Справа № 199/397/24
(2/199/1149/24)
Іменем України
29.08.2024
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Жукова К.Д.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, де третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
19.02.2004 р. її батько помер, після нього відкрилася спадщина на нерухоме майно: на житловий будинок «А-1» загальною площею 32,7 кв.м житловою площею 13,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», літнею кухнею «В» (з погребом «під В»), вбиральнею «Д», споруди №1.2, змощення «І», розташованого за адресою : АДРЕСА_1 (17.08.2004 р. була відкрита спадкова справа №969 у спадковому реєстрі №3591813). Спадковий будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.07.1990 р. старшим державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, після смерті батька вона звернулася до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, та 15.10.2022 р. отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки нотаріус не може встановити коло спадкоємців гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , які належним чином прийняли спадщину.
Позивачем зазначається, що з її боку було здійснено всі передбачені законом дії, необхідні для прийняття спадщини: у встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після свого батька, на підставі її заяви державним нотаріусом 17.08.2004 р. була відкрита спадкова справа № 969, інші спадкоємці першої черги, що прийняли спадщину, відсутні; згідно довідки, виданої адресно-довідковим сектором ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області 21.09.2009 р., померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в прописці та виписці не значився, тобто не зареєстрував місце свого проживання.
Позивач також зазначається, що згідно довідок №030655 від 04.05.2005 р. та №111858 від 06.11.2023 р., виданих головами квартального комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпра, спадкодавець з 27.07.1990 р. та до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , інші особи з ним в зазначений період не проживали.
На переконання позивача, дані довідки є доказом фактичного проживання спадкодавця у будинку АДРЕСА_1 до моменту смерті та доказом відсутності інших осіб, які на момент смерті проживали зі спадкодавцем. Оскільки місце проживання спадкодавця не зареєстроване, з метою отримання інформації щодо кола осіб, які постійно проживали на момент смерті разом із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 , позивачем здійснено запит до адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо місця знаходження погосподарських книг, що велись на території Амур-Нижньодніпровської районної ради у період 1998-2004 р.р., однак згідно відповіді, наданої за № В-52/0-1-09-23 від 05.10.20023 р., запитувана інформація в адміністрації Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра відсутня.
З моменту відкриття спадщини минуло 19 років, та протягом цього періоду ніхто не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, ніхто не звертався до суду також із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, із заявою про встановлення факту проживання на момент смерті разом зі спадкодавцем тощо.
Предмет позову становить вимога про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок №7 «А-1» загальною площею 32,7 кв.м житловою площею 13,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», літнею кухнею «В» (з погребом «під В»), вбиральнею «Д», споруди №1.2, змощення «І», розташований по АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала повністю, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача в окремо поданій суду заяві просив суд про розгляд справи у його відсутності, просив ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.
Третя особа - Четверта дніпровська державна нотаріальна контора просила суд про розгляд справи у відсутності представника.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76-80, ч 1. ст. 81 ЦПК України доказів, позивач є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 23).
23.10.1973 р. позивач взяла шлюб з ОСОБА_3 (а.с. 24).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 25).
Як встановлено судом на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.07.1990 р., ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 27).
Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з жилого будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю, виданого житловим управлінням Дніпропетровського відділу комунгоспа 25.05.1960 р., зареєстрованого в Дніпропетровському інвентарному бюро 26.05.1960 р. за №4-70 та рішення народного суду АНД р-на м. Дніпропетровська від 07.08.1975 р., зареєстрованого в Дніпропетровському інвентарбюро 08.09.1975 р.за №4-70 (а.с. 27).
17.08.2004 р. ОСОБА_1 звернулася до Четвертої дніпропетровської держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька (а.с. 53).
15.10.2022 р. ОСОБА_1 заявою просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 68).
15.10.2022 р. державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Волинець Т.М. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом: нотаріус не може встановити коло спадкоємців гр. ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , які належним чином прийняли спадщину (а.с. 69).
Згідно довідки, виданої адресно-довідковим сектором ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області 21.09.2009 р., померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в прописці та виписці не значився (а.с. 40).
Згідно довідок № 030655 від 04.05.2005 р. та № 111858 від 06.11.2023 р., виданих головами квартального комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради, ОСОБА_2 з 27.07.1990 року та до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Інші особи з ним в зазначений період за даною адресою не проживали (а.с. 37-38).
Оскільки місце проживання спадкодавця не зареєстроване, з метою отримання інформації щодо кола осіб, які постійно проживали на момент смерті разом зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_1 , позивачем було здійснено запит до адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради щодо місця знаходження погосподарських книг, що велись на території Амур-Нижньодніпровської районної ради у період 1998-2004 р.р.
