1-кс/754/2347/24
Справа № 754/11719/24
Іменем України
29 серпня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 розглянув у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024105030000713 від 20.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
1. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
21 серпня 2024 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, а саме мобільний телефон Iphone 6s білого кольору IMEI НОМЕР_1 , пароль НОМЕР_2 у чохлі чорного кольору із сім картою мобільного оператора ПрАТ "ВФ УКРАЇНА" із абонентським номером НОМЕР_3 .
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на те, що 20.08.2024 приблизно о 14:40 год за адресою: м. Київ, вул. Кубанської України, 2 працівниками поліції було зупинено неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що зберігає при собі зіп-пакети із психотропною речовиною солі. ОСОБА_5 , для замовлення наркотичного засобу невідомого походження використовував мобільний телефон Iphone 6s білого кольору IMEI НОМЕР_1 , пароль НОМЕР_2 у чохлі чорного кольору із сім картою мобільного оператора ПрАТ "ВФ УКРАЇНА" із абонентським номером НОМЕР_3 .
Прокурор прохала накласти арешт на майно з метою забезпечення збереження речового доказу, пославшись на існування ризику його втрати, знищення, використання чи перетворення.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
У судове засідання з'явилася прокурор, вимоги клопотання підтримала, пояснила, що накладення арешту необхідне для запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження мобільного телефону, який є речовим доказом. Прокурор та зазначила, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 485 КПК України, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з'ясовуються наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення. Для з'ясування цих обставин необхідно провести експертне дослідження, а надання мобільного телефону разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Прокурор в судовому засіданні долучила висновок експерта від 27.08.2024 № СЕ-19/111-24/48190-НЗПА за результатами проведеної судової експертизи.
Захисник в судовому засідання заперечив проти задоволення клопотання, стверджував, що протокол огляду від 20 серпня 2024 року, під час якої вилучено у ОСОБА_5 мобільний телефон є недопустимим доказом, оскільки під виглядом огляду місця події працівники поліції, в тому числі дізнавач, насправді провели особистий обшук особи. Також захисник зазначив, що відсутні підстави для вилучення майна, оскільки його власник не обмежував доступ до мобільного телефону.
3. Установлені судом обставин із посиланням на докази, мотивів з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
У провадженні ВД Деснянського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12024105030000713 від 20.08.2024, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Як убачається із рапорту працівника патрульної поліції ОСОБА_6 , 20 серпня 2024 року спільно з працівниками СДОПВП-1 для перевірки документів було зупинено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на запитання, чи є заборонені речовини відповів, що є, а саме: 3 зіп-пакети з порошкоподібною речовиною, а саме: в загальній вазі 1 грам. Надалі викликано СОГ Деснянського УП. Дану речовину ОСОБА_5 добровільно надав для вилучення.
Відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК були внесені 20 серпня 2024 року о 15 год 12 хв з фабулою "20.08.2024 о 14:40 год за адресою: м. Київ, вул. Кубанської України, 2 працівниками поліції було зупинено неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що зберігає при собі зіп-пакети із психотропною речовиною солі".
Надалі відповідно до протоколу огляду місця події з фототаблицею до нього від 20 серпня 2024 року старшим дізнавачем відділу дізнання Деснянського УП ГУНП ОСОБА_7 (яка прибув не місце події) у присутності спеціаліста, двох понятих, ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 та законного представника - матері ОСОБА_9 було проведено огляд земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Огляд місця події проведено 20 серпня 2024 року в період часу з 17 год. 49 хв. до 18 год. 10 хв.
У ході проведення огляду місця події, виявлено та вилучено:
- 3 поліетиленових зіп-пакета із кристалоподібною речовиною білого кольору, які поміщено до спеціального пакета "Національна поліція України" № CRI 1010892;
- мобільний телефон Iphone 6s білого кольору IMEI НОМЕР_1 , пароль НОМЕР_2 у чохлі чорного кольору із сім картою мобільного оператора ПрАТ "ВФ УКРАЇНА" із абонентським номером НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального пакета "Національна поліція України" ICR НОМЕР_4 .
У протоколі огляду місця події зазначено, що ОСОБА_5 добровільно дістав із правої кишені шортів мобільний телефон та надав його для вилучення під час огляду місця події.
