Справа № 159/4754/23 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.
Провадження № 22-ц/802/705/24 Доповідач: Киця С. I.
20 серпня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар с/з Трикош Н. І.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , про визнання права спільної сумісної власності подружжя та його поділ, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2024 року
Позивач ОСОБА_4 у серпні 2023 року звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та його поділ. Позов мотивує тим, що 15 липня 2007 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду від 24 квітня 2020 року. В шлюбі народилась дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі на підставі договорів купівлі-продажу від 17 жовтня 2008 року у спільну сумісну власність придбано 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташована по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.0476 га на якій розміщена частка будинку. На момент придбання належна сторонам частка житлового будинку розташовувалась на окремо сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 0710400000:21:001:0048, загальна площа ділянки становить 0,0476 га. Державна реєстрація права власності на частину житлового будинку проведена 25 листопада 2008 року. Право власності на земельну ділянку підтверджується державним актом. Попередніми співвласниками було узгоджено порядок володіння і користування житловим будинком, утворено дві автономно функціонуючих квартири з окремими входами; адресні номери квартир не призначались; проведено поділ земельної ділянки із врахуванням розташування приміщень будинку, якими володіли та користувались співвласники у відповідності до їхніх часток у власності на будинок. Ними було розпочато реконструкцію належної частки в будинку з добудовою та влаштуванням мансардного поверху, виготовлено проект забудови, узгоджений та зареєстрований за № 178 від 22 червня 2009 року головним архітектором м. Ковель та отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 1474 від 20 серпня 2009 року. У 2012 році на належній подружжю земельній ділянці заплановано будівництво літньої кухні. Усі значні будівельні роботи із реконструкції частини житлового будинку із добудовою та влаштуванням мансардного поверху закінчено у 2010 році, будівництво літньої кухні завершено у 2012 році. З чоловіком проживали в реконструйованій частині будинку, яка на сьогоднішній день перебуває у постійній експлуатації відповідача. Вона відвідує будинок у разі потреби, але проживати у ньому спільно із відповідачем не може та не бажає, адже між ними існують напружені відносини. Неодноразово пояснювала відповідачу, що слід задокументувати завершення будівництва шляхом подачі відповідної декларації, оскільки усі документи щодо права власності, реконструкції та будівництва зареєстровано на відповідача. В 2021 році Ковельською філією КП «ВОБТІ» на замовлення відповідача виготовлено технічний паспорт на реконструйований об'єкт права власності, але в подальшому відповідач необхідних дій не вчинив і не вчиняє на сьогодні. Вона не бажає залежати від волі відповідача, і не має іншого власного житла для проживання із дочкою. За результатами проведення будівельно-технічної експертизи було надано висновок, що ступінь (відсоток) будівельної готовності реконструйованої частини житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 100 %, а літньої кухні - 83%. За результатами проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, щодо технічної можливості розподілу належної сторонам 1/3 частини житлового будинку , яка була реконструйована та добудована із побудованою літньою кухнею було надано висновок, що здійснити розподіл частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 у співвідношенні 1/2 та 1/2 ідеальних частин, технічно можливо шляхом утворення двох індивідуальних квартир, як об'єктів права власності. Просила визнати 1/3 частину житлового будинку незавершену будівництвом, готовністю до експлуатації 100%, загальною площею 103,4 кв. м., із побудованою літньою кухнею, готовністю 87% та земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:21:001:0048, площею 0,0476 га, по АДРЕСА_1 , набутими ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у спільну власність подружжя в шлюбі; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності по 1/2 частку незавершеного будівництвом 1/3 частину житлового будинку, готовністю до експлуатації 100% загальною площею 103,4 кв.м.; літньої кухні, готовністю 87%; земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:21:001:0048, площею 0,0476 га, які розташовані по АДРЕСА_1 ; іншу частку у власності на вищевказане майно залишити за відповідачем; на належну їй частку в майні подружжя виділити в її користь частину приміщень відповідно до першого варіанту для співвласника 1, визнавши за ОСОБА_7 право на: частину коридору літ.1-1 (1) площею 2,9 кв. м.; частину коридору літ.1-2 (1) площею 7,2 к. м.; кухню літ.1-3 площею 11,8 кв.