Номер провадження 22-ц/821/1462/24Доповідач в апеляційній інстанції
Справа №707/3900/23 Категорія: 304090200 Гончар Н.І.
27 серпня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Новицька Н.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»;
відповідач: ОСОБА_1 ;
представник відповідача - адвокат Бердник Віталій Вікторович;
особа, яка подає апеляційну скаргу - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в Черкаський районний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 серпня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z06.00606.005563607.
07.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 119870,52 грн., з яких: 45143,04 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32211,49 грн. - сума заборгованості за відсотками; 42515,99 грн. - заборгованість за комісією.
За умовами кредитного договору позичальник зобов'язується своєчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором.
Незважаючи на це відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором.
Крім того, позивач зазначив, що всі нарахування, що відбулися до дати отримання ТОВ «ФК» ЄАПБ», права грошової вимоги здійснювалися безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалося.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року, в розмірі 119870,52 грн. Вирішити питання про судові витрати.
28 грудня 2023 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області цивільну справу за вказаним позовом передано для розгляду до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за підсудністю.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2024 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з поверненням боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю.
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року скасовано заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 березня 2024 року. Справу призначено до розгляду.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.
Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року.
Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27.06.2024 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити повністю. Вирішити питання про судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані позивачем докази та не надав їм належної оцінки, а тому допустив однобічність та неповноту судового розгляду. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Вказує, що надання кредитних коштів відповідачу підтверджується наявною у матеріалах справи копією кредитного договору №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року, який є дійсним в силу приписів ст. 204 ЦК України про правомірність правочинів. При цьому вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було, зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі.
Якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно діючого законодавства, саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Крім того, враховуючи умови надання кредитних коштів, саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі останнім, і він має можливість надати суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак будь яких належних доказів для спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідачем не надано.
У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бердник В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення.
Вказує, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Адвокат вважає, що доводи і аргументи на яких ґрунтуються вимоги апелянта, як на підставу для зміни рішення суду першої інстанції, є суб'єктивною думкою сторони апелянта, яка суперечить нормам цивільного законодавства та низки правових позицій викладених в постановах ВСУ, є недоведені, необґрунтовані, безпідставні.
Представник відповідача - адвокат Бердник В.В. просив апеляційний суд стягнути з Товариства на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. витрат понесених ним за надання професійної правової допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що 07 серпня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту та страхування №Z06.00606.005563607 (а.с. 6).
Відповідно до п.1.1-1.4 вказаного Договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: тип кредиту - цільовий; сума кредиту - 49999 гривень 00 копійок; процентна ставка - 21,99%, змінна; строк кредиту - 36 місяців.
Згідно п.1.5 зазначеного Договору, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБОФО), за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1 як «Інші послуги Банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих Тарифів банку. Тарифи є невід'ємною частиною договору, та розміщені на веб-сайті банку: www.ideabank.ua.
Відповідно до п. 1.6 вказаного Договору, дата повернення кредиту - 07 серпня 2022 року. Повернення заборгованості за договором здійснюється через рахунок №29090020649805, відкритий у банку, відповідно до Графіку, викладеного в Додатку №1 до цього договору.
Згідно п.1.7 зазначеного Договору, банк надає кредит позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 49999 гривень 00 копійок на рахунок № НОМЕР_1 позичальника, який відкритий в АТ «Ідея Банк», та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 4337 гривень 81 копійка згідно з умовами Договору добровільного страхування життя, укладеного відповідно до п.2 цього договору.
Відповідачем ОСОБА_1 07 серпня 2019 року підписано Паспорт споживчого кредиту, який є Додатком №1 до Договору кредиту та страхування №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року, в якому викладені умов надання відповідачу ОСОБА_1 кредиту, які є аналогічними умовам, які викладені у вказаному кредитному договорі (а.с. 7).
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору факторингу, за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 2.2 зазначеного Договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 512,514 ЦК України).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
07 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» («Фактор») та АТ «Ідея Банк» («Клієнт») укладено Договір факторингу №07072023 (а.с. 11-12).
Згідно п.5.1 зазначеного Договору факторингу, права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань передбачених п.4.1 цього договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 від 07 липня 2023 року до Договору факторингу №07072023 від 07 липня 2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року у загальній сумі 119870, 52 грн., з яких: 45143, 04 грн. - заборгованість за основним боргом; 32211, 49 грн. - заборгованість за відсотками; 42515, 99 грн. - сума заборгованості за комісіями (а.с. 13).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року за період з 07.07.2023 року по 30.11.2023 року, складеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» станом на 30 листопада 2023 року, ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним договором у сумі 119870, 52 грн., з яких: 45143, 04 грн. - залишок заборгованості за основним боргом; 32211, 49 грн. - залишок заборгованості за відсотками; 42515, 99 грн. - залишок заборгованості за комісіями (а.с. 10).
Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивачем було подано до суду першої інстанції: Договір кредиту та страхування №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року (а.с. 6); паспорт споживчого кредиту (а.с. 7); розрахунок заборгованості за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року за період з 07.07.2023 року по 30.11.2023 року, складеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 10) договір факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року (а.с. 11-12); витяг з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 07072023 від 07.07.2023 року (а.с. 13).
Дослідивши надані докази суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що позивачем не доведено виконання обов'язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі документи, які передбачені ст. 22,25 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують ініціювання переказу позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, отримання кредитних коштів за договором кредиту та страхування від 07.08.2019 року відповідачем, а також те, що такий переказ є завершеним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до постанови Верховного Судуу справі №760/7792/14 від 28 жовтня 2020 року, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
В матеріалах справи відсутня виписка за картковим рахунком (по кредитному договору) щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором, який наданий позивачем для підтвердження заборгованості, колегія судді що останній не є належним доказом наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, оскільки складений розрахунок за період з 07.07.2023 року (з дня укладення договору факторингу №07072027 від 07.07.2023 року) по 30.11.2023 року, а строк кредиту з 07.07.2019 року по 07.07.2022 рік.
За період дії кредитного договору детальний розрахунок (із складовими, а саме: тіло кредиту, відсоткова ставка, погашення та залишок кредиту) відсутній, а тому суд немає змоги перевірити отримання, користування та повернення кредитних коштів відповідачем.
В ході розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона у справі зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторін.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором №Z06.00606.005563607 від 07 серпня 2019 року у загальному розмірі 119870,52 грн, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи нічим не підтверджено та не наведено підстави, визначені у ст. 376 ЦПК України, які б давали привід скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.
Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід залишити без задоволення, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року залишити без змін.
При подачі відзиву на апеляційну скаргу адвокат Бердник В.В. заявив клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 в розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до апеляційного суду адвокатом надано: ордер на надання правничої допомоги від 13.08.2024 року; договір № 2/08/24 про надання правової допомоги від 12.08.2024 року; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 13.08.2024 року.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, врахувавши критерій реальності наданих доказів та обсяг виконаних робіт адвоката на представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити клопотання представника відповідача - адвоката Бердника В.В. в розмірі 5000,00 грн., оскільки така сума буде відповідати принципу співмірності та розумності і буде узгоджуватися також із позицією Великої Палати ВС справа № 904/4507/18 щодо визначення критеріїв розміру гонорару.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ФК «ЄАПБ» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 червня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 29 серпня 2024 року.
Судді