 10-08-0,37,1-2276/2 від 13.06.2024 та прийняти їх і якості доказів.
Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» в системі «Електронний суд» 25.06.2024 подано клопотання, просить суд приєднати додані докази до справи, а саме: контррозрахунок плати на землю у справі № 908/765/24 та копії платіжних доручень.
Ухвалою суду від 25.06.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 03.07.2024.
02.07.2024 Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області подана в системі «Електронний суд» заява про зменшення розміру позовних вимог, повернення надмірно сплаченої суми судового збору.
Також, 02.07.2024 Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області в системі «Електронний суд» подані письмові пояснення (у порядку ст. 42 ГПК України) щодо позиції третьої особи та клопотання відповідача про долучення доказів.
Ухвалою суду від 03.07.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 17.07.2024.
15.07.2024 через систему «Електронний суд» Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» подані до суду додаткові пояснення у справі.
17.07.2024 судом розпочато розгляд справи по суті.
В порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України суд, заслухав вступне слово прокурора та відповідача у справі.
Ухвалою суду від 17.07.2024 в порядку статті 216 ГПК України відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 07.08.2024.
07.08.2024 судове засідання проводилось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
07.08.2024 представники позивача та третьої особи не прибули, про місце та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
07.08.2024 в судовому засіданні Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог.
Зазначає, що відповідач на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22.06.1994 №776, мав право постійного користування земельною ділянкою, площею 1,85 га, для функціонування електропідстанції «Правобережна» в районі бульвару Вінтера. 17.05.2019 відповідач звернувся до міської ради із заявою про надання у користування земельної ділянки, в якій просив надати дозвіл ПАТ «Запоріжжяобленерго» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,7 га, для розташування будівлі ЗРУ підстанція «Правобережна», яка знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, б. Винтера, №7, з подальшою передачею у користування шляхом укладення договору оренди. Після чого рішенням міської ради від 26.06.2019 №56/60 надано дозвіл ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,8501 га по бул. Вінтера, 7 для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна». Повідомляє, що надалі відповідачем замовлено технічну документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки по бул. Вінтера, 7 для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна» у ФОП Штанько В.В. На підставі розробленої технічної документації 07.10.2019 проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047. Рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 № 37/70 ПАТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» передано в оренду на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047, площею 1,4788 га, по бул. Вінтера, 7 у м. Запоріжжя для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна». Вказує, що пунктом 5 вказаного рішення вирішено вважати такими, що втратили чинність Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 №114/64 та Державний акт на право постійного користування землею від 22.06.1994 №776. Зазначає, що враховуюче викладене, згідно ст.ст. 141-142 ЗК України, припинено право постійного користування ПАТ «Запоріжжяобленерго» земельною ділянкою з 30.09.2019. Звертає увагу на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047, яка створена на місці розташування іншої земельної ділянки, що передавалась у постійне користування, сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 07,10.2019, таким чином земельна ділянка, що перебувала у постійному користуванні відповідача перестала існувати із проведенням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047. Також, звертає увагу на те, що вказані земельні ділянки мали різну площу -1,85 га та 1,4788 га відповідно. Вказує, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) в період з 31.10.2019 до 10.11.2020. Зазначає, що фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Вказує, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ПАТ Запоріжжяобленерго» за рахунок міської ради. Просить суд стягнути з з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 31.10.2019 по 10.11.2020 в сумі 181 893 грн 03 коп. Також, просить суд стягнути з відповідача на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави та повернути з Державного бюджету України на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя судовий збір, надмірно сплачений за подання позовної заяви в сумі 1 945 грн 04 коп.
Запорізька міська рада у письмових поясненнях від 07.05.2024 вважає позовні вимоги, Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області обґрунтованими та доведеними, та такими, що відповідають нормам законодавства України. Зазначає, що позов підтримуємо у повному обсязі. Просимо суд розглядати дану справу за відсутності представника Запорізької міської ради та за наявними матеріалами справи.
Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» заперечує проти задоволення позовних вимог Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах Запорізької міської ради у повному обсязі. Вказує, що на підставі Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 № 114/64 та Державного акту на право постійного користування землею від 22.06.1994 № 776 земельну ділянку за адресою бул. Вінтера 7 було надано Запорізькому центральному підприємству електричних мереж «Дніпроенерго».
Запорізьке центральне підприємство електричних мереж було створено в складі Виробничого енергетичного об'єднання «Дніпроенерго» наказом Міністра енергетики і електрифікації УРСР №31 від 15.02.1978, і на підставі Положення про Запорізькі центральні електричні мережі - структурну одиницю ДАЕК «Запоріжжяобленерго» проіснувало в якості структурного підрозділу до 2004 року, коли в ході змін організаційної структури ВАТ «Запоріжжяобленерго» було ліквідовано як структурний підрозділ. Відповідно до наказу №115 від 03.07.1995 Міністерства Енергетики та електрифікації «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго» - на базі виробничого енергетичного об'єднання «Дніпроенерго» засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Запоріжжяобленерго» та затверджено її статут. Згідно з пунктом 5 вказаного наказу №115 від 03.07.1995 Державна акціонерна енергетична компанія «Запоріжжяобленерго» є правонаступником виробничого енергетичного об'єднання «Дніпроенерго» щодо відособлених підрозділів, розташованих на території Запорізької області, які увійшли до складу компанії, також правонаступництво передбачено пунктом 3.3. Статуту ДАЕК «Запоріжжяобленерго». Вказує, що до ДАЕК «Запоріжжяобленерго», в наступному ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго» перейшло право постійного користування земельною ділянкою за адресою бульвар Вінтера, 7, м.Запоріжжя. Зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» користувалося земельною ділянкою за адресою м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 7 на підставі наявного права постійного користування, яке було переоформлено на право оренди на підставі укладеного договору оренди землі. Повідомляє, що при цьому, ПАТ «Запоріжжяобленерго» сплачувало земельний податок у весь період до 10.11.2020, а з 11.11.2020 ПАТ «Запоріжжяобленерго» вже сплачує орендну плату. На підтвердження проведення плати за землю ПАТ «Запоріжжяобленерго» надано за період з жовтня 2019 по листопад 2020 докази: інформацію про здійснену плату за землю (податок і орендна плата) у формі довідки; податкові декларації; виписки з рахунку в системі «Клієнт-Банк». Зазначає, що станом на 02.10.2023 заборгованість по платі за землю на земельні ділянки, розташовані у м. Запоріжжя, по підприємству ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутня, що Державна податкова служба як контролюючий орган в розумінні статті 41 Податкового кодексу України в кожній відповіді Запорізькій міській раді зазначає цілим абзацом. Повідомляє, що Рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 №37/70 «Про затвердження ПАТ «Запоріжжяобленерго» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по бульвару Вінтера 7, для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна» прийнято: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по бул.Вінтера, 7 Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго», встановлено нові межі і новий розмір земельної ділянки площею 1,4788 га згідно схеми, передано в оренду строком на 19 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:026:0047) для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна» в межа, раніше затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 №114/64 «Про видачу Державного акту на право користування землею Запорізькому центральному підприємству електричних мереж для функціонування електропідстанції «Правобережна» в районі бул.Вінтера», зобов'язано ПАТ «Запоріжжяобленерго» у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі, надіслати копію Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на адресу міської ради протягом місяця з дати реєстрації права користування, надати копію договору оренди землі органу Державної фіскальної служби протягом місяця з після йог ореєстрації, поновити договір після його закінчення, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, виконувати обов'язки землекористувача відповідно до статті 96 Земельного кодексу України.
