ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 серпня 2024 року Справа № 924/469/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.
без виклику учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/469/23 (суддя Вибодовський О.Д., повний текст складено 30.05.2024)
за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут"
про стягнення 210821,92 грн заборгованості
Рішенням від 27.05.2024 Господарський суд Хмельницької області задоволено позов Акціонерного товариства "Мегабанк" у справі №924/469/23.
Стягнуто з ТОВ "Хмельницькгаз збут" на користь Акціонерного товариства "Мегабанк" 210821,92 грн заборгованості за договором про надання гарантії від 29.10.2021 №402 та 3162,32 грн судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що позов підлягає задоволенню на суму 210 821,92 грн за період з 01.02.2022 до 21.07.2022. Місцевий господарський суд повважав, що з 22.07.2022(дня початку процедури ліквідації банку) зобов'язання АТ "МЕГАБАНК" за договором про надання гарантії є припиненими, а не з 03.06.2022 (з дня початку процедури тимчасової адміністрації). АТ "МЕГАБАНК" не надавало ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" жодної письмової згоди на будь-які дії, пов'язаної з вчиненням будь-яких правочинів відносно предмета заставі, у тому числі відчуження, відступлення, а тому у відповідача не було жодної правової підстави щодо заміни кредитора у вказаних зобов'язаннях, а сам договір №12А167-30-23 про відступлення права вимоги від 15.03.2023 є недійсним в силу умов договору застави та закону. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що чинним законодавством (Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") чітко встановлена заборона зарахування зустрічних однорідних вимог банком з дня початку процедури як тимчасової адміністрації, так і подальшої ліквідації.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- з моменту прийняття Національним банком України рішення від 02.06.2022 №361-рш/БТ "Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних" банківська гарантія АТ "МЕГАБАНК" є такою, що не відповідає вимогам Кодексу ГТС до фінансового забезпечення у формі банківської гарантії, оскільки неплатоспроможний АТ "МЕГАБАНК" не міг забезпечити виконання грошового зобов'язання банка-гаранта перед оператором газотранспортної системи, а саме сплатити на його першу вимогу кошти за замовника послуг транспортування в разі невиконання останнім у повному обсязі або частково своїх фінансових зобов'язань перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу;
- 03.06.2022 Оператором ГТС на інформаційній платформі відхилено номінації/реномінації ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" в зв'язку з недостатністю фінансового забезпечення, визначеного положеннями глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС;
- послуга з видачі гарантії на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" з метою забезпечення виконання Клієнтом (ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ") зобов'язання перед Бенефіціаром (ТОВ "Оператор ГТС України") за закупівлею: Договором транспортування природного газу №1910000212 від 18.12.2019 згідно Договору про надання гарантії №402 від 29.10.2021 з 03.06.2022 фактично не надавалась. ТОВ "Оператор ГТС України" гарантії відхилив;
- враховуючи, що строк дії Гарантії АТ "МЕГАБАНК" закінчився 02.06.2022, що підтверджується обставинами зазначеними вище, комісійна винагорода АТ "МЕГАБАНК" згідно умов укладеного договору складає 150 410,96 грн;
- при ухваленні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги, що АТ "МЕГАБАНК" має перед ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" невиконане грошове зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 150410,96 грн, яке виникло на підставі та у відповідності до Договору №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою процентів щомісяця) від 24.09.2021, та право вимоги щодо виконання якого відступлене ТОВ "ЙЕ Енергія" на користь ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.03.2023. Вимоги ТОВ "Хмельницькгаз Збут" та АТ "МЕГАБАНК" щодо виконання зазначених вище зобов'язань є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, відповідно такими, зарахування яких допускається законодавством України;
- зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 150 410,96 грн щодо погашення заборгованості по сплаті комісійної винагороди за договором про надання гарантії № 402 від 29.10.2021 слід вважати припиненими.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 924/469/23 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 залишено без руху. Зобов'язано скаржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору та мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
05.07.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору.
