Справа № 761/6283/24
Провадження № 3/761/1907/2024
15 серпня 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Антонюк Марина Станіславівна, за участю: секретаря Передерея І.О., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , захисника Климова О.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який здобув вищу освіту, працює фахівцем у ТОВ «Укртест стандарт», одружений, має на утриманні неповнолітню дитину 2009 року народження, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №720228 від 27.01.2024, 27 січня 2024 року о 08 год. 40 хв. за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку зі згоди водія проходив за допомогою приладу «Драгер», результат позитивний - 0,33 проміле. Отже, в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та зазначив, що 27 січня 2024 року зранку попросив свого товариша ОСОБА_2 відвезти його в лікарню та на СТО. Так, приблизно о 08 год. 40 хв. вони приїхали за адресою: м. Київ, вул. Щусєва, 55, де товариш припаркував автомобіль на паркувальному майданчику і ненадовго відійшов по справам, а він залишився чекати в автомобілі. В цей час до нього підійшли працівники поліції, один з яких попросив показати документи, а потім запропонував пройти огляд на стан сп'яніння. На таку пропозицію він погодився, подув у Драгер та отримав результат 0,33 проміле. Однак, алкогольних напоїв він не вживав, а тому, із таким результатом не погодився, про що сказав поліцейським та запитав чи може він пройти огляд у лікарні. У свою чергу, останні, не врахувавши його позицію, відразу склали протокол за ст. 130 КУпАП. Наголошує на тому, що в той час, як до нього підійшли працівники патрульної поліції, транспортним засобом він не керував. У ході спілкування з поліцейськими він не сказав останнім, що за кермом був не він, оскільки вони не питали хто саме був водієм.
Захисник Климов О.Ю. у ході судового розгляду долучив свої письмові пояснення, з яких вбачається, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП не відповідає вимогам чинного КУпАП. Так, останній не містить переліку ознак алкогольного сп'яніння, що були наявні у ОСОБА_1 , та стали підставою для проходження останнім огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Так само, не зафіксовані такі ознаки й на відеозаписі із нагрудних камер працівників патрульної поліції. Також протокол не містить відомостей щодо роз'яснення особі її прав, зокрема положень ст. 63 Конституції України, та відсутній підпис ОСОБА_1 у протоколі з цього приводу.
У свою чергу, подія адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 не доведена поліцейськими. Так, на висловлену ОСОБА_1 незгоду з результатами Драгера, патрульні не вчинили дій, передбачених законодавством, а саме - не доставили ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу, при цьому, ввели останнього в оману щодо його права на огляд у закладі охорони здоров'я. Разом з тим, матеріали судового провадження стосовно ОСОБА_1 містить направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 27.01.2024 із даними про те, що ОСОБА_1 заступником командира роти 7 батальйону 4 полку 1 УПП в м. Києві ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 був доставлений до закладу охорони здоров'я. Однак, такі дані не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається із відеозапису, ОСОБА_1 доставлений для огляду на стан сп'яніння до лікаря-нарколога не був.
При цьому, адвокат звертає увагу, що диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність особи саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, разом з тим, долучений відеозапис не містить відомостей щодо керування ОСОБА_1 автомобілем Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема й о 08 год. 44 хв., як то зазначено у протоколі. Більше того, сам відеозапис не є безперервним, як того вимагає законодавець, а тому, викликає сумніви.
Враховуючи, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, а матеріали провадження не містять доказів підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник просив закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та доводи захисника Климова О.Ю., суддя приходить до таких висновків.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Відповідно до пп. «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Тому, хоча у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №720228 від 27.01.2024 зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, однак суть обставин, викладених у протоколі не відповідає тим фактичним обставинам, які були встановлені в судовому засіданні та підтверджені доказами, а отже не доводить винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат якого складає 0,33 проміле. Втім, із таким результатом він не погодився та наголосив на цьому поліцейським.
У свою чергу, працівники патрульної поліції у відповідь на таку незгоду ОСОБА_1 з результатами огляду зазначили останньому, що він має можливість поїхати до лікаря-нарколога для проходження огляду, однак, на їх переконання, результат огляду буде такий самий, після чого склали протокол стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, працівниками поліції при висловленій водієм незгоді із результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, не забезпечили проведення такого огляду у закладі охорони здоров'я.
Разом з тим, положення ч. 3 ст. 266 КУпАП прямо вказують, що в разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
У свою чергу, працівники поліції вказаних вимог закону не дотримались та не доставили водія ОСОБА_1 до відповідного закладу охорони здоров'я з метою проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції.
Щодо наявності у матеріалах провадження акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів з підписом ОСОБА_1 , який виражає згоду із отриманими результатами огляду на місці, ОСОБА_1 у судовому засіданні вказав, що помилково, через нерозуміння ситуації, поставив свій підпис у вказаному акті та засвідчив згоду із отриманими результатами. Разом з тим, зверну увагу, що після отримання результату проведеного на місці огляду чітко висловив свою незгоду поліцейським.
Так, суддя звертає увагу, що долученим до протоколу відеозаписом із нагрудних камер працівників патрульної поліції підтверджуються такі твердження ОСОБА_1 . Встановлено, що фактично особа не була згодна із результатом огляду проведеного на місці, висловила свою позицію поліцейському, який, проігнорувавши твердження останнього, вказав, що йому необхідно поставити підпис в акті огляду, щоб засвідчити факт проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер та отримання результату у 0,33 проміле. Таким чином, патрульний ввів в оману ОСОБА_1 щодо наслідків проставлення підпису у вказаному акті огляду. При цьому, працівником поліції не було доведено до відома ОСОБА_1 , що таким підписом останній засвідчує свою згоду із отриманим результатом, що підтверджує перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу стосовно нього, працівниками поліції було грубо порушено порядок проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, внаслідок чого передбачена законом процедура огляду особи на стан алкогольного сп'яніння не була дотримана, а результат тестування за допомогою приладу «Alcotest 6820», який долучено до протоколу, не може бути визнано допустимим доказом в очах стороннього та незацікавленого спостерігача.
Суд також звертає увагу і на суперечності змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 та матеріалів, які долучені до нього на обґрунтування обставин, викладених у протоколі.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №720228 від 27.01.2024 зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку зі згоди водія проходив за допомогою приладу «Драгер», результат позитивний - 0,33 проміле. Отже, працівниками поліції в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складений працівниками поліції за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Водночас, відеозапис із нагрудних камер працівників патрульної поліції свідчить про те, що ОСОБА_1 не погодився із такими результатами огляду.
Далі у матеріалах провадження міститься Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 27.01.2024 із даними про те, що ОСОБА_1 заступником командира роти 7 батальйону 4 полку 1 УПП в м. Києві ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 був доставлений на огляд у заклад охорони здоров'я.
Втім, жодних фактичних даних, які б вказували, що дійсно ОСОБА_1 був доставлений до закладу охорони здоров'я і там проведено відповідний огляд з метою встановлення перебування особи у стані сп'яніння, судом не встановлено, не вбачаються вони і з матеріалів справи.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Разом з тим, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення докази не можуть бути визнані такими, що підтверджують поза розумним сумнівом факт перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у праві №5-рп/2015 визначено, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, із дослідженого відеозапису вбачається, що працівниками поліції не дотрималися порядку встановлення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та протокол про адміністративне правопорушення не можуть бути прийняті як докази винуватості особи.
Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Водночас суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, натомість водієм був його товариш ОСОБА_2 , оскільки такі обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даного провадження. Разом з тим, наведене не впливає на загальні висновки суду про те, що матеріалами справи не підтверджено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з мотивів, які детально викладено вище.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 247, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва М.С. Антонюк