ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/14749/24
провадження № 3/753/5388/24
"23" серпня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
27.07.2024 о 17-30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 погрожував, кидався у бійку до своєї співмешканки ОСОБА_2 , з якою проживають разом, чим вчинив домашнє насильство.
Також 28.07.2024 о 16--0 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , маючи явні ознаки сп'яніння, вчинив домашнє насильство та порушив дію ТЗП серії АА № 374482 від 27.07.2024, а саме ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, кидався у бійку до своєї співмешканки ОСОБА_2 .
Крім того, 29.07.2024 о 19-30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 вчинив сімейну сварку із співмешканкою ОСОБА_2 , в ході якої ображав нецензурно, ліз у бійку, чим своїми діями порушив дію ТЗП серії АА № 374482.
Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Правопорушник, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення не з'явився.
За таких підстав суддя визнав за можливе розглядати даний матеріал за відсутності правопорушника на підставі доказів, наявних у ньому.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суд першої інстанції при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо) внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному потерплого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктом правопорушення є особа, якій виповнилися 16 років, і яка вчинила насильство до одного із членів сім'ї.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП України характеризуються умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Відповідно до п.3, ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Частиною 2 статті 3 цього ж Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі ( п. 8 ст. 1 Закону).
Відповідно до п.14, ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п.17, ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Конституцією України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Також Конституція декларує право кожного на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 27.07.2024, 28.07.2024 та 29.07.2024 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 ображав свою співмешканку, чим завдав їй психологічного болю та вчинив домашнє насильство.
Викладені у протоколах обставини знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, які долучені до матеріалів справи, зокрема: заяви ОСОБА_2 та її письмових пояснень, у зв'язку з чим винесено терміновий заборонний припис.
Також до матеріалів справи долучена копія постанови Дарницького районного суду м. Києва від 13.06.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про систематичність вчинення ним домашнього насильства.
Аналізуючи зібрані та перевірені судом докази, суддя приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні умисних дій психологічного характеру по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 та наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Приймаючи до уваги характер правопорушення та особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 251, 252, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена прокурором, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя М.О.Заставенко