пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 серпня 2024 року Справа № 903/571/24
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПроНафта»
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка
про стягнення 1695927,16 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Гожий М. С., адвокат, ордер серія ВК № 1112436 від 09.06.2024;
від відповідача: Овчарук А. О., адвокат, ордер серія АС № 1090082 від 16.04.2024.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: 13.06.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ПроНафта» до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка про стягнення 1695927,16 грн, з них 1323100,00 грн основного боргу, 240517,16 грн пені, 132310,00 грн штрафу.
При обґрунтуванні позовних вимог посилаються на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023 та специфікацій № 1 від 18.10.2023, № 2 від 23.10.2023 в частині повної та своєчасної оплати отриманих нафтопродуктів, а саме: паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО, 3 (2710194300).
Ухвалою суду від 14.06.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме надання суду доказів надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
17.06.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява з додатком приєднана до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2024, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь, позивачу - відповідь на відзив.
03.07.2024 відповідач через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому вказує, що позовна заява є необґрунтованою, і тому у її задоволенні повинно бути повністю відмовлено. Крім того, відповідач ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви та наполягає на поданні позивачем оригіналів усіх копій документів, що додані до позовної заяви. У зв'язку з наведеним, на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України, просить витребувати у позивача оригінали усіх копій доказів, що були долучені останнім до позовної заяви. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
15.07.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про надання оригіналів документів долучених до позовної заяви, а саме: договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023, специфікації № 1 від 18.10.2023, видаткової накладної № 1281 від 18.10.2023, товарно-транспортної накладної № 1238 від 18.10.2023, специфікації № 2 від 18.10.2023, видаткової накладної № 1298 від 23.10.2023, товарно-транспортної накладної № 1251 від 23.10.2023.
У судовому засіданні 17.07.2024, судом ухвалено на місці відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів долучених позивачем до позовної заяви документів, з обгрунтуванням наведеним в ухвалі суду від 17.07.2024.
У судовому засіданні 17.07.2024, суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.08.2024.
Ухвалою суду від 17.07.2024 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 21.08.2024 в режимі відеоконференції з представниками сторін.
29.07.2024 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про надання оригіналів документів, які судом було оглянуто під час дослідження доказів у справі.
У судовому засіданні 21.08.2024 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю; представник відповідача просив у задоволені позову відмовити.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
встановив:
17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПроНафта» (постачальник) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім.Івана Франка (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 103/23 (далі - договір).
Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах викладених в договорі, нафтопродукти (дизельне паливо, бензин, газ), іменовані далі за текстом - товар, найменування, кількість, ціна яких вказуються в специфікаціях, які оформлюються на кожну окрему партію товару та є невід'ємною частиною даного договору (а.с.11-16).
Відповідно до п.2.2 договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар.
Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару, термін поставки, назву відокремленого підрозділу-платника за поставлений товар, контактну особу по прийманню палива та його контактний телефон та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6. даного договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання - передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.
Постачальник постачає партію товару в терміни вказані покупцем у заявці (п. 3.4 договору).
Відповідно до 4.1 договору, загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та специфікаціях.
Як стверджується п. 4.5 договору зобов'язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п. 3.4. даного договору, а у випадку, коли сторони домовились про попередню оплату товару - з моменту отримання покупцем рахунку-фактури постачальника.
Пунктом 7.5 договору сторони визначили, що у випадку несплати, або несвоєчасної сплати вартості отриманих нафтопродуктів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів. Пеня нараховується на весь період прострочення. У разі прострочення оплати більше ніж 5 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% ціни простроченого до оплати товару.
Згідно п. 11.1 договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 16.10.2024, а в частині розрахунків до їх повного проведення.
Даний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.