Також рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 №37/70 прийнято рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 №114/64 та Державний акт на право постійного користування землею від 22.06.1994 №776 вважати таким, що втратили свою чинність. Зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» користувалось земельною ділянкою за адресою Вінтера, 7 (кадастровий номер 2310100000:04:026:007), м. Запоріжжя для розташування ЗРУ підстанції «Правобережна» на підставі отриманого від попередника - ДАЕК «Дніпроенерго» права постійного користування землею. Вказує, що рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 №37/70 органом місцевого самоврядування фактично було надано згоду ПАТ «Запоріжжяобленерго» на зміну розміру вказаної земельної ділянки і переоформлення права постійного користування і передачу в оренду земельної ділянки меншого розміру (кадастровий номер 2310100000:04:026:047), на підставі зазначеного рішення 30.10.2019 №37/70 ПАТ «Запоріжжяобленерго» оформило договір оренди землі 202004000/00277 від 15.09.2020 та подало його на реєстрацію, внаслідок чого 11.11.2020 за ПАТ «Запоріжжяобленерго» зареєстровано право оренди земельної ділянки. Наголошує на тому, що в процесі укладення договору оренди спірної земельної ділянки та належної його реєстрації у Запорізької міської ради були відсутні претензії до процесу такого укладення. До ПАТ «Запоріжжяобленерго» не звертались з листами або позовами щодо спонукання вчинити певні дії або в інший спосіб пришвидшити процес оформлення оренди. Зазначає, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» у період з жовтня 2019 року по листопад 2020 року (по дату реєстрації договору) сплачувало земельний податок, і заборгованості з плати за землю за період, охоплений позовними вимогами, не має. Вказує, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» як землекористувач або орендар не порушувало обов'язків встановлених Податковим кодексом України, Земельним кодексом України (зокрема статтею 96) або іншими законами.
Головне управління ДПС у Запорізькій області у поясненнях вид 13.06.2024 зазначило, що відповідно до положень Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Вказує, що відповідно до п.2 ч.1 ст.270 ПК України (розділ «Податок на майно») об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Приходить до висновку, контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів, в тому числі плати за землю, є податкові органи. Звертає увагу на те, що п.п. 14.1.11 ПК України, визначається, що адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом. Повідомляє, що згідно інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» ГУ ДПС у Запорізькій області станом на 04.06.2024 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» податковий борг з орендної плати з юридичних осіб відсутній. Зазначає, що відповідно до інформаційних баз даних ПАТ «Запоріжжяобленерго» не декларувало в податковій звітності з плати за землю за період з 31.10.2019 по 14.09.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047.
У поясненнях від 02.07.2024 Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області на доводи третьої особи зазначила, що у позовній заяві прокурора заявлена вимога про стягнення безпідставно збереженої відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047, без належної правової підстави (зареєстрованого договору оренди землі), у свою чергу, адміністрування податку на землю, відповідно до 288.1 ПК України, починається після укладання договору оренди та відповідного інформування контролюючих органів органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Вказує, що натомість, за змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази, які надали учасники судового процесу в обґрунтування своїх доводів.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши прокурора та відповідача, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора представника відповідача, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 3-рн/99 від 08.04.1999, під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформовано правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.
Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької
міської ради направлено лист від 22.05.2023 за №53-96-3505ВИХ-23, у якому просить повідомити чи вживались міською радою заходи судово-претензійного характеру про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, а саме: за фактичне користування ПАТ «Запоріжжяобленерго» земельною ділянкою 2310100000:04:026:0047 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), а якщо вказані заходи не вживались - повідомити про причини їх невжиття, чи планується їх вжиття, яких саме та коли саме.
У подальшому окружною Дніпровською прокуратурою до Запорізької міської ради направлено лист від 20.06.2023 №53-96-4256ВИХ-23, у якому прокуратура просить міську раду провести розрахунок суми коштів, недоотриманих за фактичне користування ПАТ «Запоріжжяобленерго» земельною ділянкою 2310100000:04:026:0047. Також просить повідомити чи вживались міською радою заходи судово-претензійного характеру про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за обставинами викладеними у листі, а якщо вказані заходи не вживались - повідомити про причини їх невжиття, чи планується їх вжиття, яких саме та коли саме.
У відповіді Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.07.2023 за № 12120/03.3-20/03 не проінформовано окружну прокуратуру щодо вжиття заходів щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
Надалі Дніпровською окружною прокуратурою на адресу Запорізької міської ради скеровано запит від 12.12.2023 № 53-96-8189ВИХ-23 про надання інформації щодо вжитих заходів щодо стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» недоотриманого доходу за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047.
