Справа № 592/13448/24
Провадження № 2/592/2383/24
про залишення позовної заяви без руху
30 серпня 2024 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Литовченко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна,
встановив:
Позивач звернувся до суду та просить:
- виділити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 B натурі 29/100 частин приміщення магазину та офісного приміщення, розташованого на першому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 441,6 кв. м., які складаються з наступних приміщень: коридор 5-1 площею 3,1 кв. м.; коридор 5-2 площею 5,3 кв. м.; торгова зала 5-3 площею 43,1 кв. м.; туалет 5-4 площею 2,4 кв. м.; коридор 5- 5 площею 19,4 кв. м.; коридор 5-6 площею 2,3 кв. м.; склад 5-7 площею 12,2 кв. м.; коридор 5-8 площею 3,9 кв. м.; склад 5-9 площею 7,6 кв. м.; склад 5-10 площею 6,1 кв. м.; коридор 5-11 площею 2,7 кв. м.; комора 5-12 площею 1,2 кв. м.; коридор 5-13 площею 1,4 кв. м.; туалет 5-14 площею 1,6 кв. м.; підвал 5-15 площею 14,5 кв. м., загальною площею 126,8 кв. м. та припинити право спільної власності.
- стягнути судові витрати.
Розглянувши клопотання та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Так, в порушення ч.3 ст.175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено:
- ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Суд вважає, що дану заяву подано без додержання вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК, позивачем не надані докази, що підтверджують вказані в позові обставини, а саме: в позовній заяві вказана ціна позову, проте не надані докази вартості майна, станом на час подання позову.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає оплаті в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1211,20 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 15140 грн.
Положенням п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 року, вказується, що ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12 липня 2001 року незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Слід звернути увагу, що процедура оцінки майна встановлюється нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
У відповідності до ч.2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 відсоток від дійсної ринкової вартості майна на момент звернення з позовною заявою до суду.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті),та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження 14-77цс18), від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц (провадження 14-214цс18) та від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17 (провадження № 12-194гс18) в яких розглядалося питання щодо юрисдикції спорів за позовом міської ради про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без укладення договору оренди, дійшла таких висновків.
Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать розгляд спорів, що виникли при виконанні правочинів у господарській діяльності. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 по справі № 910/1733/18, провадження № 12-170гс18).
Обґрунтування підстав звернення до місцевого суду у порядку цивільного судочинства позовна заява не містить, конкретних доказів на підтвердження викладених обставин до позову не долучено.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи недоліки, наявні при поданні позовної заяви до суду, суд приходить до висновку, що даний позов слід залишити без руху з метою надання можливості позивачу усунути недоліки.
Роз'яснити позивачу, що у іншому випадку заява буде вважатися неподаною і повернеться позивачу.
Керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали та роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Литовченко