Крім того, до суду від скаржника надійшла заява про поновлення процесуального строку, яку скаржник обґрунтовує ракетним обстрілом в ніч з 29.05.2024 на 30.05.2024 та як наслідок знеструмлення абонентів, що призвело до отримання скаржником оскаржуваного рішення 31.05.2024. Також скаржник зазначає, що 19.06.2024 через перебої із електроенергією не вдалося подати апеляційну скаргу через Електронний суд в цей день.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 08.07.2024 у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі №924/469/23 - Маціщук А.В., судді-члена колегії Філіпової Т.Л., судді-члена колегії Бучинської Г.Б., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №924/469/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 визначено склад суду у справі №924/469/23: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 поновлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі №924/469/23. Зупинена дія рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі №924/469/23. Роз'яснено, що розгляд апеляційної скарги відбудеться без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.
Судом встановлено, що 29.10.2021 між АТ “МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ» укладено договір №402 про надання-гарантії (далі - договір про надання гарантії).
Згідно п.1.1. договору про надання гарантії гарант - надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (далі - бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефеціаром за закупівлею Договором транспортування природного газу №1910000212 від 18.12.2019 на наступних умовах:
- сума гарантії - 15 000 000,00 грн;
- строк дії гарантії - до 28.10.2022 включно.
Відповідно до п. 2.1.2. договору про надання гарантії у випадку отримання від бенефіціара протягом строку дії гарантії письмової вимоги (що відповідає умовам гарантії), а також усіх документів, передбачених умовами гарантії, про оплату банком зобов'язань по гарантії в зв'язку з тим, що клієнт порушив зобов'язання, здійснити платіж по гарантії на користь бенефіціара на суму, що вказана в письмовій вимозі.
Згідно п.2.3.1. договору про надання гарантії клієнт (відповідач) зобов'язується за надання банком послуг за цим договором клієнт зобов'язується щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця протягом строку дії гарантії сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три) відсотки річних із розрахунку суми гарантії, фактичної кількості днів у місяці та у році. Комісійна винагорода сплачується на рахунок №UА673516290000000036482201624, код ЄДРПОУ 39585960 у АТ “МЕГБАНК».
Сторони встановили, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28.10.2022, але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за Договором (пункт 5.1 договору про надання гарантії).
Однак, відповідач порушив умови укладеного договору, про надання гарантії в частині своєчасної сплати комісійної винагороди на користь позивача, починаючи з 01.02.2022.
У зв'язку з наведеним у відповідача перед позивачем рахується заборгованість зі сплати комісійної винагороди згідно умов укладеного договору про надання гарантії у загальному розмірі 210 821,92 грн.
Водночас, 02.06.2022 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення №261-рш/БТ “Про віднесення Акціонерного товариства “МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних».
У подальшому, Правлінням Національного Банку України прийнято рішення від 21.07.2022 №362-рш “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ “МЕГАБАНК» на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 №506 “Про початок процедури ліквідації АТ “МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ “МЕГАБАНК» з 22.07.2022 до 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ “МЕГАБАНК» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
Починаючи з 22.07.2022 АТ “МЕГАБАНК» перебуває в процесі ліквідації та здійснює свою діяльність на підставі Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частиною першою статті 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина четверта статті 200 ГК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.
Отже, гарантія є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.
Враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17).
Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію (частина перша статті 566 ЦК України).
Зі змісту статтей 560, 563, 566 ЦК України та 200 ГК України вбачається, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання зобов'язання, яке полягає в тому, що гарант, у разі порушення боржником зобов'язання, зобов'язується сплатити кредиторові, на його вимогу, грошову суму в розмірі, зазначеному в гарантії.
Зобов'язання зі сплати кредиторові грошової суми у гаранта виникає після порушення боржником зобов'язання і звернення кредитора до гаранта з відповідною вимогою (частини перша, друга статті 563 ЦК України). Тобто забезпечення виконання зобов'язання перетворюється в грошове зобов'язання гаранта перед кредитором з моменту допущення порушення виконання боржником і звернення кредитора. Відповідно, трансформація такого специфічного засобу забезпечення виконання зобов'язання, як гарантія, із засобу забезпечення в зобов'язання обумовлена моментом порушення боржника та зверненням кредитора.
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія це правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
За змістом положень ст.ст. 561, 566 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
Судом встановлено, що 29.10.2021 між АТ "МЕГАБАНК" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" (клієнт) укладено договір №402 про надання-гарантії, згідно якого гарант - надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефеціаром за закупівлею Договором транспортування природного газу №1910000212 від 18.12.2019.