У відповіді Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 18.01.2024 за № 12120/03.3-20/03 24077/03.3-20/03 зазначено, що міською радою не вживались та не плануються вживатись заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою за з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.
Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Запорізькою міською радою, цей факт свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено до суду позов про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою за з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047 у період з 31.10.2019 до 10.11.2020.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською окружною прокуратурою листом від 11.03.2024 №53-98-2025ВИХ-24 повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із позовною завою в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної власності.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази учасниками судового процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 №114/64 та Державного акту на право постійного користування землею серія ЗП 001367 від 22.06.1994 №776 земельну ділянку за адресою бул. Вінтера 7, площею 1,85 гектарів, було надано Запорізькому центральному підприємству електричних мереж «Дніпроенерго» (т. 1 а.с. 119-121).
Згідно витягу Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі № 4873/86-16 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 01.08.2016 за замовлення ВАТ «Запоріжжяобленерго», земельній ділянці площею 18501,00 кв.м. у м. Запоріжжя буд. Вінтера, Державний акт на право постійного користування землею серія ЗП 001367 від 22.06.1994 № 776, присвоєно кадастровий номер 2310100000:04:026:0007 (т. 1 а.с. 122).
Запорізьке центральне підприємство електричних мереж було створено в складі Виробничого енергетичного об'єднання «Дніпроенерго» наказом Міністра енергетики і електрифікації УРСР № 31 від 15 лютого 1978 року (т. 1 а.с. 124-130), і на підставі Положення про Запорізькі центральні електричні мережі - структурну одиницю ДАЕК «Запоріжжяобленерго» (т. 1 а.с. 145-148) проіснувало в якості структурного підрозділу до 2004 року, коли в ході змін організаційної структури ВАТ «Запоріжжяобленерго» було ліквідовано як структурний підрозділ (т. 1 а.с.141-143).
Відповідно до наказу №115 від 03.07.1995 Міністерства Енергетики та електрифікації «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго» та наказу № 151 від 11.08.1995 «Доповнення до наказу Міненерго від 03.07.95 № 115»- на базі виробничого енергетичного об'єднання «Дніпроенерго» засновано Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Запоріжжяобленерго» та затверджено її статут (т. 1 а.с. 139-140, 149-153)
Згідно з пунктом 5 вказаного наказу №115 від 03.07.1995 Державна акціонерна енергетична компанія «Запоріжжяобленерго» є правонаступником виробничого енергетичного об'єднання «Дніпроенерго» щодо відособлених підрозділів, розташованих на території Запорізької області, які увійшли до складу компанії. Також правонаступництво передбачено пунктом 3.3. Статуту ДАЕК «Запоріжжяобленерго».
Таким чином, до ДАЕК «Запоріжжяобленерго» (в наступному ВАТ «Запоріжжяобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго») перейшло право постійного користування земельною ділянкою за адресою бульвар Вінтера, 7, м.Запоріжжя.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23192895 від 03.07.2019 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 06.02.2024, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, будинок 7 розміщені об'єкти: будівля ЗРУ підстанція Правобережна інв. № 90582 та гараж на території ПС «ПБ» інв.№58911, власником яких є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926) (т. 1 а.с. 37-39).
Рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 № 37/70 «Про затвердження ПАТ «Запоріжжяобленерго» технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по бул. Вінтера, 7 для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна»:
- затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по бул. Вінтера, 7 Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» (п. 1);
- встановлені нові межі та затверджений розмір земельної ділянки площею 1,4788 га по бул. Вінтера, 7 згідно схемі, наданої до землевпорядної документацій за рахунок земель Запорізької міської ради (п. 2);
- передано в оренду Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» строком на 19 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:026:0047) площею 1,4788 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів передачі електричної та теплової енергії) по бул. Вінтера, 7 для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна» в межах раніше затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 № 114/64 «Про видачу Державного Акту на право користування землею Запорізькому центральному підприємству електричних мереж для функціонування електропідстанції «правобережна» в районі бульв. Вінтера» (п. 3);
- зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» після прийняття даного рішення у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі, укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування земельною ділянкою в установленому законодавством порядку (п. 4.1);
- рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 № 114/64 та Державний акт на право постійного користування землею від 22.06.1994 № 776 вважати таким, що втратили чинність (п. 5).
