Справа № 758/8755/24
Категорія 69
16 серпня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,
У липні 2024 року ОСОБА_3 в особі адвоката Маленко О.В. звернулася до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 08.09.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського управління юстиції в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1399.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2020 по цивільній справі № 758/12170/19 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
05.05.2020 Подільським районним судом м. Києва було видано судовий наказ по цивільній справі № 758/2027/20 за яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 17.02.2020 й до досягнення дитиною повноліття.
На підставі відповідного судового наказу Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
Позивачем було встановлено, що сума сплачених аліментів відповідачем не відповідає рівню 1/4 доходів відповідача, оскільки реальні його доходи, а відповідно й 1/4 від них є, значно вищими.
06 січня 2023 року представником ОСОБА_3 на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було подано заяву про здійснення перерахунку суми аліментів, їх стягнення з боржника та вжиття заходів реагування вих. №01-06/01/23 від 06 січня 2023 року.
Однак станом на 06 лютого 2023 року будь-яка відповідь від державного виконавця по виконавчому провадженню НОМЕР_3 з приводу відповідної заяви була відсутня, що свідчить про бездіяльність державного виконавця.
Станом на дату подання цього позову державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) по виконавчому провадженню НОМЕР_3 здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого у ОСОБА_2 станом на 31.05.2024 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 52 111,98 грн., що підтверджується вимогою державного виконавця від 03.06.2024 вих. НОМЕР_3/26.
Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість станом на 31.05.2024 по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 в сумі 52 111 грн 98 коп.
З урахуванням наявної заборгованості, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню неустойка (пеня) за заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 в сумі: 52 111 грн 98 коп.
З листа-відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) по виконавчому провадженню НОМЕР_3 вих. №33276/27.10-24 від 24 червня 2024 року до якого додано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 станом на 31.05.2024 року в розмірі 52 111,98 грн. (додаток №7) слідує, що в квітні 2022 року із ОСОБА_2 було стягнено додатково (переплата) 881,97 грн., тому розмір заборгованості Відповідача перед Позивачкою становить: 52 993,99 грн. - 881,97 грн. = 52 112,02 грн.
В подальшому (листопада 2023, січень 2024, лютий 2024 та березень 2024 року) із Відповідача було стягнено надміру 0,04 грн. (щомісячно по 0,01 грн.). Водночас зазначене погашення заборгованості відбулося поза межами строків за які нараховується пені, а тому Позивач не бере до уваги відповідне зменшення суми заборгованості при розрахунку пені за ст. 196 СК України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.07.2024 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
13.08.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В обгрунтування заперечень на позовну заяву відповідач вказує на те, що згідно п. п. 3 та 4 розділу «Фактичні обставини цивільного спору» позовної заяви ОСОБА_3 , на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (державний виконавець Савчук Костянтин Петрович) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання судового наказу Подільського районного суду міста Києва від 16.06.2020 (додаток позовної заяви ОСОБА_3 №1), який видано у справі № 758/2027/20, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
Вказане виконавче провадження відкрито 18.06.2020.
Копію вказаної постанови надіслано до Служби безпеки України для виконання. Копія постанови і судового наказу ОСОБА_2 не надсилалась, але він був ознайомлений з ними співробітниками Фінансово-економічного управління (ФЕУ) СБУ, які, згідно своїх функціональних обов'язків та вимог, здійснюють усі передбачені законодавством України нарахування та відрахування Відповідача - співробітника СБУ ОСОБА_2 .
Вказане, підтверджується довідкою ФЕУ СБУ № 21/2-2096 від 09.08.2024.
Згідно матеріалів позову, вказані обставини, а саме, нібито, не відповідність сплачених аліментів рівню доходів Відповідача, могли стати відомі з відповіді Фінансово-економічного управління СБУ на його адвокатський запит на адресу СБУ. При цьому, Відповідач жодним чином не був проінформований про наявність такого адвокатського запиту та відповідно претензій Позивача щодо розміру нарахувань аліментів, які здійснюються ФЕУ СБУ.
Під час аналізу розрахунку заборгованості, Відповідачу стало відомо, що вказана сума у розмірі 52 111,98 грн. виникла у зв'язку із не нарахуванням ФЕУ СБУ у період з березня по грудень 2022 року частини на додаткову винагороду на період дії воєнного стану (30 тис. грн. щомісячно).
Згідно довідки ФЕУ СБУ (додаток № 2), аліменти з грошового забезпечення ОСОБА_2 утримуються ФЕУ СБУ відповідно до Постанови КМУ від 26.02.1993 № 146, вищевказаних виконавчого провадження та вимоги державної виконавця.
Так, згідно Постанови КМУ № 1263 від 11.11.2022, яка вступила у силу 16.11.2022, до п. 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою КМУ № 146, доповнено після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема, додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану». У зв'язку із вказаним, ФЕУ СБУ не нараховувалась вищевказана сума 52111,98 грн.
