ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 ,м.Рівне, вул.Яворницького, 59
28 серпня 2024 року Справа № 902/46/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
представники учасників справи не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» (вх.№2393/24 від 20.05.2024) на рішення господарсь-кого суду Вінницької області від 18.04. 2024, повний текст якого складено 30.04.2024, у справі №902/46/24 (суддя Шамшуріна М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРБ Груп»
до Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)»
про стягнення 1 339 914,77 грн заборгованості по розрахунках,-
В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРБ Груп» (надалі в тексті - Товариство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» (надалі в тексті - Виправна колонія) 1120313,89 грн заборгованості по розрахунках та 138 433,71 грн пені згідно укладеного Договору генпідряду №214 від 10.11.2022, а також 47 932,29 грн інфляційних втрат та 33 234,88 грн -3% річних.(арк.справи 1-3).
Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 позов Товариства задово-лено частково. Присуджено до стягнення з Виправної колонії на користь Товариства 1 120 313,89 грн основного боргу, 39 076,41 грн інфляційних втрат, 29 275,42 грн 3% річних та 17 829,57 грн судових витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 138 433,71 грн пені, 8 855,88 грн інфляційних втрат та 3 959,46 грн 3% річних в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 269,15 грн залишено за Позивачем.(арк.справи 154-159).
Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт надання Позивачем послуг Відповідачеві за договорами підряду, натомість останнім дані послуги не оплачені. Крім того, з підстав ст.625 ЦК України місцевий суд визнав частково обґрунтованою суму заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 39 076,41 грн та 3% річних 29 275,42 грн. У стягненні 138 433,71 грн пені, 8 855,88 грн інфляційних втрат та 3 959,46 грн -3% річних суд першої інстанції відмовив за безпідставністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Виправна колонія подала скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у даній справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 39 076,41 грн інфляційних втрат та 29 275,42 грн -3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати в сумі 30148,08 грн покласти на Товариство.(арк.справи 169-171).
На переконання Скаржника, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, адже прострочення з розрахунків виникло не з вини Відповідача, а внаслідок відсутності бюджетного фінансування.
Ухвалами від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд на 17.07.2024 о 10:30 год, а також задоволено заяву Виправної колонії про повернення частини сплаченого судового збору.(арк.справи 206, 208).
15.07.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому Товариство просить залишити апеляційну Виправної колонії без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у даній справі - без змін.(арк.справи 210, 213-214).
Розгляд справи відкладався на 28.08.2024.(арк.справи 219).
В судові засідання 17.07.2024 та 28.08.2024 представники учасників справи не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоч про дату, час та місце судового розгляду були повідом-лені належним чином, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа від 25.06.2024 та від 18.07.2024.(арк.справи 207, 220).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ДРБ Груп»-генпідрядник та Державна установа «Стрижавська виправна колонія (№81)»-замовник, 10.11.2022 уклали Договір генпідряду №214 (надалі в тексті - Договір), згідно пункту 1.1. якого генпідрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи по об'єкту: «Реконструкція системи опалення ДУ «Стрижавська виправна колонія (№81)» у Вінницькій області Вінницького району, смт. Стри-жавка, вул.Алеї, буд.62 зі встановленням модуля опалювального на альтернативному паливі потужністю 2400 кВт (Класифікатор ДК 021:2015 (СРV):45454000-4 - Реконструкція», надалі - об'єкт будівництва, за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, наведені у додатках до договору, які є невід'ємними його частинами, а також згідно проектно-кошторисної документації на виконання цих робіт, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі роботи на умовах, визначених цим договором.(арк.справи 7-13, 63-69).
В подальшому, 29.12.2022 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору. (надалі в тексті - Додаткова угода).(арк.справи 91-92).
За умовами п.2.1. Договору (у редакції Додаткової угоди), генпідрядник зобов'язаний розпочати роботи за договором протягом 7 календарних днів з моменту отримання від замовника документів, передбачених п.5.1.3. Договору за умови отримання замовником права на виконання будівельних робіт в порядку встановленому законодавством України та завершити виконання робіт до 31.12.2023.
Датою закінчення робіт вважається дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (п.2.3. Договору).
Ціна (вартість) цього договору є динамічною та складає: 1 120 313,89 грн, в тому числі ПДВ - 186 718,98 грн. (п.3.1. Договору).
Відповідно до п.3.2. Договору розрахунок за цим договором здійснюється у гривні в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів.
Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань на 2022 рік, 2023 рік (пункт 3.3. Договору у редакції Додаткової угоди).
Оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника за фактично виконані роботи на умовах відстрочки платежу до 30 банків-ських днів з моменту та на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в та довідок форми №КБ-3. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансу-вання закупівлі на свій реєстраційний рахунок.(п.3.4, 3.5. Договору).
За умовами п.4.1.1. Договору, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити роботи на умовах, визначених цим договором.
Після закінчення виконання робіт генпідрядник зобов'язаний письмово повідомити замов-ника про готовність об'єкту підряду до здачі. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами форми №КБ-2в протягом 5-ти робочих днів з моменту офіційного повідом-лення замовника про готовність об'єкту підряду до приймання. Замовник зобов'язаний прийняти виконані генпідрядником роботи протягом 10 робочих днів з моменту подання їх до прийняття. Термін подання до прийняття виконаних робіт Відповідно до пунктів 3.4, 3.5. Договору день передачі замовнику акта здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в.(п.5.2., 5.3. Договору).
