Справа №707/2379/24
Провадження №1-кп/707/227/24
30 серпня 2024 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024250310002480 від 21.07.2024, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Черкаси, громадянина України, з вищою освітою ступеня «бакалавр», одруженого та не працюючого, маючого малолітню дитину, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
20.07.2024 близько 18 години ОСОБА_4 поряд із будинком АДРЕСА_2 наздогнав на велосипеді ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по АДРЕСА_3 , та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, діючи з умислом направленим на нанесення тілесних ушкоджень, під'їхав на велосипеді до ОСОБА_5 та наніс йому удар переднім колесом у задню частину тулуба праворуч. Від отриманого удару ОСОБА_5 впав на землю, а ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, наніс не менше шести ударів носками ступнів обох ніг по голові та тілу ОСОБА_5 , після чого обома ногами стрибнув на спину лежачого ОСОБА_5 та наніс не менше десяти ударів кулаками обох рук по обличчю, голові та тулубу ОСОБА_5 . Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 взяв до рук велосипед та наніс не менше двох ударів переднім колесом по голові та тулубу ОСОБА_5 , після чого кинув велосипед на тіло останнього.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 завдано тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми правої лобної ділянки, які відповідно до висновку експерта № 02-01/738 від 20.08.2024 відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень, струс головного мозку, який відповідно до висновку експерта № 02-01/738 від 20.08.2024 відноситься за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, переломи сьомого, восьмого ребер зліва, які відповідно до висновку експерта № 02-01/738 від 20.08.2024 відносяться за ступенем тяжкості до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, визнавши обставини, викладені в обвинувальному акті. Додатково пояснив, що він щиро розкаюється у вчиненому та просить пробачення у потерпілого. Він вчинив правопорушення, тому що помилково вважав, що потерпілий винний у його падінні з велосипеда.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор і потерпілий також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним продовження дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд, врахувавши визнання обвинуваченим всіх обставин, які викладені у обвинувальному акті, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, має малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, вину визнав.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку. При цьому суд враховує, що потерпілий ОСОБА_5 станом на час вчинення стосовно нього кримінального правопорушення досяг віку 67 років, у зв'язку із чим вважався особою похилого віку згідно зі статтею 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без реального тримання його в кримінально-виконавчій установі, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, а також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у відповідності з п. 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України.
При цьому покладення на обвинуваченого обов'язку згідно з п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України зумовлено тим, що працевлаштування безробітної особи зменшує ризик повторного вчинення нею кримінального правопорушення. Регулярна праця сприяє підвищенню матеріального рівня життя особи, сприяє впорядкованості життя, змушує особу витрачати життєві сили на суспільно корисну діяльність та зменшує ризик повторного виникнення у особи бажання вчиняти насильницькі злочини.
Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та буде достатнім для досягнення відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено. Судові витрати у справі відсутні. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази, а саме:
- слід речовини бурого кольору, який виявлено на асфальтованому покриві за адресою: АДРЕСА_4 та вилучено до паперового конверту, який зберігається у кімнаті речових доказів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - знищити;
- медичну карту стаціонарного хворого №14713 з КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» на ім'я ОСОБА_5 - повернути в лікувальний заклад КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» за належністю;
- лист № 803 від 01.08.2024, копію карти виклику ШМД №500 від 20.07.2024, копію карти виїзду ШМД №20.07.24 А500 від 20.07.2024, CD диск із записом виклику з КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради - зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу зберігання матеріалів кримінального провадження.
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1