м.; санвузол літ. 1-4 площею 4,6 кв. м.; житлову кімнату літ.1-5 площею 20,9 кв. м., літньої кухні площею забудови 18,3 кв. м., що відображена на схемі № НОМЕР_1 жовтим кольором; перевести на ОСОБА_4 права забудовника з правом введення в експлуатацію вказаної частини об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , готовністю 100%, як окремого об'єкта права власності - квартири та літньої кухні 87% готовності, поклавши на неї обов'язки виконати наступні роботи: влаштувати вхід у частину приміщень на місці існуючого віконного блоку у приміщення під літ. 1-1 (1) площею 2,9 кв. м., влаштувати дверний проріз між приміщенням під літ. 1-1 (1) площею 2,9 кв. м. та приміщенням під літ 1-3 площею 11,8 кв. м.; приміщення під літ. 1-3 переобладнати, розділивши перегородкою, на приміщення прихожої під літ. 1-3 (1) площею 4,8 кв. м. та приміщення кухні під літ. 1-3 (2) площею 7 кв. м.; різницю вартості часток у розмірі 53 847 грн стягнути із відповідача; залишити у власності відповідача частку незавершеної будівництвом частини житлового будинку та літньої кухні, визнавши за ним право на: частину коридору літ. 1-1 (2) площею 2,9 кв. м., частину коридору літ 1-2 (2) площею 4,4 кв. м., хол літ. 1-6 площею 17,5 кв. м.; житлову кімнату літ. 1-7 площею 8,5 кв. м., житлову кімнату літ. 1-8 площею 8,2 кв. м., житлову кімнату літ. 1-9 площею 14,5 кв. м., а також частину літньої кухні, площею забудови 18,3 кв. м., літньої кухні готовністю 87%. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 понесені судові витрати.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення. Вважає його необґрунтованим, незаконним, ухваленим з допущенням порушень норм матеріального і процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. В ході розгляду справи відповідач визнав частину позовних вимог, зокрема, що земельна ділянка та 1/3 частина будинку і літня кухня (в тому числі проведена реконструкція) набуті сторонами під час шлюбу. Відповідач заперечував лише щодо порядку поділу майна за запропонованим нею варіантом. Суд не розглянув позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності та виділення на її користь частини земельної ділянки. Не застосовано норми статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України, які дають підстави для висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. Суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають поділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво. Просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтримала вимоги апеляційної скарги, просила задовольнити з викладених у ній підстав. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги позивача заперечували.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 15 липня 2007 року. Сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу 1/3 частини будинку, який посвідчений 17 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області Ваврищук В. С., ОСОБА_2 прийняв у власність 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на 1/3 частку житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 25 листопада 2008 року, реєстраційний номер 176620601.
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 290235 від 12 листопада 2008 року, підтверджується факт належності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0476 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (підстава набуття права власності договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 жовтня 2008 року № 2646).
Згідно з висновком судового експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за зверненням ОСОБА_4 від 10 лютого 2023 року № 02/01-з, ступінь (відсоток) будівельної готовності об'єктів дослідження, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент проведення дослідження становить: реконструйованої частини житлового будинку - 100 % та літньої кухні - 83 %.
З висновку судового експерта за результатами проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи за зверненням ОСОБА_4 від 31 липня 2023 року № 04/07-з встановлено, що ринкова вартість частини житлового будинку, без врахування вартості земельної ділянки, за умови реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна, станом на момент проведення дослідження, становитиме 153 4352 гривень. Проведення реального розподілу житлового будинку технічно можливо.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтовані.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Правилами ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1-2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Отже, ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно з ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Водночас, ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналіз положень ст. 331 ЦК України, ст. ст. 177-179, 182 цього Кодексу, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
До цього об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об'єкта незавершеного будівництва, чи сам об'єкт у цілому залежно від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 722/823/17-ц Верховний Суд розмежував правовий статус незавершеного та самочинного будівництва, зазначивши, що об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, а отже, є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил може підлягати поділу між ними, а щодо самочинного будівництва такі способи захисту прав не застосовуються. При вирішенні спору про поділ майна подружжя Верховний Суд України зазначив, що в разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію. Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання (постанова від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15).
У постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 Верховний Суд України звернув увагу на те, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15, від 27 травня 2015 року № 6-159цс15).
