Справа № 645/7257/18 Номер провадження 11-кп/814/455/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 серпня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12018220460002714 за апеляційною скаргою прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області ОСОБА_8 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 20.03.2014 вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України, на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого по відбуттю покарання 23.06.2018,
визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов?язків відповідно до ст. 76 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
09.11.2018, близько 14 год., ОСОБА_7 , з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, заздалегідь заготовленими пласкогубцями зірвав металеву дужку на якій кріпився навісний замок , після чого проник до комори, розташованої на 16 поверсі буд. АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав дитячі санчата «For Fortkids», праску «Philips», дитячий самокат «Best Scooter», чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальних збитків на загальну суму 2 149 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв?язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м?якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі.
Свої вимоги обгрунтовує, тим, що місцевий суд не в повній мірі врахував, що обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення та викрадене майно повернуто лише за сприяння свідків, які затримали обвинуваченого на місці вчинення злочину.
Просить взяти до уваги, що на момент вчинення злочину ОСОБА_7 не працював та вчинив його з метою отримання прибутку, на теперішній час не працює, не одружений, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, за місцем проживання характеризується негативно.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_7 раніше неодноразово був засуджений до позбавлення волі у тому числі і з конфіскацією майна, та в межах даного кримінального провадження перебував у розшуку.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ніким із учасників провадження не оспорюється, докази стосовно фактичних обставин кримінального провадження місцевим судом на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувались.
При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги закону, передбачені ст.ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким; конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не працює, не одружений, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та перебуває у лікаря-нарколога; обставини, що пом'якшують покарання, а саме, щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання; наслідки вчиненого кримінального правопорушення.
Колегія суддів, з урахуванням викладених обставин, вважає, що покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій відповідних статей буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Разом з тим, доводи прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання, а саме - застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 75 КК України, є слушними.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 раніше сім разів був засуджений за тяжкі та переважно корисливі злочини проти власності, у тому числі із застосуванням ст. 75 КК України.
Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 23.06.2018 був звільнений з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та через короткий проміжок часу знову вчинив тяжкий корисливий злочин.
Отже, обираючи ОСОБА_7 покарання та звільняючи від його відбування, суд не в повній мірі взяв до уваги вимоги ст. 75 КК України і не врахував належним чином ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, перебуває на обліку у лікаря - нарколога, задовільно характеризується за місцем свого проживання, не одружений, не працює, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу.
Таким чином, висновки суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання скоєнню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Московського районного суду м. Харкова від 24.07.2024 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. Разом з тим, враховуючи, що вказаним вироком призначено більш суворе покарання і прокурор з відповідною апеляційною скаргою не звертався, у відповідності до положень ч. 2 ст. 404 КК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні покарання обвинуваченому.
Питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків може бути вирішено місцевим судом згідно з положеннями п. 11 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України.
Згідно зі ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, на підставі ч. 1 ст. 413 цього Кодексу, є, зокрема, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року, щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахувати з 29.08.2024.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4