Справа № 127/5785/24
Провадження № 2/127/676/24
(ЗАОЧНЕ)
29.08.2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В.В.,
при секретарі Бойчук Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні.
Позов мотивовано тим, що позивачка з 08.07.2021 року є власником 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 . А 1/6 частки вищевказаної квартири належить відповідачці ОСОБА_2 , яка не проявляє ніяких турбот про квартиру. Водночас 1/6 частка квартири є незначною, не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування квартирою є неможливим, оскільки відповідачка не бере участі в утриманні спільного майна, не цікавиться його станом, сторони не знаходяться в близьких родинних відносинах. Відповідачка постійно проживає в росії, де забезпечена житлом, проживає зі своєю сім'єю і не має навіть наміру переїздити з сім'єю в Україну. Тобто припинення права власності на 1/6 частку квартини, не спричинить істотної шкоди інтересам відповідачки та членам її сім'ї.
У зв'язку з вищенаведеним позивачка звернулась до суду та просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 вартість 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 . Крім того, просила стягнути із відповідачки на її користь понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 14.03.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 10.04.2024 року по вказаній цивільній справі призначено судово-оцінюючно-будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи, виконання якої доручено експертам ТОВ "Подільський центр судових експертиз".
29.05.2024 року на адресу суду повернуто цивільну справу № 127/5785/24 із висновком експерта за результатами проведеної експертизи.
Ухвалою суду від 30.05.2024 року провадження по справі поновлено.
Ухвалою суду від 25.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явилась, проте її представник подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за відсутності його та позивача. Заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити. Проти заочного рішення не заперечив.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, як направленням судових повісток, так і через оголошення на офіційному сайті судової влади. Про причини неявки суд не повідомила. Заяв, клопотань та заперечень від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилась у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.07.2021 року є власником 5/6 часток квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором дарування частки квартири від 08.07.2021 року, укладеним між ОСОБА_3 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровувана), зареєстрованим в реєстрі за № 1115; Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.07.2021 року.
1/6 частки вищевказаної квартири належить відповідачці - ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НРВ №4673006 від 15.06.2021 року (1/2 частки від 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , а це 1/6 частка квартири) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.01.2024 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2022 року справа № 127/25398/21 - задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на утримання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 3 127,39 грн. витрат на утримання квартири. Вказаним рішенням встановлено, що в період з січня 2020 року по червень 2021 року ОСОБА_2 , яка успадкувала 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , не оплачувала житлово-комунальні послуги, натомість ці витрати ніс співвласник 5/6 часток квартири - ОСОБА_4 , а тому набув права вимагати від ОСОБА_2 їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2023 року , справа № 127/14028/23- позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання квартири - задовольнено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 6 094,05 грн., в якості відшкодування понесених за період з липня 2021 року по лютий 2023 року (включно) витрат по оплаті житлово - комунальних послуг за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
Вказаним рішенням встановлено, що за період з липня 2021 року по лютий 2023 року (включно) ОСОБА_2 не несла витрати, пов'язані з власністю на 1/6 частку квартири.
У відповідності до (мовою оригиналу) «Выписки из Единого государственного реестра недвижимости об объекте недвижимости», складеної Філіалом публічно-правової компанії «Роскадаст» по Самарській області рф - відповідач ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_2 російська федерація, площа квартири 60,9 кв.м., їй належить на праві власності частка.
Згідно Висновку експерта 765 від 27.05.2024 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,5 кв.м., станом на час проведення дослідження визначена за порівняльним підходом, складає: 1 987 432 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста тридцять дві) гривні. Надати варіант виділу в натурі 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , який відповідав би Державним будівельним нормам України, які діють на час проведення дослідження із виділенням ізольованих жилих приміщень, підсобних приміщень (кухня, передпокій, санвузол, внутрішньоквартирні коридори) - неможливо.
Згідно оригіналу квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №15 від 20.08.2024 року, позивач ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок 331 239,00 грн, призначення платежу: частка майна ст. 365 ЦК України за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у справі № 127/5785/24, Вінницький міський суд. Зазначена сума становить вартість 1/6 частки вартості квартири АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов'язує.
Згідно із статтею 317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За змістом частини першої статті 322ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.356ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ст. 365 ЦК України, - право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
В ході розгляду справи встановлено, що 1/6 частка квартири АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 , - є незначною і не може бути виділена в натурі; квартира є неподільною; сторони у справі - співвласники квартири - не є подружжям, або близькими родичами, а отже, спільне володіння і користування квартирою є неможливим; ОСОБА_2 забезпечена приватним житлом, проживає з сім'єю в російській федерації; з часу виникнення права власності на 1/6 частку квартири з 2020 року - загалом не приймає участі в утриманні квартири та сплаті обов'язкових житлово- комунальних платежів, відсутні будь-які докази того, що відповідачка має намір сама чи її члени сім'ї переїхати на постійне місце проживання за місцем знаходження квартири. Позивач внесла вартість 1/6 частки квартири на депозитний рахунок суду, а тому, припинення права власності на 1/6 частку квартини - не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки та членам її сім'ї.
Враховуючи наявність у відповідачки ОСОБА_2 на праві власності 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а також те, що її частка у спільному майні є незначною, спірне домоволодіння є неподільним, спільне володіння та користування квартирою з позивачем ОСОБА_1 є неможливим, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Що стосується питання відшкодування понесених позивачкою судових витрат, то суд зазначає наступне.
Так, ст. 141 ч.1 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 141 ЦПК України, вимоги позивачки щодо відшкодування понесених судових витрат, підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Якименком О.О., 09.07.2021 року укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до пункту 2 даного Договору передбачено, що за правничу допомогу, клієнт здійснює оплату в наступному порядку. П.п.2.1. Вартість допомоги (гонорар) за цим договором становить 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
З квитанції від 07.07.2021 встановлено, що ОСОБА_1 сплатила на рахунок адвоката Якименка О.О. гонорар за правничу допомогу, що становить 5 000, 00 грн. В подальшому, ОСОБА_1 сплачує гонорар за правничу допомогу, в розмірі 10 000, 00 грн., відповідно до п.п.24 Договору від 09.07.2024.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
У відповідності до цього та положень ст.141 ЦПК України, - підлягають стягненню на користь позивача понесені нею судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі ст.ст. 356, 358, 364, 367 ЦК України, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні - задоволити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 кошти в розмірі 332 239 ( триста тридцять дві тисячі двісті тридцять дев'ять) гривень, внесені нею згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №15 від 20.08.2024 року, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області UA688201720355219002000000401.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 30.08.2024 року.
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , російська федерація.
Суддя: