Справа 556/2447/24
Номер провадження 1-в/556/316/2024
Іменем України
30.08.2024 року смт. Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представника ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець в режимі відеоконференції, клопотання представника заявника - адвоката ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - пробаційним наглядом засудженому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , до арешту не працюючого, не одруженого, освіта середньо-спеціальна, раніше не судимого.
Засудженого 17.12.2020 року Ратнівським районним судом Волинської області за ст. 121 ч.2 КК України - на 7 років позбавлення волі. Зараховано в строк відбування покарання строк перебування під вартою з 23.08.2020 по 17.12.2020.
Рішенням Міжрегіональної комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, щодо визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання (протокол №35/2.50 від 30.07.2021) визначено засудженому для відбування покарання виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі.
Представник заявника- адвокат ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - пробаційним наглядом засудженому ОСОБА_5 , в межах строків, невідбутої частини покарання.
Адвокат ОСОБА_6 , засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні клопотання підтримали. Засуджений у скоєному злочині вину визнає повністю та щиро розкаюється. Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_5 , Ратнівською селищною радою буде взятий на громадські роботи, про що адвокат заявила клопотання про долучення довідки №318 від 26.08.2024. Засуджений працевлаштований, стягнення погашені, став на шлях виправлення, відбув строку покарання.
Представник ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» в судовому засіданні пояснив, що11.03.2024 року комісією колонії відмовлено засудженому у застосуванні ст. 82 КК України, оскільки останній не довів своє виправлення. Мав шість стягнень, які погашені, 3 рази поміщався в ДІЗО. Заохочень не мав. Думка представника колонії щодо даного клопотання - на розсуд суду.
У судовому засіданні прокурор заперечив відносно задоволення клопотання засудженого. ОСОБА_5 за весь час відбування покарання посередньо характеризується, допустив шість порушень вимог режиму відбування покарання, три рази поміщався до ДІЗО, працевлаштований на виробництві колонії лише з вересня 2023 року. Має лише одне заохочення - 09.07.2024 року. Участі у програмах ДВВ не приймає. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. Таким чином засуджений не довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь період відбування покарання.
Заслухавши думку прокурора, учасників справи, дослідивши письмові докази, в тому числі особову справу засудженого ОСОБА_5 , суд приходить до наступних висновків.
Згідно п.3 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання)про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6,7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),7-1,13-1,13-4,14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
На підставі ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
ОСОБА_5 раніше не судимий, засуджений 17.12.2020 року Ратнівським районним судом Волинської області за ст. 121 ч.2 КК України - на 7 років позбавлення волі. Зараховано в строк відбування покарання строк перебування під вартою з 23.08.2020 по 17.12.2020.
З характеристики засудженого та матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 18.12.2020 року. Вину скоєного злочину визнає.
Початок строку відбування кримінального покарання - 18.12.2020 року.
Кінець строку відбування кримінального покарання - 23.08.2027 року.
З 16.08.2021 року засуджений відбуває міру кримінального покарання в державній установі «Полицька виправна колонія (№76)». За період відбування покарання ОСОБА_5 характеризується посередньо, допустив шість порушень вимог режиму відбування покарання, за що притягувався до дисциплінаної відповідальності. Стягнення погашені у встановленому законом порядку. Один раз заохочувався правами начальника установи - 09.07.2024 р.
Засуджений працевлаштований в ремонтно-механічній дільниці установи з 11.09.2023 р.
Підтримує соціально корисні зв'язки з рідними шляхом телефонних переговорів, отримує посилки та передачі.
У Полицькому навчальному центрі №76 здобув спеціальність токара ІІ-го розряду та верстатника деревообробних верстатів.
Відсутні явні прояви неадекватної поведінки, нервового збудження. Нервових розладів не виявлено.
Має бажання змінити своє життя, проте це бажання має поодинокий та несистемний характер. Стверджує, що має бажання брати участь у програмах, але за поведінкою особи чи з інших джерел інформації зрозуміло, що це не відповідає дійсності. Участі у програмах ДВВ не приймає.
Заходи індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим виконані частково через небажання самого засудженого.
Відповідно до проведеної оцінки ризиків засуджений має середній рівень вчинення повторного кримінального правопорушення після звільнення.
Законом України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» внесено зміни до Кримінального кодексу України, в ст.51 Види покарань, а саме частину першу доповнено пунктом 7-1 такого змісту:
"7-1) пробаційний нагляд.
Також цим Законом доповнено Кримінальний кодекс статтею 59-1 Пробаційний нагляд, де в ч. 1 даної статті зазначається, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років.(ч.4 ст. 59-1 КК України)
Статтею 51 КК України визначено види покарань та порівняльна суворість покарань, яка визначається від першого виду найбільш м'якого покарання до останнього - найсуворішого. Пунктом 7-1 ч.1 вказаної статті визначено вид покарання - «пробаційний нагляд», а пунктом 11 цієї ж статті є вид покарання - «позбавлення волі на певний строк» з чого слідує, що «пробаційний нагляд» є більш м'яким видом покарання ніж позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
А як зазначено в п.2 ч.4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.
Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст.ст.81, 82 КК України є:
-ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;
-участь у суспільно-корисній праці;
-участь у виховних заходах;
-участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;
-участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;
-участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,
-поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;
-прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);
-визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;
-підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Як зазначено в п.п.2,17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою, прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК) та фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч. 4 ст. 82 КК).
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обовязків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Разом з цим, оцінюючи в сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, суд вважає, що не надано конкретних переконливих даних про те, що процес виправлення засудженого досягнув тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання перестає бути доцільним і його подальше виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Також в матеріалах справи відсутні дані про його працевлаштування протягом всього часу відбування покарання, що є однією з умов заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Так, той факт, що засуджений отримав одне заохочення - 09.07.2024 р., працевлаштований з вересня 2023 року не може безумовно свідчити про те, що він став на шлях виправлення, оскільки вказане заохочення було отримане після відбуття необхідної частини покарання для застосування ст.82 КК України, що вказує на те, що зміни в поведінці засудженого мають нетривалий характер та лише розпочалися. При цьому, за весь час знаходження в установі відбування покарань останній отримав 6 стягнень, з них три рази поміщався до ДІЗО за зберігання заборонених предметів та вживання спиртовмісної речовини, які хоч і погашені у встановленому законом порядку, проте свідчать про відсутність стабільної позитивної поведінки засудженого протягом усього часу відбування покарання.
Крім того, засуджений участі у програмах ДВВ не приймає, заходи індивідуальної програми не виконуються, у зв'язку із відсутністю бажання у засудженого.
Доводи засудженого про те, що він усвідомив свою вину, став на шлях виправлення, оскільки майже рік не отримував стягнень, беруться до уваги, однак вказані зміни ще не набули стійкого характеру, який би свідчив про те, що засуджений дійсно довів своє виправлення.
Таким чином, на думку суду, дотримання засудженим умов і порядку в установі не є достатньо переконливими важелями для ствердження доведеності засудженим свого виправлення. Дотримання засудженим порядку і умов відбування покарання в установі є його обов'язком і дана обставина не може слугувати окремою підставою для висновку про доведеність засудженим свого виправлення.
За встановлених обставин не можна зробити висновок, що в поведінці засудженого за весь період його відбуття покарання сталися позитивні зміни, які свідчать про їх стабільність і незворотність, що в свою чергу не є достатніми підставами для ствердження, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання представника заявника - адвоката ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - пробаційним наглядом засудженому ОСОБА_5 задоволенню не піддягає, оскільки останній своєю поведінкою і ставленням до праці не довів, що став на шлях виправлення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 59-1, 82 КК України, Законом України № 3342-ІХ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», ст.ст.537,539 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким - пробаційним наглядом засудженому ОСОБА_5 відмовити, за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 7 діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1