В порушення умов п. 2.3.1 Договору про надання гарантії, відповідач не сплачував комісійну винагороду на користь позивача в період з 01.02.2022 до 21.07.2022 в сумі 10 281,92 грн.
Матеріали справи не містять доказів сплати комісійної винагороди згідно Договору №402 про надання гарантії від 29.10.2021.
При цьому, 02.06.2022 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення №261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних".
Згідно ч. 7 ст. 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.
Відповідно до ст. 79 Закону України "Про банки та банківську діяльність" особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень:
- не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
- не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
- не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.
Статтею 2661 КАС України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку
Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд перевіряє, чи прийнятий індивідуальний акт або рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, які визначають повноваження Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України (ч. 5 ст. 2661).
Під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом (ч. 6 ст. 2661).
Суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першої цієї статті, або окремих його положень;
2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;
3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково) (ч. 7 ст. 2661).
Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди (ч. 9 ст. 2661).
Суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку (ч. 10 ст. 2661).
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2493 (далі - Кодекс ГТС), з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.
Пунктом 3 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС фінансове забезпечення виконання замовником послуг транспортування зобов'язань щодо оплати за вчинення дій з врегулювання добового небалансу обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї, надається оператору газотранспортної системи в одній або декількох з таких форм: банківської гарантії; передачі замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи в якості фінансового забезпечення грошових коштів на підставі договору транспортування природного газу.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС банківська гарантія вид забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед оператором газотранспортної системи на його першу вимогу сплатити кошти за замовника послуг транспортування в разі невиконання останнім у повному обсязі або частково своїх фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу. Банківська гарантія є належним фінансовим забезпеченням для цілей цього Кодексу, якщо вона є безвідкличною, непередаваною та безумовною.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на лист ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" №ТОВВИЗ-23-1969 від 15.02.2023, а також зазначає, що з 03.06.2023 банківська гарантія АТ "МЕГАБАНК" є такою, що не відповідає вимогам Кодексу газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС).
У листі №ТОВВИЗ-23-1969 від 15.02.2023 зазначено, що з моменту прийняття Національним банком України рішення від 02.06.2022 №261-рш/БТ "Про віднесення АТ "МЕГАБАНК" до категорії неплатоспроможних банківська гарантія АТ "МЕГАБАНК" є такою, що не відповідає вимогам Кодексу ГТС, оскільки неплатоспроможний АТ "МЕГАБАНК" не міг забезпечити виконання грошового зобов'язання банка-гаранта перед оператором газотранспортної системи, а саме сплатити на його першу вимогу кошти за замовника послуги транспортування в разі не виконання останнім у повному обсязі чи частково своїх фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу, однак дані посилання не можуть бути належними доказами. У зв'язку з цим з 03.06.2022 на інформаційній платформі було обмежено строк дії банківської гарантії АТ "МЕГАБАНК" від 29.10.2021 №402. Також у листі зазначено, що банківська гарантія АТ "МЕГАБАНК" була повернута ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на підставі листа ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" від 13.07.2022.
Проаналізувавши зміст вказаного листа, колегія суддів встановила, що в останньому відсутні посилання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на норми чинного законодавства щодо обмеження дії банківської гарантії; крім того, не зазначено та не надано належних доказів, чи міг АТ "МЕГАБАНК" забезпечити виконання грошового зобов'язання банка-гаранта перед оператором газотранспортної системи, а саме сплатити на його першу вимогу кошти за замовника послуги транспортування в разі не виконання останнім у повному обсязі чи частково своїх фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу; чи було таке звернення до АТ "МЕГАБАНК", а також надати докази на підтвердження такого звернення, або докази про можливу відмову АТ "МЕГАБАНК" сплатити на його першу вимогу кошти за ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" за послуги транспортування в разі не виконання останнім у повному обсязі чи частково своїх фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи за договором транспортування природного газу.
Судом встановлено, що відповідачем не надано суду листа ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" від 13.07.2022 на підставі якого ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" була повернута банківська гарантія, що свідчить про те, що саме ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" ініціювало повернення даної гарантії, а не саме ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" як особа, яка в силу норм Кодексу ГТС здійснює експлуатацію газотранспортної системи країни.