На виконання умов договору сторони підписали дві специфікації до договору, а саме:
- №1 від 18.10.2023 щодо поставки UN 1202, паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО, 3 (2710194300), 5900 л, ціна - 48,60, сума з ПДВ - 286740,00 грн, UN 1202, паливо дизельне ДП-Л-Євро5- ВО,3 (2710194300), 7900 л, ціна - 49,40, сума з ПДВ - 390260 грн; загальна вартість товару за даною специфікацією, складає 677000,00 грн, в тому числі ПДВ 112833,33 грн; строк поставки товару до 25.10.2023; строк оплати за поставлений товар згідно умов договору;
- №2 від 23.10.2023 щодо поставки UN 1202, паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО, 3 (2710194300), 13000 л, ціна - 49,70, сума з ПДВ - 646100,00 грн; загальна вартість товару за даною специфікацією, складає 646100,00 грн, в тому числі ПДВ 107683,33 грн; строк поставки товару до 25.10.2023; строк оплати за поставлений товар згідно умов договору.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1323100,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 1281 від 18.10.2023 на суму 67700,00 грн, № 1298 від 23.10.2023 на суму 646100,00 грн; товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти): № 1238 від 18.10.2023, № 1251 від 23.10.2023, які підписані сторонами та скріплена їх печатками без будь-яких зауважень (а.с.18, 19, 28, 29).
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача досудову вимогу № 41-24-1 від 31.05.2024 про погашення заборгованості в сумі 1323100,00 грн в строк протягом 3-х робочих днів від дати отримання даної вимоги, однак дана вимога залишена без задоволення (а.с.37-41).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Пунктом 4.5 договору визначено, що зобов'язання покупця щодо оплати товару виникають з моменту здійснення постачальником поставки товару згідно з п. 3.4. даного договору, а у випадку коли сторони домовилися про попередню оплату товару - з моменту отримання покупцем рахунка-фактури постачальника.
Отже, покупець у даній справі зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар з моменту його прийняття, оскільки договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 1323100,00 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.
Судом відхиляються заперечення відповідача, щодо не доведення позивачем настання строку оплати товару відповідно до п. 4.4 договору(оплата товару здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника, протягом 10 днів від дати рахунка-фактури), оскільки як встановлено судом та не заперечується сторонами, домовленості про попередню оплату товару між ними не було.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
І хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "згідно рахунку-фактури постачальника, протягом 10 днів від дати рахунка-фактури", однак домовленості про попередню оплату товару між сторонами не було, тому за змістом статті 692 ЦК України та пункту 4.5 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не протягом 10 днів від дати рахунка-фактури.
Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а значить не звільняє від обов'язку оплатити товар з моменту його прийняття.
Щодо стягнення пені в сумі 240517,16 грн та штрафу в сумі 132310,00 грн, суд зазначає таке.
Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно з п. 7.5 договору сторони визначили, що у випадку несплати, або несвоєчасної сплати вартості отриманих нафтопродуктів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів. Пеня нараховується на весь період прострочення. У разі прострочення оплати більше ніж 5 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% ціни простроченого до оплати товару.
Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахувано відповідачу пеню за період з 28.10.2023 по 10.06.2024 по специфікації № 1 та за період з 02.11.2023 по 10.06.2024 по специфікації № 2 за порушення покупцем встановлених договором строків сплати за кожен день прострочення в загальній сумі 240517,16 грн, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.
Оскільки відповідач порушив умови оплати отриманого товару, тому вимога про стягнення з останнього штрафу в сумі 132310,00 грн є підставною, арифметично вірною, а тому дана вимога підлягає задоволенню.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 №910/12876/19.
Правова природа штрафу є відмінною від пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Штраф є одноразовим платежем, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 1323100,00 грн основного боргу, 340517,16 грн пені та 132310,00 грн штрафу.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 25438,91 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка (с.Губин Перший, Горохівський район, Волинська область, 45726, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПроНафта» (вул.Червонія Василя,39, м.Рівне, Рівненська область, 33003, код ЄДРПОУ 44843210) 1695927,16 грн (один мільйон шістсот дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень 16 коп.), з них 1323100,00 грн основного боргу, 240517,16 грн пені, 132310,00 грн штрафу, а також 25438,91 грн (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 91 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення 30.08.2024.
Суддя А. С. Вороняк