Справа № 591/10992/23
Провадження № 2-о/591/221/23
16 серпня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1
про встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою заінтересовані особи: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина і свої вимоги мотивує тим, що він з 25 грудня 1999 року перебував у шлюбі з Відповідачкою. Від шлюбу мають 3-х дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2013 року шлюб між ними було розірвано. Сім'я проживала і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Колишня дружина позивача є росіянкою і у вересні 2020 року вона по закордонному паспорту громадянина України перетнула кордон і виїхала на постійне місце проживання до своїх батьків в Росію в м. Братськ, Іркутської області. З того часу мати дітей не поверталася до України і з дітьми не спілкується і не цікавиться іх життям. Весь цей час Він опікується своїми дітьми, займається їх вихованням, утриманням. Найбільшої уваги потребує малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і Він як батько спроможний забезпечити його всім необхідним, постійно слідкує за станом здоров'я дитини, розвитком, виховує та піклується про сина. Також, Позивач зазначав, що саме ним укладена декларація із лікарем, який надає первинну медичну допомогу, а також цікавиться успіхами сина у навчанні. Мати ж успіхами сина не цікавиться, а також не бере участі у його вихованні та утриманні, не спілкується з дітьми взагалі з моменту виїзду з України. Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини Позивачу необхідне з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається самостійним вихованням та утриманням дитини.
Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 05.12.2023 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.02. 2024 року. Слухання справи відкладалося з різних причин.
Заявник ОСОБА_1 , його представник адвокат Біцан О.М. в судовому засіданні заяву підтримали повністю, просять суд її задоволити. Заявник ОСОБА_1 суду пояснив, що діти весь час мешкали разом з ним. Коли у вересні 2020 році колишня дружина виїхала в Росію на постійне місце проживання, менший син постійно мешкає з ним, у його вихованні йому допомагає його мати, вона пенсіонерка.
На запитання головуючого заявник відповів, що коли виїхала мати дітей, то меншому сину було лише 9 років. Заявник працює більше 20 років постійно водієм, має постійний заробіток.
Представник 3-ї особи: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради в судовому засіданні заяву підтримала і пояснила суду, що вона особисто була вдома у заявника, обстежувала умови проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дитина пояснила, що після від'їзду матері зв'язок з нею втрачений. Весь цей час дитина мешкає разом з батьком, недалеко мешкає бабуся, яка їм допомагає.
ІНФОРМАЦІЯ_1 про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, представник до суду не з'явився.
Суд, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, дійшов висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України встановлюється, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а саме припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 з 25 грудня 1999 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 .
Від шлюбу мають 3-х дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2013 року шлюб між ними було розірвано.
Сім'я проживала і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку в даній квартирі.
Колишня дружина позивача, ОСОБА_7 є росіянкою і у вересні 2020 року вона по закордонному паспорту громадянина України перетнула кордон і виїхала на постійне місце проживання до своїх батьків в Росію в м. Братськ, Іркутської області і назад не поверталася до України, що підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с.59).
З часу виїзду за кордон України, мати дітей не поверталася до України і з дітьми не спілкується і не цікавиться іх життям. Весь цей час заявник опікується своїми дітьми, займається їх вихованням, утриманням. Найбільшої уваги потребує неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і Він як батько спроможний забезпечити його всім необхідним, постійно слідкує за станом здоров'я дитини, розвитком, виховує та піклується про сина. Саме ним укладена декларація із лікарем, який надає первинну медичну допомогу, а також цікавиться успіхами сина у навчанні. Мати ж успіхами сина не цікавиться, а також не бере участі у його вихованні та утриманні, не спілкується з дітьми взагалі з моменту виїзду з України.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду пояснили, що вони знають заявника більше 20 років, бо вони сусіди, всі мешкають в одному будинку. Його колишня дружина покинула його і виїхала до своїх родичів у Росію ще осінню 2020 року і після того вона не поверталася. Меншому ОСОБА_4 було лише 9 років коли мати покинула сім'ю. Батько трьом цим дітям був і за матір і за батька.
Тобто судом встановлено, що фактично Заявник одноосібно займається вихованням сина, піклується про його здоров'я, розвиває у сина додаткові навички.
Мати у житті сина участі не приймає, не цікавиться виховним процесом в школі, психологічним станом та здоров'ям дитини, майже ніколи не телефонує сину, про її життя Позивачеві майже нічого не відомо, оскільки з Відповідачкою він не спілкується.
Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини Позивачу необхідне з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається самостійним вихованням та утриманням дитини. Окрім того необхідність юридичної фіксації факту знаходження дитини на одноособовому утриманні та вихованні необхідна з метою захисту прав сина та уникнення суперечностей при визначенні даного факту зі сторони органів державної влади, органів місцевого самоврядування та іншого.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що мати дітей покинула сім'ю ще у вересні 2020 року, заявник ОСОБА_1 без участі матері самостійно виховує свою неповнолітню дитину сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повністю утримує його та опікується його здоров'ям та розвитком, а тому вимога про встановлення даного факту підлягає задоволенню в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 247, 263-265, 293, 294, 315 -319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Встановити факт, що батько ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО