печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19015/24-к
30 квітня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023 року, -
Прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно.
Клопотання обґрунтовано наступними обставинами.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 426-1, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.
Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що керівники ряду обласних та районних (міських) центрів комплектування та соціальної підтримки та їх члени родин протягом 2020-2023 років протиправно набули активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує їх законні доходи.
Із матеріалів досудового розслідування вбачається, що відповідно до актового запису про народження, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бородянського районного управління юстиції у Київській області 19.07.1996 за № 73, ОСОБА_4 є сином начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» близькою особою останнього.
Разом з тим, встановлено, що відповідно до актового запису про народження, складеного Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 01.10.2014 № 3998, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є батьками спільної доньки ОСОБА_8 .
ОСОБА_7 достовірно знаючи, що її цивільний чоловік ОСОБА_6 є військовозобов'язаним, придатним до військової служби та може підлягати мобілізації, не пізніше 29 червня 2022 року, точна дата не встановлена, вступила у злочинну змову з керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , з яким вона перебуває у дружніх відносинах останні 5 років, для надання йому неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за не призов свого цивільного чоловіка на військову службу під час мобілізації.
З метою завуалювати передачу неправомірної вигоди та не бути викритими працівниками правоохоронних органів, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вирішили предметом неправомірної вигоди визначити об'єкти нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , фактичну передачу та право власності на які оформити на ОСОБА_4 відповідно до цивільно-правової угоди, а саме договору дарування.
Згідно досягнутої домовленості ОСОБА_7 , будучи власником вказаних об'єктів нерухомості, діючи в інтересах свого цивільного чоловіка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_10 , реалізуючи свої злочинні наміри на надання неправомірної вигоди начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 подарувала його сину ОСОБА_4 вищезазначені об'єкти нерухомого майна - земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, вартістю 357 533 грн. та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, вартістю 518 469 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим передала вказані об'єкти нерухомості як неправомірну вигоду.
У свою чергу начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у період по 23.10.2023 достовірно значи, що цивільний чоловік її ОСОБА_7 - ОСОБА_6 з 01.08.2000 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як придатний до проходження військової служби у званні рядового (ВОС НОМЕР_1 - «слюсар по ремонту автомобілів») в порушення вимог пунктів 11.3, 11.4 Положення № 284, пунктів 13, 14, 15 Положення про ТЦК, що полягають в організації і здійснення контролю за веденням персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, організації та здійснені контролю за здійснення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб в особливий період та на військову службову за призивом під час мобілізації, ст. ст. 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статут Збройних Сил України в частині встановлення у підрозділі внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, умисно та протиправно не вжив заходів для оповіщення, виклику та призову вказаної особи на військову службу за призовом під час мобілізації.
Вказані протиправні дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 призвести до того, що у період з 24.02.2022 по 23.10.2023 ОСОБА_6 військово-лікарські комісії не проходив, оповіщеним за час мобілізації не був, відстрочка у встановленому порядку від призову на військову службу під час мобілізації йому не надавалась, до адміністративної відповідальності він не притягувався, повідомлення про ухилення від призову стосовно останнього не складались.
Таким чином, зазначені об'єкти нерухомого майна - земельна ділянка за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, вартістю 357 533 грн. та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, вартістю 518 469 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є неправомірною вигодою, а тому мають значення для досудового розслідування як речові докази.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 375883301 від 25.04.2024 власником вищезазначеного нерухомого майна є ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 25.04.2024 року земельна ділянка за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, вартістю 357 533 грн. та об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок готовністю 95 %, вартістю 518 469 грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Зважаючи на це, з метою запобігання приховування, зникнення, втрати, вказаного майна, а також з метою збереження речових доказів, прокурор просив накласти арешт на зазначене майно.
В засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити посилаючись на викладені у ньому підстави.
Особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в засідання не з'явилася, у зв'язку з чим її неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 від 25.04.2024 року вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023 року.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, міг зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
Разом з тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023 року, - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62023000000000616 від 14.07.2023 року із забороною відчуження та розпорядження на:
- земельну ділянку за кадастровим номером 4610166300:09:002:0027, площею 0.0898 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1628314046101;
- об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок готовністю 95 %, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1628322446101.
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії. Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1