Згідно відповіді, наданої за вих.. № В-52/0-1-09-23 від 05.10.20023 р., запитувана інформація у адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради відсутня (а.с. 41).
На підставі спадкової справи №603/90 після смерті ОСОБА_4 , матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом встановлено, що 27.07.1990 р. її син ОСОБА_2 звернувся до Четвертої дніпропетровської держаної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 108 звор.).
У заяві зазначено, що спадкоємець ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 108 звор.).
27.07.1990 р. державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської держаної нотаріальної контори Стрілковською З.Д. Литвиненку М.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 (а.с. 114). Відповідно до згаданого свідоцтва, ОСОБА_2 мешкає у АДРЕСА_1 (а.с. 114).
Як встановлено судом, позивач (спадкоємець першої черги) прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 : спадщина відкрилася на житловий будинок №7: «А-1» загальною площею 32,7 кв.м житловою площею 13,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», літньою кухнею «В» (з погребом «під В»), вбиральнею «Д», споруди №1.2, змощення «І», розташований по АДРЕСА_1 .
Допитні судом свідки дали майже аналогічні показання.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_1 , остання, будучи донькою ОСОБА_2 , який мешкав у АДРЕСА_1 ) не була обізнана про його смерть, про його смерть вона дізналася через 4 місяці від сусідів; документи з будинку зникли, будинок був відкритий. За життя ОСОБА_2 доглядав свою матір, у 1987 році він знявся з реєстрації місця проживання та переїхав у м. Дніпро до матері, у 1990 році батька ОСОБА_1 розірвали шлюб. Після смерті бабусі (матері ОСОБА_5 ), він прийняв спадщину, отримав свідоцтво 27.07.1990 р. ОСОБА_2 працював деякий час, вживав алкоголь; він казав, що працевлаштувався у форму, залишив там паспорт, втім, форма розпалася, та його паспорт залишився там.
Свідок ОСОБА_3 дав показання, відповідно до яких він є колишнім чоловіком ОСОБА_1 , якого ОСОБА_3 останній раз бачив у 2003 році, коли його дружина народила сина, та він, тобто ОСОБА_3 , приїхав до ОСОБА_2 та повідомив про народження онука. ОСОБА_2 був самотньою людиною, зловживав алкогольними напоями, мешкав у АДРЕСА_1 . Будинок був його спадщиною, яка залишилася після смерті його матері. У м. Вільногірську ОСОБА_2 мешкав разом зі своєю дружиною та донькою. У 2001 - 2022 р.р. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 приїжджали до нього у м. Дніпропетровськ у будинок АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 мешкав сам.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 р. відкрито провадження у цивільній справі;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 р. за клопотанням позивача витребувано докази: витребувано з Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 969, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( номер в спадковому реєстрі 3591813).
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2024 р. за клопотанням позивача витребувано докази: витребуваyj від Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори у засвідченій копії спадкову справу №603/30, відкриту після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Правовідносини між учасниками справи виникли із захисту прав позивача на спадкове майно.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Час відкриття спадщини визначається ч. 2 ст. 1220 ЦК України як день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом, та до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, зокрема, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Як встановлено судом, позивач (спадкоємець першої черги) прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 : спадщина відкрилася на житловий будинок №7: «А-1» загальною площею 32,7 кв.м житловою площею 13,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», літня кухня «В» (з погребом «під В»), вбиральня «Д», споруди №1.2, змощення «І», будинок розташований по АДРЕСА_1 .
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Адреса розташування отриманого у спадок будинку після смерті ОСОБА_4 є місцем проживання та смерті ОСОБА_2 , що встановлено судом на підставі досліджених судом доказів, зокрема, довідок № 030655 від 04.05.2005 року та № 111858, від 06.11.2023 р., виданих головами квартального комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради, показань свідків, а також заяв та свідоцтва, які містяться у спадковій справі до майна померлої ОСОБА_4 .
Вимоги щодо доказів сформульовані у ст.ст. 76- 80 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)
Позивач виконав обов'язок, передбачений ст.ст. 12,81 ЦПК України, надав докази у відповідності до ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, існування стверджувальної позивачем обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ч.ч. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 9, 10, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 - 80, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ч. 4 ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, де третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок №7: «А-1» загальною площею 32,7 кв.м житловою площею 13,1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: сарай «Б», літньою кухнею «В» (з погребом «під В»), вбиральнею «Д», споруди №1.2, змощення «І», розташований по АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 29.08.2024 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Спаї