15.09.2020 Запорізькою міською радою, далі Орендодавець та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», далі Орендар, укладено договір оренди землі № 202004000100277.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 11, 49 Договору оренди землі Орендодавець, відповідно до рішення сорок четвертої сесії сьомого скликання Запорізької міської ради № 37/70 від 30.10.2019, надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна», що знаходиться: м. Запоріжжя, бул. Вінтера,7. Земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1.4788 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:04:026:0047. На земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна: будівля та споруди орендаря та (або) інші об'єкти, що не відносяться до нерухомого майна: відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з: будівлями та спорудами орендаря. Договір укладено до «30» жовтня 2038 року. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (т. 1 а.с. 48-59).
Відповідний договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047 було укладено лише 15.09.2020 та 11.11.2020 здійснено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі у реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Актом приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі Запорізька міська рада передала Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго» земельну ділянку кадастровий № 2310100000:04:026:0047, загальною площею 1.4788 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 7 (т. 1 а.с. 55).
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно, ст. 80 Земельного кодексу України, далі ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно з інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, станом на 06.02.2024, форма власності земельної ділянки кадастровий № 2310100000:04:026:0047, загальною площею 1.4788 га, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 7 - комунальна, у розділі «Відомості про суб'єктів права власності на земельну ділянку» зазначена Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).
Власником будівлі ЗРУ підстанція Правобережна інв. № 90582 та гараж на території ПС «ПБ» інв.№ 58911, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, будинок 7 є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (код ЄДРПОУ 00130926).
Враховуючи приписи ч.2 ст.120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій ці будинок, будівля або споруда розміщені.
Так, за змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (постанова Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).
Також слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення ЇЇ площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2306387302019 від 07.10.2019, земельна ділянка, кадастровий номер 2310100000:04:026:0047 сформована з 07.10.2019 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 30).
В статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Статтею 20 цього ж Закону наголошено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, Інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047, на котрій знаходиться належний ПАТ «Запоріжжяобленерго», об'єкт нерухомого майна - будівля ЗРУ підстанція Правобережна інв.№90582, гараж на території ПС «ПБ» інв.№58911, розташований за адресою: м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 7.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit- збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація -будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20).
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Таким чином, з часу державної реєстрації земельної ділянки на якій розташований об'єкт нерухомого майна, що належить ПАТ «Запоріжжяобленего», у останнього виник й обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.
Отже, ПАТ «Запоріжжяобленего», не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати «Запоріжжяобленего» за рахунок міської ради не отримав бюджет міста.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Крім того, згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.
Прокуратурою та Запорізькою міською радою, з урахування інформації викладеної у відзиві на позовну заяву, пояснень третьої особи, вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 3958/207-19 від 20.11.2019, відповідно до якого станом на 19.11.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047 складає 10 265 829,60 грн, здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленего» земельною ділянкою площею 1.4788 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 7 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 31.10.2019 по 10.11.2020.
Згідно розрахунку викладеного в заяві про зменшення позовних вимог від 02.07.2024, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 31.10.2019 по 10.11.2020, становить 181 893,03 грн.
Враховуючи, що Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленего» у вищезазначений період часу користувалось вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 31.10.2019 по 10.11.2020 в сумі 181 893,03 грн.
Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Стосовно тверджень відповідача щодо права Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленего» на постійне користування спірною земельною ділянкою, слід зазначити наступне.
Відповідач на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22.06.1994 № 776, мав право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:04:026:0007, площею 1,85 га, для функціонування електропідстанції «Правобережна» в районі бульвару Вінтера.
Як вже зазначалось, рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 № 37/70 Публічному акціонерному товариству «Запоріжжяобленего» передано в оренду на 19 років земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047, площею 1,4788 га, по бул. Вінтера, 7 у м. Запоріжжя для розташування будівлі ЗРУ підстанції «Правобережна». Також, пунктом 5 вказаного рішення вирішено вважати такими, що втратили чинність Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів від 31.03.1994 № 114/64 та Державний акт на право постійного користування землею від 22.06.1994 № 776.
Рішенням Запорізької міської ради від 30.10.2019 № 37/70 чинне на теперішній час, відповідачем не оскаржувалось.
Таким чином, згідно ст.ст. 141-142 ЗК України, припинено право постійного користування Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленего» земельною ділянкою за кадастровим номер 2310100000:04:026:0007 з 30.09.2019.
Також слід зазначити, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047, яка створена на місці розташування іншої земельної ділянки за кадастровим номер 2310100000:04:026:0007, що передавалась у постійне користування відповідачу, сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 07.10.2019.
Отже земельна ділянка, що перебувала у постійному користуванні відповідача за кадастровим номер 2310100000:04:026:0007 перестала існувати із проведенням державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0047. Крім того, вказані земельні ділянки мали різну площу - 1,85 га та 1,4788 га відповідно.
Щодо зауважень відповідача стосовно того, що договір оренди землі був переданий Запорізькій міській раді для підписання 14.09.2020 (день, що передує даті підписання договору) а державну реєстрацію здійснено Запорізькою міською радою лише 11.11.2020, а тому сплата недоотриманого доходу незаконні через пряму вину позивача.
Так, матеріали справи свідчать що договір оренди землі № 202004000100277 укладено 15.09.2020, державну реєстрацію вказаного договору оренди землі у реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 11.11.2020.
Разом з тим, неналежне виконання своїх обов'язків з боку Запорізької міської ради не є підставою для звільнення Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленего» від обов'язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.
Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленего» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.
Запорізька міська рада, в межах наділених повноважень, згідно Конституції України та законів України, затвердила та встановила податок та збори за користування землями міста Запоріжжя.
Запорізька міська рада, формуючи розрахунок, встановила та розрахувала відсоток нормативної грошової оцінки землі, та розрахувала у відповідності до вищевказаних рішень та договору оренди землі суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді орендної плати.
Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за несвоєчасно укладений договір призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у розмірі 181893,03грн.
Неповернення позивачу безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Відносно строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з цим, п.п. 12,19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в країні встановлено карантин строком до 03.04.2000. У подальшому, постановами Кабінету Міністрів України строк дії карантину неодноразово продовжувався, зокрема в останнє постановою КМУ № 383 від 25.04.2023 строк дії карантину продовжено до 30.06.2023. На теперішній час дія карантину скінчилась.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та, на теперішній час, продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Таким чином, строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану, тому строк позовної давності у даному випадку не закінчився.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування позовної давності викладені у постановах Верховного суду у справах № 903/323/20 від 06.05.2021, №926/1812/21 від 31.05,2022, № 916/1157/21 від 22.06.2022.
Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами не пропущений.
Суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2 728,40 грн покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За подання позовної заяви про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 311 562,42 грн. сплачено судовий збір в сумі 4 673,44 грн. (платіжна інструкція № 488).
Водночас, у разі зменшення позовних вимог та стягнення 181 893,03 грн. судовий збір становить 2 728,40 грн (181 893,03*1,5%).
Отже, надмірно сплачена сума судового збору в сумі 1 945,04 грн. (4 673,44 - 2 728,40) підлягає поверненню Запорізькій обласній прокуратурі в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя.
Керуючись ст.ст. 42,46, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Виконувача обов'язків керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 31.10.2019 по 10.11.2020 в сумі 181 893 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 03 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 00130926) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок; иА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в сумі 2 728 (дві тисячі сімсот двадцять вісім) грн 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути з Державного бюджету України на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок; иА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір, надмірно сплачений за подання позовної заяви в сумі 1 945 (одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять) грн 04 коп., відповідно до платіжної інструкції № 488 від 11.03.2024.
Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2024 після виходу судді з відпустки.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.