Ухвала від 29.08.2024 по справі 924/1351/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відвід

"29" серпня 2024 р. Справа № 924/1351/20 (924/214/22)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

суддя Миханюк М.В.

суддя Крейбух О.Г.

розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 (суддя Заярнюк І.В., повний текст складено 01.07.2024) у справі № 924/1351/20 (924/214/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Технопарк Проскурів"

до Колективного підприємства "Агрофірми "Проскурів"

до Окремого структурного відділу "Лісомисливський відділ "Агрофірми "Проскурів"

про усунення перешкод у користуванні ТОВ "Технопарк Проскурів" приміщенням, що належне йому на праві власності та розташоване за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11, шляхом зобов'язання КП Агрофірма "Проскурів" та Окремого структурного відділу "Лісомисливського відділу "Агрофірми "Проскурів" звільнити частину нежитлового приміщення: виробниче приміщення - 100 кв.м.; піднавіс - 255 кв.м.; піднавіс (склад) - 52,60 (а саме: піднавіс 23 кв.м., склад - 11.04 та 18.56 кв.м.); піднавіс - 53 кв.м., розташованого за адресою: 29021, м. Хмельницький, вул. Володимира Глушенкова, 11

(в межах справи № 924/1351/20 про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів")

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі № 924/1351/20 (924/214/22) у задоволенні скарги КП Агрофірма "Проскурів" від 20.06.2024 на дії і бездіяльність державних виконавців відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу і скасувати ухвалу Господарського суду від 27.06.2024 у справі № 924/1351/20 (924/214/22); визнати оскаржувані рішення, дії і бездіяльність державних виконавців неправомірними і зобов'язати їх усунути; стягнути з органу ДВС витрати на правничу допомогу за розгляд цієї скарги у суді апеляційної інстанції у сумі 80 000,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2024 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г.) відкрито апеляційне провадження у справі №924/1351/20(924/214/22), розгляд апеляційної скарги призначено на 12.09.2024 о 11:00 год.

27.08.2024 до суду надійшла заява апелянта про відвід судді Миханюк М.В. від участі у розгляді справи № 924/1351/20 (924/214/22).

Заявник вважає, що член судової колегії Миханюк М.В. є упередженою або ж зацікавленою у наслідках розгляду справи. Зазначає, що суддя Миханюк М.В. була членом щонайменше 10-ти судових колегій, які розглядали справи чи то позовного провадження в межах цієї справи про банкрутство, чи то самої справи про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів", з яких виділяє дві розглянуті справи з явно відвертими, на думку заявника, порушеннями норм як процесуального, так і матеріального права, за наслідками перегляду в касаційному порядку яких обидва судові рішення апеляційної інстанції були скасовані.

Відтак, заяву про відвід обґрунтовує трьома підставами:

1) об'єктивними припущеннями щодо заінтересованості судді у результаті розгляду справи;

2) сумнівів у юридичному професіоналізмі як складової частини об'єктивності судді Миханюк М.В.

3) порушенням порядку визначення судді для розгляду справи, оскільки попередні судові рішення в межах однієї і тієї ж справи, два попередні судові рішення за участю судді Миханюк М.В. були скасовані повністю судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2, 7, 8 ст.39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Миханюк М.В. від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі № 924/1351/20 (924/214/22), суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.

Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Тим часом вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Так, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.

Наявність безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у "Справі Гаусшильдта").

Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 встановлено, що "безсторонність", в сенсі п.1 ст.6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Підстави для відводу судді визначені процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Частиною 4 статті 35 ГПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Вказане не є шаблонною фразою, як зазначає заявник, а нормою процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких у даному випадку адвоката відповідача не влаштовує.

При цьому, незгода заявника з судовими рішеннями є підставою для їх оскарження в установленому законом порядку, для чого в Україні, відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", діють суди апеляційної та касаційної інстанцій, та не може бути підставою для відводу судді.

Також, колегія суддів звертає увагу, що за приписами статті 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Тлумачення приписів статті 34 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що головуючого, як і судді - члена колегії у колегіальному складі суду не наділено особливими процесуальними правами порівняно з іншими суддями, а розгляд справи в колегіальному складі суду означає, що всі процесуальні питання вирішуються судом колегіально без наявності будь якого пріоритету в кожного окремого члена колегії суддів щодо суті та змісту рішення, яке приймається.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 , викладені у заяві про відвід, свідчать про незгоду заявника із процесуальним рішенням судді, тоді як доводи заявника щодо зацікавленості судді є необґрунтованими, оскільки не наведено фактів вчинення дій, які б свідчили про упередженість судді Миханюк М.В. чи ставили б під сумнів її об'єктивність.

Отже, зазначені заявником підстави для відводу судді не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді Миханюк М.В., оскільки кожна справа вирішується судом виключно на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Разом з цим, щодо твердження заявника про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, то суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства за своєю процесуальною формою процедура банкрутства складається з двох частин, а саме: основного провадження у справі про банкрутство та відокремленого від основного процесу провадження, у якому вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник відповідно до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства. Порядок розгляду справ у відокремленому провадженні, регламентований ГПК з урахуванням особливостей ст.7 КУзПБ.

За умовами п. 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, із змінами та доповненнями). На виконання вимог даного Положення, рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду № 1 від 04.10.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) затверджено "Засади використання автоматизованої системи документообігу у Північно-західному апеляційному господарському суді".

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, передача судової справи раніше визначеному судді (колегії суддів) проводиться, серед іншого, щодо апеляційних скарг в межах справи про банкрутство та апеляційних скарг позовного провадження у межах справи про банкрутство, які надійшли до закінчення апеляційного провадження, у тому числі щодо всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно підпункту 7.3 пункту 7 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, результатом розподілу судової справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді є протокол передачі судової справи раніше визначеній колегії суддів, що створюється в автоматизованій системі уповноваженою особою апарату суду.

Колегія суддів звертає увагу, що на розгляді у Північно-західному апеляційному господарському суді перебувала справа № 924/1351/20 про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів".

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі : головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.

Тобто даною колегією суддів здійснювалося апеляційне провадження безпосередньо у справі № 924/1351/20 про банкрутство ТОВ "Агрофірма "Проскурів", відтак справи позовного провадження у межах справи про банкрутство були розподілені за принципом незмінності складу суду та передані на розгляд раніше визначеному складу суду.

Водночас, позови у справі про банкрутство є самостійними спорами, які розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Скасування судового рішення у справі про банкрутство, в яких суддя Миханюк М.В. брала участь при апеляційному перегляді, не може вважатися беззаперечною підставою для відводу, зокрема, при апеляційному перегляді справ за результатами розгляду заяв, поданих в порядку ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід судді Миханюк М.В., не можуть бути підставою, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, для її відводу від розгляду даної справи. Доводи, викладені заявником у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ'єктивність судді Миханюк М.В. під час розгляду даної справи, безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявника або особисту прихильність до інших учасників справи, не вмотивовані та не підтверджені жодними доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях.

З огляду на вказане судова колегія дійшла висновку, що заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миханюк М.В. слід визнати необґрунтованою.

Керуючись статтями 32, 35 - 39, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Миханюк М.В. від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі № 924/1351/20 (924/214/22).

2. Передати матеріали справи № 924/1351/20 (924/214/22) для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.