За змістом п.5.7. Договору, якщо протягом 10 робочих днів з моменту передачі генпід-рядником замовнику акту здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в замовником він не підписаний або замовник не надасть генпідряднику письмової відмови у підписанні акту здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, відповідний акт здачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в вважається прийнятим замовником без зауважень та підлягає оплаті.
Положеннями пункту 8.1. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналеж-ного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і договором.
Відповідно до приписів п.10.1 Договору (у редакції Додаткової угоди) цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Згідно п.12.1. Договору (у редакції Додаткової угоди) додатками до договору є договірна ціна та підтверджуючі розрахунки до неї та план фінансування на 2022-2023 рік.
Відповідно до договірної ціни, погодженої сторонами договірна ціна є динамічною та становить 1 120313,89 грн.(арк.справи 70-90).
Матеріалами справи стверджено, що генпідрядником згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2022 року за формою КБ-3, акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2023 року за формою КБ-3 передано, а замовником прийнято виконані генпідрядником роботи на загальну суму 1 120 313,89 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Акти та довідки підписані обома сторонами договору та скріплені їх печатками без зауважень. (арк.справи 35-45, 93-103).
Крім того, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що між сторонами існувала переписка щодо наявної заборгованості.
Поруч з тим, Відповідач не оплатив вартості всього обсягу виконаних Позивачем робіт, що призвело до утворення за Договором підряду заборгованості в сумі 1 120 313,89 грн, яку Виправною колонією в добровільному порядку погашено не було.
Вважаючи, що несплатою в добровільному порядку вартості виконаних робіт Відповідач завдав шкоди правам Позивача - останній пред'явив позов про стягнення 1 120 313,89 грн заборгованості по розрахунках та нарахував пеню, інфляційні втрати та річні.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 позов Товариства задоволено частково.(арк.справи 154-159).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Предметом даного спору є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором підряду.
Згідно вимог ч.ч. 1-2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законо-давства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) госпо-дарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямо-вана на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'-язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 ГК України в силу госпо-дарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учас-никами) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч.1 ст.193 ГК України, які кореспондуються зі ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання (ч.2 ст.193 ГК України).
Як встановлено апеляційним судом, правовідносини сторін виникли на підставі Договору генпідряду №214, який за своєю правовою природою є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст.837 ЦК України).
За приписами ч. 1, 2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст.882 ЦК України, оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право від-мовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що Позивач виконав роботи на замовлення Відповідача, останній прийняв роботи без зауважень та заперечень, що стверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2022 року (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витратами за листопад 2022 року за (форма КБ-3), актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2023 року (форма КБ-2в), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витратами за лютий 2023 року (форма КБ-3) на загальну суму 1 120 313,89 грн.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення 1 120 313,89 грн основного боргу та відмови у стягненні 138 433,71 грн пені, 8 855,88 грн інфляційних втрат і 3 959,46 грн -3% річних.
Перевіряючи правомірність вимоги Позивача про стягнення 39 076,41 грн інфляційних втрат та 29 275,42 грн -3% річних, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних передбачено ст.625 ЦК України і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи підстави стягнення з Відповідача інфля-ційних втрат та 3% річних, які нараховані на основну заборгованість за Договором генпідряду, позивач посилається на ч.2 ст.625 ЦК України.
Матеріалами справи стверджується, що з урахуванням підписаного 30.11.2022 сторонами акту за листопад 2022 року, оплату за цим актом належало провести до 11.01.2023, тому про-строчення виконання грошового зобов'язання почалося з 12.01.2023. Також, з урахуванням підписаного 02.02.2023 сторонами акту виконаних робіт за лютий 2023 року - оплату за цим актом належало провести до 16.03.2023, відтак прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з 17.01.2023.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки здійснені Товариством та судом першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим та арифметично правильним розрахунок проведений місцевим господарським судом.
Відтак, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 39 076,41 грн інфляційних втрат та 29 275,42 грн -3% річних.
Щодо тверджень Відповідача, як бюджетної установи про неможливість вчасного та пов-ного виконання зобов'язань за Договором через відсутність бюджетних коштів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Між тим, ані приписи Господарського кодексу України, ані норми Цивільного кодексу України не допускають привілейованого становища суб'єктів господарювання, що пов'язані із фінансуванням від третіх осіб, в тому числі бюджетного фінансування.
Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
При цьому, відповідно до ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором перед Позивачем.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями ч.2 ст.218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічних правових висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі №927/291/17, від 17.04.2018 у справі № 906/621/17 та від 17.04.2018 у справі №911/4249/16.
Враховуючи викладене, відсутність фінансування (бюджетних коштів) не виправдовує бездіяльність Відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо необхідності захисту порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо часткової невмотивованості висновку в оскаржуваній частині рішення про підставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотри-мання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» (вх.№2393/24 від 20.05.2024) на рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.2024 у справі №902/46/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №902/46/24 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Розізнана І.В.