Жодних зауважень та скарг, зокрема, щодо порушень порядку проведення слідчої дії, здійснення психологічного чи будь-якого іншого тиску, інші порушення прав та законних інтересів ані ОСОБА_5 , ані інші учасники слідчої дії не висловлювали та відповідно протокол таких зауважень не містить. У матеріалах провадження відсутні й будь-які інші скарги щодо неправомірних дій з боку працівників поліції під час проведення цієї слідчої дії.
Захисник ОСОБА_8 підписав протокол протокол огляду місця події, в якому зазначено, що ОСОБА_5 добровільно дістав із правої кишені шортів мобільний телефон та надав його для вилучення, без зауважень, тому доводи сторони захисту є безпідставними.
Відповідно до пояснень ОСОБА_5 , що надані у присутності законного представника матері ОСОБА_9 .
Згідно з постановою дізнавача у кримінальному провадженні від 20.08.2024 вилучений під час огляду мобільний телефон Iphone 6s білого кольору IMEI НОМЕР_1 , пароль НОМЕР_2 у чохлі чорного кольору із сім картою мобільного оператора ПрАТ "ВФ УКРАЇНА" із абонентським номером НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального пакета "Національна поліція України" ICR НОМЕР_4 визнано речовим доказам у кримінальному провадженні.
Відповідно до висновку експерта від 27.08.2024 № СЕ-19/111-24/48190-НЗПА надані на дослідження кристалоподібні речовини білого кольору, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено. Надані на дослідження кристалоподібні речовини білого кольору, містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовинах становить 0,625 г, 0,333 г, 0,262 г.
При вирішенні клопотання слідча суддя враховує, що:
?власник тимчасово вилученого майна не є ні обвинуваченим, ні підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні;
?власник тимчасово вилученого майна є неповноліньою особою.
Відповідно до частини сьомої статті 237 КПК України вилучені під час огляду речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Згідно з частинами першою та другою статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене в частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватись та розпоряджатись певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до абзацу першого статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абзац третій статті 168 КПК України).
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (частина перша, пункт 7 частини другої статті 131, частина перша статті 170 КПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає додаткові обставини, які мають враховуватися слідчим суддею.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має враховувати (частина третя статті 170, частина друга статті 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- відповідність майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов'язок довести (частина перша статті 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені частиною третьою статті 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому, у статті 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку стстатей 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 статті 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в частині першій статті 98 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 "Речові докази" КПК України.
Як вже зазначалось, прокурор звернувся із даним клопотанням, у якому прохав накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини першої статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Одним з процесуальними джерел доказів є, зокрема, речові докази.
Відповідно до частини першої статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з'ясовуються, зокрема, також наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення (пункт 4 частини першої статті 485 КПК України).
За твердженням прокурора, у мобільному телефоні може знаходитись інформація, яка має значення для кримінального провадження, а саме: щодо дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення, а також інформація щодо обставин придбання небезпечних психотропних речовин. Така інформація може бути встановлена лише за результатами проведення експертного дослідження.
Встановлені обставини переконують слідчого суддю у тому, що такий мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до частини другої статті 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків (1) коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або (2) якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також (3) якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
У судовому засіданні прокурор пояснила, що наявні підстави для проведення експертного дослідження телефону, копіювання його вмісту з метою з'ясування обставин, що підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, відповідно до статті 485 КПК України. Також послалася на намір призначити експертизу найближчим чином. Таким чином, орган досудового розслідування мав передбачені частиною другою статті 168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона.
Слідчий суддя критично сприймає доводи захисника - власника майна, неповнолітнього ОСОБА_5 , що у даному випадку завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням, достатньо здійснити огляд мобільного телефону, оскільки доступ не обмежувався власником та не був пов'язаний з подоланням системи логічного захисту, власник надав телефон дізнавачу добровільно та повідомив паролі.
Слідча суддя враховує, що відповідно до частини п'ятої статті 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна у вигляді заборони володіти, користуватися та розпоряджатися мобільним телефоном відповідає потребам досудового розслідування у збереженні речового доказу, оскільки його надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження його змісту. для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
Слідча суддя також враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 частина друга статті 173 КПК). Власник майна ніде не навчається, мобільний телефон не використовується для здійснення дистанційного навчання.
Обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами статті 219 КПК України.
Разом з цим, надалі власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень статті 174 КПК України.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя, враховуючи принцип розумності та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, вважає, що для виконання завдань кримінального процесуального законодавства, наявні правові підстави, визначені пунктом 1 частиною другою та частиною третьої статті 170 КПК, для накладення арешту на майно, оскільки воно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.
щодо строку розгляду клопотання
Отримавши до провадження вказане клопотання 21.08.2024, слідчим суддею цього ж дня - 21.08.2024, призначена дата його розгляду з дотриманням дводенного строку, встановленого частиною першою статті 172 КПК України, на 23.08.2024, однак у вказану дату судове засідання було відкладене, у зв'язку із відсутністю відомостей щодо повідомлення законного представника власника майна - неповнолітньої особи, та наданням їй необхідного часу для підготовки до розгляду клопотання.
З огляду на те, що вилучене при проведенні огляду майно на момент розгляду клопотання прокурора перебувало у правовому статусі тимчасово вилученого майна, розгляд клопотання про накладення арешту не могло відбуватись без повідомлення законного представника власника вилученого майна.
Наступна дата судового засідання була призначена на 26.08.2024, яке також було відкладено у зв'язку із масованою ракетною атакою та оголошенням повітряної тривоги в м. Києві, небезпекою для життя та здоров'я учасників кримінального провадження, що унеможливило проведення судового засідання.
Наступна дата судового засідання була призначена на 29.08.2024 року, з урахуванням побажань захисника, який не мав можливість прибути в судове засіданні на інші дати, запропонованих судом на більш ранній термін, посилаючись на свою зайнятість, а також з огляду на введення 27.08.2024 та 28.08.2024 за розпорядженням Укренерго екстрених відключень світла для стабілізації енергосистеми. Відсутність електропостачання в суді унеможливлює виконання обов'язкової вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування.
Отже, слідчий суддя використав всі передбачені законом можливості та доклав зусиль для розгляду клопотання прокурора про арешт майна у визначений законом строк, однак з урахуванням воєнного стану в країні, оголошених повітряних тривог, відсутності електропостачання в суді та інших об'єктивних обставин, завершити розгляд клопотання у встановлений строк слідчому судді не надалось можливим.
Забезпечення прав учасників процесу та інтересів правосуддя вимагало відкладення розгляду справи до відновлення нормальних умов роботи суду.
Розгляд клопотання був здійснений з дотримання принципу розумності строку: невідкладно за першої можливості, з забезпеченням права законного представника власника майна, захисника бути повідомленими про розгляд клопотання для надання можливості в судовому засіданні висловити свою позицію з приводу доцільності арешту тимчасово вилученого під час огляду.
Слідчий суддя зауважує, що право на розгляд справ у встановлені строки є важливим, однак це право не є абсолютним. У даному випадку, затримка була викликана виключними обставинами та об'єктивними причинами, які перебували поза контролем слідчого судді. Слідчий суддя, забезпечуючи ефективне здійснення правосуддя в складних умовах воєнного стану, дотримався балансу між суспільним інтересом, необхідністю своєчасного розгляду клопотання та гарантуванням прав учасників кримінального провадження.
Затримка у розгляді клопотання про арешт майна не призвела до порушення прав учасників кримінального провадження, зважаючи на участь прокурора та захисника у змагальному процесі при розгляді клопотання.
Неотримання строку, встановленого частиною першої статті 172, частиною шостою статті 173 КПК України, не віднесено законодавцем до підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Розгляд клопотання про арешт майна поза строком, визначеним частиною шостою статтею 173 КПК України, лише породжує обов'язок для сторони обвинувачення вчинити певні дії, однак не породжує обов'язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання, ніж визначене статті 173 КПК України - задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна, зокрема про зобов'язання повернути вилучене майно, буде виходити за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя чинним процесуальним законодавством.
Керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалах досудового розслідування внесеного до ЄРДР за 12024105030000713 від 20.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - задовольнити
Накласти арешт на майно, а саме на мобільний телефон Iphone 6s білого кольору IMEI НОМЕР_1 , пароль НОМЕР_2 у чохлі чорного кольору із сім картою мобільного оператора ПрАТ "ВФ УКРАЇНА" із абонентським номером НОМЕР_3 , який вилучений 20.08.2024 у ході проведення огляду місця події, за адресою: м. Київ, вул. Кубанської України, 2 та поміщено до спеціального пакета "Національна поліція України" ICR НОМЕР_4 , з метою збереження речового доказу.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_10