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 3 ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось сторонами в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій (у тому числі у відзиві відповідача на позовну заяву) те, що земельна ділянка та об'єкт незавершеного будівництва - 1/3 частини житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , набуті ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за час їх перебування у шлюбі за спільні кошти.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неможливості поділу вищевказаного об'єкта незавершеного будівництва з огляду на таке.
Встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у Волинській області надано дозвіл № 1474 від 20 серпня 2009 року на виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку з добудовою та влаштування мансардного поверху в АДРЕСА_1 . Проект реконструкції частини житлового будинку з добудовою та влаштування мансардного поверху № 0019/09, затверджено начальником Управління містобудування 22 червня 2009 року, Строк дії дозволу до 12 серпня 2011 року. Будівельний паспорт на будівництво літньої кухні по АДРЕСА_1 виданий 12 вересня 2012 року.
Відповідно до пункту 3.12 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273, що був чинним на час видачі відповідного дозволу, передбачено, що дозвіл видається на весь термін будівництва об'єкта (нормативний або передбачений контрактом). Якщо цей строк не дотримано, то продовження дії дозволу встановлюється на строк, що не перевищує одного календарного року. Після закінчення терміну дії дозволу забудовник (замовник) повинен завчасно подовжити його в інспекції держархбудконтролю. Згідно з пунктом 3.13 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, якщо дозвіл на виконання будівельних робіт не було завчасно продовжено після закінчення його терміну, то будівництво вважається самовільним.
Одночасно із цим, у схемі забудови земельної ділянки, затвердженій начальником відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради 10 вересня 2012 року (при виготовленні будівельного паспорта та повідомлення про початок будівельних робіт літньої кухні), відображено окрім запроектованої на той час літньої кухні, господарської будівлі (демонтованої), під'їздів до будівель та споруд, вищевказану частину житлового будинку.
Матеріали справи не містять даних про те, що місцевий орган виконавчої влади приймав рішення про те, що реконструкція частини житлового будинку після 12 серпня 2011 року є самочинним будівництвом, копії документів, виготовлених КП «Волинське обласне БТІ» у березні-квітні 2021 року, не містять відмітки (штампу) встановленого зразка про самочинність будівництва, як це було передбачено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року. Відсутність на момент перебування справи на розгляді в суду першої інстанції зареєстрованих даних про початок виконання будівельних робіт по реконструкції частини житлового будинку пояснюється тим, що така реконструкція розпочата у 2009 році, і лише 01 грудня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», який передбачає ведення такої реєстрації. Крім того, стверджуючи про відсутність реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт з реконструкції та відсутність дозволу на продовження такої реконструкції після 2012 року, відповідач ОСОБА_2 не вказує, що таке будівництво є самочинним, а, натомість, зазначає про те, що реконструйована 1/3 частина житлового будинку є об'єктом незавершеного будівництва та об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Наведене свідчить про суперечливість позиції відповідача в цій частині його заперечень позовних вимог. Триваюче невведення в експлуатацію спірних об'єктів незавершеного будівництва здійснюється з вини відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права спільної сумісної власності на 1/3 частину житлового будинку в порядку спадкування, за ОСОБА_8 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та господарські споруди: веранду а-1, сарай Ж-1, майстерню Г-1, вбиральню, що знаходяться в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування. Згідно з ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2006 року в цій справі, роз'яснено вищевказане рішення суду та вказано, що частка квартири АДРЕСА_2 , власником якої визнано ОСОБА_8 становить 1/3 частину зазначеного будинку.
За договором купівлі-продажу від 25 квітня 2007 року, ОСОБА_8 передала у власність ОСОБА_10 , а остання прийняла за плату у власність 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 . У п. 1. 3 Договору вказано, що відчужувана частина будинку належала продавцю ОСОБА_8 на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2006 року та ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 грудня 2006 року та зареєстрованих КП «Волинське обласне БТІ» в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 28 лютого 2007 року за реєстраційним номером 17620601.
У подальшому, 17 жовтня 2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі продажу, згідно з яким ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_2 , а останній прийняв за плату у власність 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , яка належала продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2007 року.
У технічному паспорті на спірний житловий будинок від 02 квітня 2021 року зазначено квартири АДРЕСА_3 , та які приміщення віднесені до цих квартир, а також зазначена по квартирі АДРЕСА_4 .
