іменем України
Справа № 197/794/24
Провадження № 1-кп/210/681/24
28 серпня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у судовому розгляді: прокурор Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено 03 липня 2024року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041610000371,-
В провадженні судді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено 03 липня 2024року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041610000371.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечував щодо клопотання прокурора. Зазначив, що відсутні підстави для продовження тримання під вартою, оскільки його підзахисний визнає вину у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, додатково зазначив, що визнає свою вину у повному обсязі.
Суд, заслухавши клопотання прокурора та клопотання захисника, думку учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слідчим суддею Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 05 липня 2024 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого завершується 02 вересня 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
Обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований, не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у останнього будь-яких міцних соціальних зв'язків та про можливість безперешкодної зміни ним місця мешкання з метою переховування від суду.
Не виключено, враховуючи характер висунутого обвинувачення, що ОСОБА_4 може здійснювати заходи, спрямовані на незаконний вплив на потерпілого у кримінальному провадженні. Обвинуваченому ОСОБА_4 достеменно відомі місця мешкання потерпілого, оскільки останні товаришували. Бажання уникнути кримінальної відповідальності може спонукати обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого з метою зміни ними своїх показань.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання останнього винним у інкримінованих злочинах, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, суд не погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із характеру інкримінованого злочину.
Суд приймає до ваги, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, доказів схильності до вчинення правопорушень суду не представлено.
Однак, у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вплив на потерпілого, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.
Захисник не навів обґрунтовані доводи про відсутність ризиків, які б безпосередньо вказували на неможливість втечі обвинуваченого та/або вплив на потерпілого
Натомість забрані дані про особу ОСОБА_4 , який не має достатньо міцних соціальних зв'язків, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих обставин, які б могли запобігти переховуванню останнього від органів досудового розслідування та суду; ніде не працював і не працює, а отже не має постійного, законного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, стверджують зворотне.
Зміна запобіжного заходу може призвести до того, що обвинувачений може чинити вплив на свідків, які судом ще не допитані, а так само й на потерпілого.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даних фактичних обставинах не буде ефективним та не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченими покладених процесуальних обов'язків.
Щодо альтернативного заходу.
Суд не вбачає підстав для врахування позиції захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки поведінка ОСОБА_4 не викликає довіри. Та обставина, що ОСОБА_4 визнає свою вину та має офіційне місце реєстрації не може бути підставою зміни запобіжного заходу.
На підставі пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 130, 131, 176-183, 331, 350,372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Широківського відділу Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 26 жовтня 2024 року включно.
Зобов'язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 309 ( АДРЕСА_1 )
Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3" - для відома та виконання.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 29 серпня 2024 року та проголошення 29 серпня 2024 року об 15 год. 10 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1