Згідно абзацу 25 пункту 3 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС у випадку відмови банку в задоволенні вимоги оператора газотранспортної системи за банківською гарантією на підставах, не пов'язаних з тим, що вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або вимога або додані до неї документи подані банку після закінчення строку дії гарантії, оператор газотранспортної системи має право відмовитися від банківських гарантій, виданих таким банком. Оператор газотранспортної системи публікує на своєму вебсайті перелік таких банків.
Однак, жодного доказу щодо підстав для застосування свого права відмовитися від банківської гарантії АТ "МЕГАБАНК" ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у наданих листах не зазначає.
Згідно частини 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони тощо.
Відповідно до частини 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Стаття 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" окреслює наслідки початку процедури ліквідації банку.
Згідно частини 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку: 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Тобто із вказаного можна зробити висновок, що саме з 22.07.2022 (дня початку процедури ліквідації банку) зобов'язання АТ "МЕГАБАНК" за договором про надання гарантії є припиненими, а не з 03.06.2022 (з дня початку процедури тимчасової адміністрації).
Отже, є безпідставними доводи скаржника, що з 03.06.2022 послуга банківської гарантії А Т «МЕГАБАНК» не надавалася.
Колегія суддів зазначає наступне щодо укладених договорів між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ".
Судом встановлено, що 29.10.2021 між АТ "МЕГАБАНК" та ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (далі - клієнт) укладено Договір №406 про надання гарантії (далі - договір про надання гарантії), відповідно до умов якого Банк надавав ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" послуги з видачі гарантії платежу.
Згідно п. 1.1. договору про надання гарантії банк надає клієнту послуги з видачі тендерної гарантії на користь ТОВ "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" (бенефіціар) з метою забезпечення виконання клієнтом зобов'язання перед бенефеціаром за закупівлею Договором транспортування природного газу №1912000074 від 17.12.2019 на наступних умовах: сума гарантії - 700 000 000,00 грн; строк дії гарантії - до 28.10.2022 включно.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 28.10.2022, але не менше ніж до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за договором (пункт 5.1 договору про надання гарантії).
Також, у забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання гарантії 29.10.2021 між ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" (далі - заставодавець) та АТ "МЕГАБАНК" (далі - заставодержатель) укладено договір №390/406-3 застави майнових прав на вклад (депозит) (далі - договір застави).
Предметом застави за договором застави є майнові права ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" на отримання грошових коштів у сумі 90 000 000,00 грн з вкладного рахунку, відкритого у АТ "МЕГАБАНК", що виникли на підставі Договору №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою відсотків щомісяця) від 24.09.2021.
Договір застави набрав чинності з моменту підписання його сторонами да діє протягом трьох років з дня закінчення строку дії договору про надання гарантії (договорів) визначених у п. 1.1. договору (п. 8.1. договору застави).
Згідно пп. 3.1.1. договору застави ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" взяло на себе зобов'язання, серед іншого, без письмової згоди Банку не вчиняти будь-яких правочинів відносно предмета застави, в тому числі щодо відчуження предмета застави, відмовлятись від права власності на предмет застави, вчиняти будь-які дії щодо виникнення у третіх осіб будь-яких прав на предмет застави тощо.
Відповідно до пп. 3.1.4. договору застави ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" без попереднього письмового дозволу АТ "МЕГАБАНК" зобов'язалось не здійснювати уступку права вимоги за предметом застави.
Згідно п. 6.4. договору застави правочини або інші юридичні дії щодо предмету застави, вчинені з порушенням нього договору та чинного законодавства України, в тому числі, але не виключно, щодо відчуження заставодавцем переданого в заставу майна, без письмової згоди заставодержателя с недійсними.
Обмеження, встановлені договором застави, поширюються як на предмет застави в цілому, так і на будь-яке окреме майно, що входить до його складу.
АТ "МЕГАБАНК" не надавало ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" жодної письмової згоди на будь-які дії, пов'язаної з вчиненням будь-яких правочинів відносно предмета заставі, у тому числі відчуження, відступлення.
Як зазначає відповідач у відзиві на позов 15.03.2023 між ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" та ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" укладено договір №12А167-30-23 про відступлення права вимоги (далі -договір відступлення).
