Справа № 199/1645/24
(2/199/1507/24)
Іменем України
29.08.2024 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Жукова К.Д.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розглядуцивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписавзаяву б/н від 28.09.2012, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних форм який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тобто на порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
За підрахунком позивача станом на 25.02.2024р. заборгованість відповідача складає 62009,98 грн. з наступними складовими:
49 953,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
12055,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
У позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості.
В окремо наданій суду заяві позивач просив суд про розгляд справи у його відсутності.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих суду у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України 28.09.2012 р. відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписавзаяву б/н від 28.09.2012р., підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті 2https://privatbank.ua/terms.
Відповідач активно користувавсякредитним коштами, що підтверджується випискою за договором за період 20.08.2014 - 27.02.2024 р.р.
Згідно з наданим банком розрахунком, за вказаним кредитним договором станом на 25.02.2024р. заборгованість відповідача складає 62009,98 грн. з наступними складовими:
49 953,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
12055,52 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з договірних правовідносин (кредитного договору) та регулюються ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та ч. 3 ст. 14, ч. 1 та ч. 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 633, ст.ст. 634, 638, 526, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України.
Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції Банком було надано виписку за договором за період 20.08.2014 р. - 27.02.2014 р.р. та розрахунок заборгованості.
Як встановлено судом на підставі письмових доказів, наданих позивачем, відповідач користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав утворену заборгованість, що у свою чергу свідчить про отримання відповідачем кредитної картки.
Разом з тим, у Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, звертаючись до суду першої інстанції із позовом банк просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.
В обґрунтування цих позовних вимог банк зазначає, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28.09.2012 р., посилався на Умови та правила надання банківських послуг, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з користування кредитною карткою "Універсальна" та Умовами та правилами надання банківських послуг, які надані банком на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Тобто в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (https://privatbank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28.09.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01.03.2024), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №14-131цс19 Верховний Суд України викладена аналогічна правова позиція про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, надані банком Умови та правила надання банківських послуг у АТ "ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
З урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 28.09.2012 р. підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту, розмір якої станом на 25.02.2024 р. складає 49953,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України: при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволений частково, розмір судового збору, який покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, складає 1951,45 грн. (49953,98 х 2 422,40 : 62009,5).
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 25.02.2019 р., розмір якої станом на 25.02.2024 р. складає 49953 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 98 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) судові витрати (судовий збір) в розмірі 1951 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 45 коп.
В задоволенні вимоги позову про стягнення заборгованості за відсотками відмовити.
Дата складення повного судового рішення 29.08.2024 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Спаї