Справа №766/8214/24
н/п 3/766/5892/24
21.08.2024 року м.Херсон
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли з Херсонського районного управління поліції ГУНП в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
Відносно ОСОБА_1 , складено протокол серії ВАД №363280 від 23.05.2024 за змістом якого він 23.05.2024 о 12:00 годині в АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння вчинив сварку з сином ОСОБА_2 , висловлювався в його бік нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, бив рукою по обличчю, чим вчив психологічне та фізичне насилля.
Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Під час судового розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, дав показання про те, що дійсно 23.05.2024 між ним та сином виникла сварка, а точніше, це було продовження виниклого раніше непорозуміння між ними, в ході якої він не погрожував та нецензурною лайкою не лаявся, тим паче не бив по обличчю, метою спілкування не могло бути вчинення домашнього насильства, оскільки вони однією сім'єю не проживають і майже не спілкуються. В ході сварки, навпаки, син наніс йому удар по голові.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, окрім вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою на складання протоколу, обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
-рапортом від 23.05.2024;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.05.2024 р.;
-поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1
-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;
Оцінюючи досліджені докази, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
У свою чергу спеціальним Законом, який визначає відповідні поняття, що застосовано у вищевикладеній нормі, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII (далі - Закон), відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення є настання певних наслідків від вчинення винною особою дій фізичного, психологічного чи економічного характеру по відношенню до потерпілого, а саме: завдання чи ймовірна можливість завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю особи, відносно якої вчинені такі дії. Таким чином, законодавцем встановлено, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП наступає за психологічне насильство, яке могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що не кожне психологічне насильство може завдати або завдає шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язок довести, що вчинене психологічне насильство могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 , застосував психологічне або фізичне насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого ОСОБА_2 , оскільки висновки зроблені щодо наявності в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення зроблені лише на підставі повідомлення до поліції про вчинення сварки. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_2 , було спричинено або могло бути спричинено насильство психологічне чи фізичне.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 , зазначеного, у протоколі про адміністративні правопорушення, суду надано не було, а інкриміновані останньому протиправні дії, відповідні ознаки, визначені диспозицією наведеної вище статті, не містять.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.173-2, ст. ст. 247, 251-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяВ. Е. Дорошинська