Таким чином, зареєстрована за ОСОБА_2 1/3 частина будинку, реконструкція якої здійснювалася, є виділеною в натурі, тому виниклий спір між подружжям щодо визначення часток між ними в межах набутої в період шлюбу 1/3 частини будинку, яка наразі є об'єктом незавершеного будівництва (реконструкції), не порушує права співвласниці іншої частки будинковолодіння. Крім того, реконструкцію з добудовою здійснювали лише сторони по справі, а не інший співвласник - третя особа ОСОБА_5 .
Незавершена будівництвом літня кухня готовністю 83% є частиною будинковолодіння, а тому підлягає поділу між колишнім подружжям в комплексі з іншими об'єктами, незавершеними будівництвом, що розташовані на земельній ділянці під 1/3 житлового будинку по АДРЕСА_1 , з відповідним цільовим призначенням.
Колегія суддів приходить до висновку, що об'єкт незавершеного будівництва - 1/3 частина житлового будинку, готовністю 100% і незавершена будівництвом літня кухня, готовністю 83% є об'єктом спільної сумісної власності і слід визнати за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 право власності на них по 1/2 частині.
Між сторонами необхідно провести поділ в натурі спірної частини житлового будинку, незавершеної будівництвом, відповідно до першого варіанту експертизи, як того просить позивач, виділивши ОСОБА_4 в натурі в об'єкті незавершеного будівництва: частину коридору літ.1-1(1) площею 2,9 кв. м.; частину коридору літ.1-2(1) площею 7,2 к. м.; кухню літ. 1-3 площею 11,8 кв.м.; санвузол літ. 1-4 площею 4,6 кв. м.; житлову кімнату літ. 1-5 площею 20,9 кв. м., літньої кухні площею забудови 18,3 кв. м., з покладенням на неї зобов'язання: влаштувати вхід у частину приміщень на місці існуючого віконного блоку у приміщення під літ. 1-1 (1) площею 2,9 кв. м., влаштувати дверний проріз між приміщенням під літ. 1-1 (1) площею 2,9 кв. м. та приміщенням під літ 1-3 площею 11,8 кв. м.; приміщення під літ. 1-3 переобладнати, розділивши перегородкою на приміщення прихожої під літ. 1-3 (1) площею 4,8 кв. м. та приміщення кухні під літ. 1-3 (2) площею 7 кв.м. Загальна вартість частини становить 713 329 грн, реальна частка становить 46,49%.
Виділити ОСОБА_2 в натурі в об'єкті незавершеного будівництва: частину коридору літ. 1-1 (2) площею 2,9 кв. м., частину коридору літ 1-2 (2) площею 4,4 кв. м., хол літ. 1-6 площею 17,5 кв. м.; житлову кімнату літ. 1-7 площею 8,5 кв. м.; житлову кімнату літ. 1-8 площею 8,2 кв. м., житлову кімнату літ. 1-9 площею 14,5 кв.м.; частину літньої кухні, площею забудови 18,3 кв.м., готовністю 83%. Загальна вартість частини становить 821 023грн., реальна частка становить 53,51%.
Враховуючи варіант поділу майна, виходячи з рівності часток у співвідношенні до ідеальних частин з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 стягнути грошову компенсацію в розмірі 53 847 грн у зв'язку із відхиленням від ідеальної частки.
Такий висновок колегї суддів узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2024 року в справі № 509/2196/15-ц. У вищевказаній справі спірний будинок був зведений сторонами за час шлюбу на земельній ділянці, яка була виділена під будівництво, право власності на спірний будинок було зареєстровано за відповідачем, хоч у подальшому реєстрація права власності на будинок була скасована в судовому порядку за позовом відповідача, ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу, однак такий будинок не введений в експлуатацію через поведінку відповідача. Верховний Суд констатував, що вказаний об'єкт незавершеного будівництва є спільною сумісною власністю подружжя, частки колишнього подружжя у праві власності є рівними, а тому кожному із них належить по частці у праві власності на зазначене майно. Зважаючи на ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва, а також визначені експертом варіанти його розподілу, що дає можливість визначити його окремі частини, які підлягають виділу та довести до завершення будівництво об'єкта нерухомого майна, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що побудований у період перебування сторін у шлюбі будинок є об'єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і підлягає поділу як будинок між колишнім подружжям.