Одночасно, матеріали позовної заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Маленка О.В., не містить доказів, що Позивачка зверталась саме до Відповідача про необхідність виконання рішення суду, судового наказу, погашення виявленої заборгованості у добровільному порядку, повідомивши його про способи перерахунку коштів, її номер банківського рахунку, або інші можливі способи перерахування аліментних платежів. Вищевказане також підтверджено п. 4 розділу «нормативно-правове обґрунтування позову»: «заходи досудового врегулювання спору, заходи забезпечення доказів або позову бо подання позовної заяви Позивачкою не вживались». Усі судово-процесуальні, інформаційні та інші процеси щодо нарахувань аліментів Відповідача, виявлення та погашення заборгованості здійснювались між Позивачкою, її представником, державним виконавцем та ФЕУ СБУ, про які ОСОБА_2 стало відомо лише з матеріалів позову.
Таким чином, відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментних платежів у 2022 році у розмірі 52111,98 грн., оскільки у Відповідача відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості за аліментами.
В судовому засіданні представник позивача обґрунтовував подану позовну заяву, просив задовільнити.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд залишити позовну заяву без задоволення.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Судом встановлено, що 08.09.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського управління юстиції в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1399.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.11.2020 по цивільній справі № 758/12170/19 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
05.05.2020 Подільським районним судом м. Києва було видано судовий наказ по цивільній справі № 758/2027/20 за яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 від усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 17.02.2020 й до досягнення дитиною повноліття.
На підставі відповідного судового наказу Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Позивачем було встановлено, що сума сплачених аліментів відповідачем не відповідає рівню 1/4 доходів відповідача, оскільки реальні його доходи, а відповідно й 1/4 від них є, значно вищими.
06 січня 2023 року представником ОСОБА_3 на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) було подано заяву про здійснення перерахунку суми аліментів, їх стягнення з боржника та вжиття заходів реагування вих. №01-06/01/23 від 06 січня 2023 року.
Однак станом на 06 лютого 2023 року будь-яка відповідь від державного виконавця по виконавчому провадженню НОМЕР_3 з приводу відповідної заяви була відсутня, що свідчить про бездіяльність державного виконавця.
Станом на дату подання цього позову державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) по виконавчому провадженню НОМЕР_3 здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до якого у ОСОБА_2 станом на 31.05.2024 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 52 111,98 грн., що підтверджується вимогою державного виконавця від 03.06.2024 вих. НОМЕР_3/26.
Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість станом на 31.05.2024 по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 в сумі 52 111 грн 98 коп.
З урахуванням наявної заборгованості, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню неустойка (пеня) за заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 в сумі: 52 111 грн 98 коп.
З листа-відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) по виконавчому провадженню НОМЕР_3 вих. №33276/27.10-24 від 24 червня 2024 року до якого додано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 станом на 31.05.2024 року в розмірі 52 111,98 грн. (додаток №7) слідує, що в квітні 2022 року із ОСОБА_2 було стягнено додатково (переплата) 881,97 грн., тому розмір заборгованості Відповідача перед Позивачкою становить: 52 993,99 грн. - 881,97 грн. = 52 112,02 грн.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Судом також встановлено, що згідно довідки ФЕУ СБУ (додаток № 2 до відзиву на позовну заяву), аліменти з грошового забезпечення ОСОБА_2 утримуються ФЕУ СБУ відповідно до Постанови КМУ від 26.02.1993 № 146, вищевказаного виконавчого провадження та вимоги державного виконавця.
Згідно Постанови КМУ № 1263 від 11.11.2022, яка вступила у силу 16.11.2022, до п. 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого Постановою КМУ № 146, доповнено після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема, додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану». У зв'язку із вказаним, ФЕУ СБУ не нараховувалась вищевказана сума 52111,98 грн.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Одночасно, матеріали позовної заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Маленка О.В., не містить доказів, що Позивачка зверталась саме до Відповідача про необхідність виконання рішення суду, судового наказу, погашення виявленої заборгованості у добровільному порядку, повідомивши його про способи перерахунку коштів, її номер банківського рахунку, або інші можливі способи перерахування аліментних платежів. Вищевказане також підтверджено п. 4 розділу «нормативно-правове обґрунтування позову»: «заходи досудового врегулювання спору, заходи забезпечення доказів або позову бо подання позовної заяви Позивачкою не вживались». Усі судово-процесуальні, інформаційні та інші процеси щодо нарахувань аліментів Відповідача, виявлення та погашення заборгованості здійснювались між Позивачкою, її представником, державним виконавцем та ФЕУ СБУ, про які ОСОБА_2 стало відомо лише з матеріалів позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив свідомого ухилення від сплати аліментів.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, закон покладає обов'язок доказування на сторони у справі.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна -встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України і в зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 в особі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