ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5459/24
провадження № 2/753/4852/24
27 серпня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання Пічкур А.О.,
за участю
представника позивача Санамян О.О. ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,
У березні 2024 року ОСОБА_3 , в особі представника - адвоката Санамян О.О., звернулася в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_4 , в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 1 650 000,00 грн.
Позовна заява обґрунтована наступним. 16.04.2021 ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору, квартира була придбана за 559 200,00 грн., що за курсом НБУ на день підписання договору дорівнювало 19 936 дол. США. Однак вказана сума не відповідає реальній вартості квартири, яка була дійсно сплачена позивачем у день підписання договору та становила 32 000,00 дол. США. В подальшому, на початку 2023 року на адресу проживання ОСОБА_3 надійшло рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.12.2022 у справі № 753/8502/22, згідно якого у позивачки було витребувано на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , оскільки саме він являється її власником. Після ознайомлення представником позивача з матеріалами справи № 753/1908/15, стало відомо про те, що на момент укладення та підписання договору купівлі-продажу квартири від 16.04.2021 відповідачеві було достеменно відомо про те, що він не є власником вищевказаної квартири, але останній інформацію приховав від добросовісного набувача, яким є позивач. В телефонній розмові відповідач свою провину не визнав, пояснюючи тим, що його самого обманули, і що його вини у цьому немає. З огляду на зазначене у позивача виникає право на відшкодування завданих відповідачем збитків, які були понесені позивачем у результаті укладення договору купівлі-продажу квартири від 16.04.2021. Розмір заподіяних позивачеві збитків остання визначила виходячи з ринкової вартості квартири на даний час, що згідно Звіту про оцінку майна становить 1 650 000,00 грн., що за курсом НБУ на складає 40 703 дол. США.
Разом з позовною заявою позивачем подане клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою від 18.03.2024 задоволено клопотання позивача про забезпечення позову, заборонено відчуження 7/12 часток квартири АДРЕСА_2 , які на праві власності належать ОСОБА_4 .
Ухвалою 02.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
27.05.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому не заперечував щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 559 200,00 грн. які зазначені в договорі купівлі-продажу. Сума збитків у розмірі 1 509 823,76 грн. є необґрунтованою, жодними доказами не підтвердженою. Позивачем не доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, не доведено факт незаконності продажу квартири, договір купівлі-продажу квартири не визнано незаконним на момент його укладення, квартира фактично була передана покупцю. Кошти, сплачені за договором купівлі-продажу не можуть бути збитками у розумінні ст. 22 ЦПК України.
10.06.2024 представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 10.06.2024 прийнято заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 03.07.2024 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача підтримав викладені у відзиві заперечення, частково визнав позовні вимоги.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.04.2021 між ОСОБА_4 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 2399.
Відповідно до п. 2 вказаного договору, продаж вчинено за 559 200,00 грн.
У п. 6 договору зазначено, що продавець стверджує, що квартира, яка є об'єктом договору, на момент укладення цього договору нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під забороною, арештом, в заставі, в тому числі податковій, не перебуває, про що свідчать Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та суб'єкта від 16.04.2021, витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, судові спори щодо неї не ведуться, відносно квартири не укладено з іншими особами будь-яких договорів щодо користування нею, як юридична адреса вона не використовується, прав щодо неї у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає.
28.01.2020 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у цивільній справі № 753/1908/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Києва за участю третіх осіб - приватного нотаріуса КМНО Бахмут І. М., приватного нотаріуса Ульянівського РНО Кіровоградської обл. Хлопчанюк Р. В., Глухівської державної нотаріальної контори, про визнання недійсними довіреностей, договору купівлі-продажу та електронних торгів, скасування арешту майна і акту про реалізацію майна на електронних торгах, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вказаним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено, а саме: визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_9 , видану ОСОБА_7 ; визнано недійсною довіреність, видану ОСОБА_7 ОСОБА_8 в порядку передовіри; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_9 , від імені якого діяв ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 ; скасовано арешт квартири, накладений у виконавчому провадженні № НОМЕР_5; визнано недійсними електронні торги з продажу квартири, що відбулися 30.07.2015; скасовано акт про реалізацію квартири від 06.08.2015; визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 ; витребувано квартиру від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 .
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_9 не підписував довіреності, не уповноважував будь-кого на розпорядження спірною квартирою, позивач є єдиним спадкоємцем батька першої черги та в установленому законом порядку звернувся із заявою про прийняття спадщини, нерухоме майно вибуло з володіння спадкодавця не з його волі, квартира, реалізована на електронних торгах, не належала боржнику.
Постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2021 вищевказане рішення Дарницького районного суду м. Києва залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 08.04.2021 подав на них касаційну скаргу, а 16.04.2021 здійснив відчуження спірної квартири на користь ОСОБА_3 за договором купівлі продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О. Г.
Постановою Верховного Суду від 25.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
05.12.2022 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення про витребування у ОСОБА_3 (власника квартири на момент розгляду справи) на користь ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 661 ЦК України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.
Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення ст. 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).
Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо) (ст. 659 ЦК України).
Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (ст. 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов'язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов'язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.
Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами ст. 661 ЦК України.
У ст. 661 ЦК України закріплено право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків ст. 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень ст.ст. 22 і 623 ЦК України.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч.3 ст. 623 ЦК України).
Положення ч.3 ст. 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (ч.3 ст. 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов'язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.
Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої ст. 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов'язання має бути виконане, на день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не мав права продажу квартири, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, квартира була витребувана у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , про що відповідач був обізнаний.
Суд вважає, що відповідальність за завдані ОСОБА_3 збитки має нести саме ОСОБА_4 , як продавець спірного майна, у вигляді дійсної вартості майна, а саме у розмірі ринкової вартості квартири на день ухвалення рішення.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 03.06.2024 ТОВ «ОЦІНОЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФ-СТАР», ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 650 000,00 грн., які продавець зобов'язаний відшкодувати.
Доводи сторони відповідача про те, що договір купівлі-продажу квартири від 16.04.2021 не було визнано незаконним на момент його укладення, є безпідставними,так як у статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю вилученням майна, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/8502/22 спірну квартиру витребувано у позивачки, тому саме з ОСОБА_4 підлягають стягненню відповідні збитки.
Доводи представника відповідача про те, що позивачка відповідно до договору купівлі-продажу спірної квартири придбала її за 559 200,00 грн, проте з відповідача просить стягнути 1 650 000,00 грн, спростовуються висновком суду про те, що розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов'язання має бути виконане, на день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов'язком (ст. 12, 81 ЦПК України), визначеної позивачкою ринкової вартості квартири.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги до ОСОБА_4 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 650 000 грн.
Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою (відповідно до позову) АДРЕСА_4 , мобільний номер НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_5 , мобільний телефон НОМЕР_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 29.08.2024.