Як вбачається з даного договору відступлення ТОВ " «ЙЕ ЕНЕРГІЯ" у порядку та на умовах, визначених договором, відступило ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" права вимоги до Банку за договором № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою відсотків щомісяця) від 24.09.2021, а саме за договором відступлення ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" має право вимагати від Банку повернення грошових коштів в розмірі 150 410,96 грн.
Відповідач у своєму повідомленні про заміну кредитора у зобов'язанні № 29702-Сл-410-0423 від 30.03.2023 зазначено, що відповідно до ч. 1.2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідь на дане повідомлення, а також на заяву відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог №29702-Сл-410-0423 від 30.03.2023 АТ "МЕГАБАНК" листом від 18.04.2023 №5943 повідомив відповідача про те, що враховуючи той факт, що станом на дату надання банком відповіді на повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні №29702-Сл-410-0423 від 30.03.2023 АТ "МЕГАБАНК" письмової згоди ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" вчиняти будь-які правочини відносно предмета застави не надавало, керуючись приписами норм ст. 516 ЦК України та умовами договору застави, зокрема п. 6.4. договору застави, повідомлено, що договір №12А167-30-23 про відступлення права вимоги від 15.03.2023 вважається недійсним, правові підстави для заміни кредитора з ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" на ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" у зобов'язанні, зазначеними у повідомленні про заміну кредитора у зобов'язанні № 29702-Сл-410-0423 від 30.03.2023, відсутні.
Зважаючи на викладене, у відповідача не було жодної правової підстави щодо заміни кредитора у вказаних зобов'язаннях, а сам договір №12А167-30-23 про відступлення права вимоги від 15.03.2023 є недійсним в силу умов договору застави та закону.
Колегія суддів зазначає наступне щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що на підставі договору № 12А167-30-23 про відступлення права вимоги від 15.03.2023 ТОВ "ЙЕ ЕНЕРГІЯ" у порядку та на умовах, визначених цим договором, відступило ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" права вимоги до Банку за Договором № 59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи (з виплатою відсотків щомісяця) від 24.09.2021, а саме відступило ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" своє право вимагати від Банку повернення грошових коштів в розмірі 150 410,96 грн.
З огляду на вказане АТ "МЕГАБАНК" зобов'язане сплатити на користь ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" 150 410,96 грн. в якості виконання зобов'язань за договором №59/2021 банківського строкового вкладу юридичної особи від 24.09.2021.
30.03.2023 ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" направило на адресу Банку заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідач вважає що після вказаного зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ТОВ "ХМЕЛЬНИЦЬКГАЗ ЗБУТ" перед АТ "МЕГАБАНК" щодо погашення комісійної винагороди за договором про надання гарантії №402 від 29.10.2021 припинена в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Нормами частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку.
Колегія суддів виснує, що непоширення обмежень, встановлених цим пунктом, на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, не стосується випадків, коли боржник став кредитором банку внаслідок укладення правочину про уступку права вимоги з первісним кредитором, що прямо заборонено нормою пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та частиною п'ятою статті 36 цього закону, оскільки такий правочин має наслідком саме поєднання боржника і кредитора в одній особі.
Припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченого статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 20.03.2018 у справі №910/3226/17, від 29.08.2018 у справі №910/3361/17, №910/7660/23 від 31.08.2024.
З огляду на наведене та, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію АТ "Мегабанк", суд дійшов висновку, що спірні правовідносини сторін (щодо припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) не регулюються ЦК, оскільки унормовуються спеціальним законом - Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункт 8 частини другої статті 46 якого, як зазначалось вище, містить заборону здійснювати зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами.
Щодо клопотання про долучення доказів колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із клопотання про долучення доказів, скаржник просить поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи лист ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вих. №ТОВВИХ-24-9021 від 17.06.2024.
Суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.
Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник просить долучити в суді апеляційної інстанції матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.
За висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі № 922/393/18 така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових (нових) доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної вище норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене 27.05.2024, а лист, який просить долучити до матеріалів справи, - 17.06.2024
За таких обставин, враховуючи, що лист від 17.06.2024 не існував на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, колегія суддів згідно ст. 269 ГПК України відмовляє у задоволенні клопотання позивача про долучення доказів.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/469/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/469/23 залишити без задоволення, а ухвалу рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/469/23 - без змін.
2. Справу №924/469/23 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "30" серпня 2024 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.