Незгоду відповідача із запропонованим варіантом поділу, яку обґрунтовує наданням переваги одній стороні, без подання відповідачем альтернативного висновку судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів оцінює як декларативну і таку, що не спростовує наданих позивачем доказів.
У зв'язку із тим, що об'єкти незавершеного будівництва (1/3 частини житлового будинку та літньої кухні), що в сукупності складають будинковолодіння, не введені в експлуатацію з вини відповідача, здійснюючи поділ такого об'єкта спільної сумісної власності, доцільним є перевести на позивача права забудовника на виділену їй у власність частину об'єкта незавершеного будівництва, оскільки це гарантуватиме подальшу можливість реалізації нею права власності у порядку, визначеному статтями 328, 331, 375 ЦК України.
Вимоги про поділ в натурі земельної ділянки позивачем не заявлено, у зв'язку із цим суд в межах позовних вимог у порядку поділу майна та відповідно до правил статей 377 ЦК України та 120 ЗК України визнає за сторонами по частині земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:21:001:0048, площею 0,0476 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо вартості спірного майна, щодо якого заявлено вимоги про поділ, оскільки ним не надано альтернативного висновку судової оціночно-будівельної експертизи.
У зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, задоволенням позову, з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею за подання позовної заяви у розмірі 8572,80 грн, за подання апеляційної скарги - 12 859,14 грн, та 600 грн за проведення оцінки майна ТОВ «Бюро інвентаризації Ковель», всього 22 031,94 грн.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2024 року в цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати об'єкт незавершеного будівництва - 1/3 частину житлового будинку незавершену будівництвом, готовністю до експлуатації 100%, загальною площею 103,4 кв. м., із побудованою літньою кухнею, готовністю 83% та земельну ділянку з кадастровим номером 0710400000:21:001:0048, площею 0,0476 га, по АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 право власності по 1/2 частки в об'єкті незавершеного будівництва - 1/3 частини житлового будинку, готовністю до експлуатації 100% загальною площею 103,4 кв.м.; літньої кухні, готовністю 83%; земельної ділянки з кадастровим номером 0710400000:21:001:0048, площею 0,0476 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Виділити у власність ОСОБА_4 в натурі в об'єкті незавершеного будівництва: частину коридору літ.1-1(1) площею 2,9 кв. м.; частину коридору літ. 1-2 (1) площею 7,2 к. м.; кухню літ.1-3 площею 11,8 кв.м.; санвузол літ. 1-4 площею 4,6 кв. м.; житлову кімнату літ.1-5 площею 20,9 кв. м., літньої кухні площею забудови 18,3 кв. м.
Зобов'язати ОСОБА_4 влаштувати вхід у частину приміщень на місці існуючого віконного блоку у приміщення під літ. 1-1 (1) площею 2,9 кв. м., влаштувати дверний проріз між приміщенням під літ. 1-1 (1) площею 2,9 кв. м. та приміщенням під літ 1-3 площею 11,8 кв. м.; приміщення під літ. 1-3 переобладнати, розділивши перегородкою на приміщення прихожої під літ. 1-3 (1) площею 4,8 кв. м. та приміщення кухні під літ. 1-3 (2) площею 7 кв.м.
Перевести на ОСОБА_4 права забудовника з правом введення в експлуатацію частини об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , готовністю 100%, як окремого об'єкта права власності - квартири та літньої кухні 83% готовності.
Виділити у власність ОСОБА_2 в натурі в об'єкті незавершеного будівництва: частину коридору літ. 1-1 (2) площею 2,9 кв. м., частину коридору літ 1-2 (2) площею 4,4 кв. м., хол літ. 1-6 площею 17,5 кв. м.; житлову кімнату літ. 1-7 площею 8,5 кв. м.; житлову кімнату літ. 1-8 площею 8,2 кв. м., житлову кімнату літ. 1-9 площею 14,5 кв.м., а також частину літньої кухні, площею забудови 18,3 кв.м., готовністю 83%.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 53 847 (п'ятдесят три тисячі вісімсот сорок сім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 22 031 (двадцять дві тисячі тридцять одну) гривню 94 к. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді