Справа № 548/1633/24
Провадження № 2/548/520/24
(повний текст)
28.08.2024 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Коновод О.В.
за участю : секретарясудового засідання - ОСОБА_1
представника позивача - прокурора Жайворонок Ж.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання у залі суду м.Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олега Безцінного , в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити певні дії та повернення водного об"єкта у стані негіршому, ніж на час передання його в оренду
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначив, що проведеним Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області вивченням законності додержання вимог законодавства щодо утримання комунального майна на території Хорольської територіальної громади виявлені порушення інтересів держави при використанні гідроспоруди на водному об'єкті (ставку).
Встановлено, що 19 квітня 2011 року між Хорольською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди водного об'єкту (ставка) №72 (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт площею водного дзеркала 2,62 (в договорі оренди допущено описку та в п. 1.1. зазначено 2,22 га) га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби. Водний об'єкт розташований на землях Новачиської сільської ради Хорольського району. Гідротехнічна споруда передається в користування і управління орендареві на термін дії договору оренди за актом обстеження та приймання-передачі за участю органів місцевого самоврядування.
Договір укладається терміном до 04.02.2024 і діє з моменту його підписання сторонами.
Пунктом 7.1. Договору зобов'язано орендаря прийняти в користування на умовах оренди водний об'єкт площею водного дзеркала 2,62 гектара. Приступити до його використання після підписання договору оренди та акту приймання - передачі в установленому порядку.
Відповідно до п.п. 7.6., 7.9., 7.13. орендар зобов'язаний; підтримувати необхідний технічний рівень води у водному об'єкті на відмітці НПР протягом всього періоду року, утримувати гідротехнічні споруди в належному стані; у належному стані повернути орендодавцю водний об'єкт оренди після закінчення строку оренди; забезпечити охорону орендованого водного об'єкту, з метою недопущення несанкціонованого випуску з нього води, його забруднення, а також пошкодження гідротехнічних споруд.
Згідно з п.2.3. Договору водний об'єкт повертається орендарем орендодавцю на підставі акту прийому-передачі водойми в оренду. Водний об'єкт вважається поверненим орендодавцю з моменту видання нормативно-правового Акту про припинення права користування ним. Водний об'єкт повертається орендодавцю в екологічно-чистому стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу гідроспоруд, а також з наявним рибним запасом.
Пунктом 2.5. Договору встановлено, що в тому разі, коли дії орендаря призвели до погіршення стану водного об'єкту, в тому числі техногенного забруднення, зменшення рівня та об'єму води, тощо, орендар зобов'язується у встановленому порядку відшкодувати збитки орендодавцю чи державі у повному обсязі.
Так, 19.04.2011 між сторонами укладено акт прийому-передачі, відповідно до якого водний об'єкт (ставок) площею водного дзеркала 2,22 га, який знаходиться на території Новачиської сільської ради переданий в оренду ОСОБА_2 .
В подальшому 27.10.2013 та 08.04.2019 між сторонами укладено додаткові угоди до вищевказаного договору оренди водного об'єкта, в яких вносилися зміни з питань орендної плати та розробки документації із землеустрою.
Таким чином, підписавши Договір орендар взяв на себе обов'язок своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт гідротехнічних споруд, розташованих на водному об'єкті.
Разом з тим, Орендар взяті зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до порушень та погіршення властивостей гідротехнічної споруди.
Так, 04.07.2019 комісією Хорольської районної державної адміністрації, створеною відповідно до розпорядження голови РДА від 08.04.2019 за № 41, проведено обстеження та інвентаризацію штучно створених водних об'єктів (водосховищ, ставків) та гідротехнічних споруд, за результатами чого складено Акт №13 від 04.07.2019.
Відповідно до даного акту обстежено, зокрема, гідротехнічну споруду на водоймі площею 2,6244, розміщеної поблизу с. Новачиха Клепачівської сільської ради, що перебуває в оренді ОСОБА_2 . Встановлено, що гребля земляна, не проїздна, без твердого покриття, з переливною трубою.
Так, внаслідок весняної повені 2018 року гребля розмита водним потоком. Ширина промоїни 9 м, довжина - 14 м, глибина - 7 м.
На момент обстеження орендарем водного об'єкта проводилася підсипка греблі ґрунтом. Водний об'єкт перебував без води.
Рекомендовано Клепачівській ОТГ взяти на баланс гідротехнічну споруду після проведення ремонтних робіт.
Окрім цього, відповідно до наданої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області зведеної інвентаризаційної відомості гідротехнічних споруд на штучно створених водоймах (водосховищах, ставках) Хорольського району станом на 01.08.2019 вищевказана гребля перебуває в аварійному стані.
Виявлені порушення орендарем не усунуто.
В подальшому 02.04.2024 Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області проведено комісійний огляд гідротехнічної споруди (греблі), що розташована за межами населених пунктів (с. Новачиха) Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.
За результатами огляду встановлено: технічні характеристики - гребля непроїжджа земляна, насипна, матеріал - суглинок. Гребля укріплена дерев'яними балками. Гребля перебуває в незадовільному стані, частково наявні підмиви та зсуви ґрунту. Насип потребує робіт з укріплення.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що водний об'єкт повертається орендодавцю в екологічно-чистому стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу гідроспоруд, а також з наявним рибним запасом.
Попри те, що строк дії договору оренди закінчився 04.02.2024, акт прийому-передачі між сторонами про повернення орендодавцю водного об'єкта з гідроспорудою не укладено у зв'язку з пошкодженням греблі.
Вказане підтверджується листом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 17.04.2024 за вих. 02-22/2132.
Отже Орендар протягом тривалого часу не виконував обов'язки передбачені п.п. 7.5., 7.6. Договору щодо утримання, своєчасного та якісного проведення ремонту гідроспоруди.
При цьому, відповідно до вимог п. 7.9. Договору Орендар зобов'язується Орендодавцеві водний об'єкт оренди після закінчення строку оренди у належному стані.
19.07.2024 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав позов та прохав його задовольнити з підстав наведених в ньому.
В підготовчому судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Проведеним Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області вивченням законності додержання вимог законодавства щодо утримання комунального майна на території Хорольської територіальної громади виявлені порушення інтересів держави при використанні гідроспоруди на водному об'єкті (ставку).
Встановлено, що 19 квітня 2011 року між Хорольською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди водного об'єкту (ставка) №72 (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт площею водного дзеркала 2,62 (в договорі оренди допущено описку та в п. 1.1. зазначено 2,22 га) га з метою риборозведення, вирощення і вилову риби. Водний об'єкт розташований на землях Новачиської сільської ради Хорольського району. Гідротехнічна споруда передається в користування і управління орендареві на термін дії договору оренди за актом обстеження та приймання-передачі за участю органів місцевого самоврядування.
Договір укладається терміном до 04.02.2024 і діє з моменту його підписання сторонами.
Пунктом 7.1. Договору зобов'язано орендаря прийняти в користування на умовах оренди водний об'єкт площею водного дзеркала 2,62 гектара. Приступити до його використання після підписання договору оренди та акту приймання - передачі в установленому порядку.
Відповідно до п.п. 7.6., 7.9., 7.13. орендар зобов'язаний; підтримувати необхідний технічний рівень води у водному об'єкті на відмітці НПР протягом всього періоду року, утримувати гідротехнічні споруди в належному стані; у належному стані повернути орендодавцю водний об'єкт оренди після закінчення строку оренди; забезпечити охорону орендованого водного об'єкту, з метою недопущення несанкціонованого випуску з нього води, його забруднення, а також пошкодження гідротехнічних споруд.
Згідно з п.2.3. Договору водний об'єкт повертається орендарем орендодавцю на підставі акту прийому-передачі водойми в оренду. Водний об'єкт вважається поверненим орендодавцю з моменту видання нормативно-правового Акту про припинення права користування ним. Водний об'єкт повертається орендодавцю в екологічно-чистому стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу гідроспоруд, а також з наявним рибним запасом.
Пунктом 2.5. Договору встановлено, що в тому разі, коли дії орендаря призвели до погіршення стану водного об'єкту, в тому числі техногенного забруднення, зменшення рівня та об'єму води, тощо, орендар зобов'язується у встановленому порядку відшкодувати збитки орендодавцю чи державі у повному обсязі.
Так, 19.04.2011 між сторонами укладено акт прийому-передачі, відповідно до якого водний об'єкт (ставок) площею водного дзеркала 2,22 га, який знаходиться на території Новачиської сільської ради переданий в оренду ОСОБА_2 .
В подальшому 27.10.2013 та 08.04.2019 між сторонами укладено додаткові угоди до вищевказаного договору оренди водного об'єкта, в яких вносилися зміни з питань орендної плати та розробки документації із землеустрою.
Таким чином, підписавши Договір орендар взяв на себе обов'язок своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт гідротехнічних споруд, розташованих на водному об'єкті.
Разом з тим, Орендар взяті зобов'язання належним чином не виконав, що призвело до порушень та погіршення властивостей гідротехнічної споруди.
Так, 04.07.2019 комісією Хорольської районної державної адміністрації, створеною відповідно до розпорядження голови РДА від 08.04.2019 за № 41, проведено обстеження та інвентаризацію штучно створених водних об'єктів (водосховищ, ставків) та гідротехнічних споруд, за результатами чого складено Акт №13 від 04.07.2019.
Відповідно до даного акту обстежено, зокрема, гідротехнічну споруду на водоймі площею 2,6244, розміщеної поблизу с. Новачиха Клепачівської сільської ради, що перебуває в оренді ОСОБА_2 . Встановлено, що гребля земляна, не проїздна, без твердого покриття, з переливною трубою.
Так, внаслідок весняної повені 2018 року гребля розмита водним потоком. Ширина промоїни 9 м, довжина - 14 м, глибина - 7 м.
На момент обстеження орендарем водного об'єкта проводилася підсипка греблі ґрунтом. Водний об'єкт перебував без води.
Рекомендовано Клепачівській ОТГ взяти на баланс гідротехнічну споруду після проведення ремонтних робіт.
Окрім цього, відповідно до наданої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області зведеної інвентаризаційної відомості гідротехнічних споруд на штучно створених водоймах (водосховищах, ставках) Хорольського району станом на 01.08.2019 вищевказана гребля перебуває в аварійному стані.
Виявлені порушення орендарем не усунуто.
В подальшому 02.04.2024 Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області проведено комісійний огляд гідротехнічної споруди (греблі), що розташована за межами населених пунктів (с. Новачиха) Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області.
За результатами огляду встановлено: технічні характеристики - гребля непроїжджа земляна, насипна, матеріал - суглинок. Гребля укріплена дерев'яними балками. Гребля перебуває в незадовільному стані, частково наявні підмиви та зсуви ґрунту. Насип потребує робіт з укріплення.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що водний об'єкт повертається орендодавцю в екологічно-чистому стані не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу гідроспоруд, а також з наявним рибним запасом.
Попри те, що строк дії договору оренди закінчився 04.02.2024, акт прийому-передачі між сторонами про повернення орендодавцю водного об'єкта з гідроспорудою не укладено у зв'язку з пошкодженням греблі.
Вказане підтверджується листом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 17.04.2024 за вих. 02-22/2132.
Отже Орендар протягом тривалого часу не виконував обов'язки передбачені п.п. 7.5., 7.6. Договору щодо утримання, своєчасного та якісного проведення ремонту гідроспоруди.
При цьому, відповідно до вимог п. 7.9. Договору Орендар зобов'язується Орендодавцеві водний об'єкт оренди після закінчення строку оренди у належному стані.
Отже, 19.04.2011 Орендар за актом приймання-передачі прийняв від Орендодавця зазначений водний об'єкт разом із розташованою на ній гідроспорудою на підставі актів приймання-передачі. Зауважень щодо стану греблі та недоліків, які могли перешкоджати ефективному її використанню за цільовим призначенням не виявлено.
Орендарем порушено умови використання переданої йому за Договором гідроспоруди, бездіяльність Орендаря призводить до погіршення стану наявної на водному об'єкті греблі. Відповідачем не дотримується обов'язок орендаря щодо збереження майна в первісному стані, що у свою чергу істотно порушує умови договору, не здійснено ремонту гідротехнічних споруд.
З урахуванням того, що Орендодавець у 2011 році передав водний об'єкт із розташованою на ньому гідроспорудою Орендарю без недоліків, а тому він має право вимагати привести останню до стану придатного до використання.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 375066309 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324883800:00:034:0001, що розташована під водним об'єктом, зареєстровано право комунальної власності.
Таким чином, Орендодавцем за оскаржуваними договорами є Хорольська міська рада.
Отже, водний об'єкт та гідроспоруда на цей час підлягають поверненню саме Хорольській міській раді.
З метою підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді Лубенською окружною прокуратурою на адресу Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області 06.05.2024 за вих. № 53/3-3022ВИХ-24 скеровано повідомлення про виявлені порушення вимог законодавства та запропоновано надати інформацію щодо самостійного вжиття відповідних заходів на усунення порушень, у тому числі і в судовому порядку.
Відповідно до відповіді Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області за вих. № 02-22/2738 від 16.05.2024 остання погоджується з викладеними фактами виявлених порушень та не заперечує проти захисту інтересів держави в судовому порядку.
Норми права, застосовані судом.
Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати погоджені у встановленому порядку гідротехнічні заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є, зокрема, договори та інші правочини (ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 51 Водного Кодексу України право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства; умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, відповідач зобов'язаний також повернути орендодавцю водний об'єкт із розташованою на ньому гідроспорудою у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому вона одержала в оренду, шляхом укладення акту прийому-передачі.
Обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в суді та права на звернення прокурора з цим позовом
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Частиною 6 зазначеної статті визначено, що під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічною є Окрема думка Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В. І. від 06 червня 2018 року по справі № 607/1557/17.
Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Статтею 56 ЦПК України передбачено право прокурора звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовами, а також вступати за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції від 31.03.2005).
Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив позицію, що «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Зокрема, у справі «Gregorio de Andrad ev. Portugal» (№41537/02, 14.11.2006) ЄСПЛ відзначив, що держава несе відповідальність за дії або бездіяльність працівників прокуратури при виконанні ними службових обов'язків (п.38). а у справі «Бацаніна проти Росії» (№3932/02, 26.05.2009) вказав, що порушення справи за ініціативою прокурора не завжди ставить протилежну сторону у «завідомо невигідне становище». Залишається встановити, чи було дотримано у такій справі принцип «справедливої рівноваги» між сторонами, враховуючи участь прокурора у процесі (п.25).
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 02003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст ч.3 ст.131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитись розширено.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави. Поняття «інтереси держави» є оціночним у кожному конкретному випадку, прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту.
Відповідно до п.п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Згідно із положеннями вищезазначеного рішення державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Під представництвом інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє в суді процесуальні дії.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у Постанові ВСУ від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17 та Постанові ВСУ від 08.02.2019 по справі №915/20/18).
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до приписів Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Водночас, гребля як гідротехнічна споруда створена для контролю рівня води у водоймі. Руйнування греблі може призводити як до втрати та осушення ставка як водного ресурсу, екологічних проблем через зміну водного режиму, а також повені, що загрожує затопленням населеного пункту.
Відповідачем допущено істотні порушення умов договорів оренди водного об'єкту в частині утримання наявної на ній гідроспоруди, що виключає раціональне використання водного об'єкта та перешкоджає загальному водокористуванню.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і утримання в належному стані гідроспоруд спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.
Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.
Неналежним утриманням гідроспоруди порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку та забезпечення населення у користуванні водними об'єктами.
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст.ст. 6, 114, 116 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Таким чином, прокурор виступає на захист інтересів держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області як органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на ствердження порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон України 1423-ІХ).
Підпунктом 58 пункту 4 Закону України 1423-ІХ, внесені зміни до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, зокрема, доповнено пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Також, підпунктом 20 пункту 4 Закон України 1423-ІХ внесені зміни до статті 83 Земельного кодексу України, зокрема, частину другу цієї статті доповнено пунктом в) відповідно до якого, у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18, викладеній в постанові від 15.10.2019, незалежно від причин неможливості самостійно звернутись до суду з позовом сам факт незвернення до суду уповноваженого органу свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
На підставі викладеного, у даному випадку наявні виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, які є документально підтвердженими.
Незважаючи на те, що водні ресурси, а отже і гідроспоруди, які є необхідними для їх утримання, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, не дивлячись на очевидність порушень, про які Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області письмово повідомлено Хорольську міську раду в порядку абз. 3 ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», останньою протягом розумного строку не вжито заходів до усунення вищевказаних порушень та не скеровано до суду відповідної позовної заяви. Зі змісту наданої відповіді вбачається, що вказаний орган не вживатиме у подальшому заходи, спрямовані на захист інтересів держави за вказаним фактом, що змушує прокурора звернутися до суду з позовом. Вказане є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Вищевказане суперечить державній політиці у сфері управління комунальним майном та відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключними підставами для здійснення органами прокуратури захисту інтересів держави в суді.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Відповідно до висновків, викладених у Постанові ВСУ від 16.04.2019 справа №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Верховний Суд у вищевказаній постанові від 04.04.2019 у справі №924/439/18 також висловив позицію про те, що з урахуванням положень законодавства не вбачається, що прокурор зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Вказане підтверджується також правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/516/18, постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.
Відсутність претензійно-позовної роботи з відповідачем у справі свідчить про нездійснення уповноваженим органом покладеного на нього законом обов'язку із захисту державних інтересів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.
Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову прокуратурою та представництва інтересів Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області є тривала бездіяльність останньої щодо невжиття жодних заходів, спрямованих на приведення гідроспоруди у задовільний стан, що є виключними випадками, що встановлено вимогами ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області попередньо повідомлено Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області про здійснення представництва їх інтересів у суді щодо зобов'язання ОСОБА_2 привести орендовану ним гідроспоруду у задовільний стан та повернення водного об'єкта та розташованої на ній гідроспоруди орендодавцю у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав їх в оренду.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст.1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи від 19.09.2012 «Про роль прокурорів поза системою кримінально-правової юстиції» рекомендовано усім громадянам-членам, в яких прокуратура має повноваження поза кримінально-правовою сферою, вживати всі розумні зусилля з метою забезпечити, щоб така діяльність прокуратури здійснювалась з особливою увагою до захисту прав і свобод людини і в повній відповідності з принципом верховенства права.
Звернення прокурора з вказаним позовом відповідає зазначеним рекомендаціям.
Згідно із п. 40 Проміжного висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанськакомісія) від 24.07.2015 №803/2015 «Щодо запропонованих змін до Конституції України в частині правосуддя» прокурор втрачає свої не прокурорські повноваження; у нього залишається право представляти інтереси держави за «виняткових обставин». Такі залишкові та виключні повноваження існують в інших країнах, а тому Венеціанська комісія вважає їх легітимними, якщо вони здійснюються у спосіб, за якого дотримується принцип поділу державної влади, у тому числі повага до судової незалежності, принцип субсидіарності, спеціалізації, неупередженості прокурорів та рівності сторін. Запропоноване переформулювання не прокурорських повноважень прокурора слід рішуче підтримати. У поєднанні з вилученням наглядових повноважень прокурора, передбачених у пункті 5 статті 121, які були об'єктом критики, - це адекватна відповідь на попередні рекомендації Венеціанської комісії та Парламентської асамблеї Ради Європи в рамках виконання Україною взятих на себе зобов'язань при приєднанні до Ради Європи щодо «зміни ролі і функцій прокуратури (зокрема щодо здійснення загального контролю за законністю), з перетворенням цього інституту на орган, який відповідатиме стандартам Ради Європи».
Пред'явлення прокурором цього позову не порушує принципу рівності сторін, адже його процесуальні права мають такий же обсяг як і відповідача по справі. Окрім цього, відповідач не позбавлений можливості користуватись правовою допомогою інших осіб, яким законом надається таке право.
Рішення ЄСПЛ у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v France) від 31.03.2005, на яку звертає суд касаційної інстанції як приклад участі прокурора у справі, що викликає у однієї із сторін відчуття несправедливості, до наявного спору застосуванню не підлягає.
Суд у цій справі роз'яснив, що сама присутність прокурора чи іншої посадової особи в нарадчій кімнаті, незалежно від того, чи є така присутність «активною» (наприклад, в якості консультанта) чи «пасивною», розцінюється як принцип рівноправності сторін.
Національним законодавством взагалі заборонено будь-кому, у тому числі прокурору, в такий спосіб взаємодіяти із судом і з огляду на необхідність забезпечення принципу рівноправності до участі прокурора у цій справі відношення немає.
Подібним чином ЄСПЛ трактує порушення принципу рівності у інших рішеннях.
Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11.05.2016 у справі за №6-824цс16.
На підставі викладеного, у даному випадку наявні виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, які є документально підтвердженими.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч.1 ст.142 ЦПК України передбачено, що визнання позову Відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 14, 131-1 Конституції України, ст. ст. 23,24 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-283,354,355 ЦПК України, суд-
Позов заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Олега Безцінного (юридична адреса: вул. Старо-Троїцька, 13 м. Лубни Полтавської області, код ЄДРПОУ 02910060), в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄРДПОУ: 22528612, адреса знаходження: вул. 1 Травня, 4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: с. Новачиха Лубенського району Полтавської області) про зобов"язання вчинити певні дії та повернення водного об"єкта у стані негіршому, ніж на час передання його в оренду- задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області 29.10.1997, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: с. Новачиха Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області) привести гідротехнічну споруду греблю, розташовану на водному об'єкті ставку поблизу с. Новачиха Лубенського району Полтавської області площею водного дзеркала 2,6244 га, у задовільний стан та повернути Хорольській міській раді Лубенського району Полтавської області за договором оренди водного об'єкту (ставка) № 72 від 19.04.2011 водний об'єкт (ставок), що розташований поблизу с. Новачиха Хорольської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, площею водного дзеркала 2,6244 га, та гідротехнічну споруду, розташовану на ньому у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду.
Повернути Полтавській обласній прокуратурі (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 02.07.2024 року за платіжною інструкцією №1764 в сумі 3028 рн., тобто в розмірі 1514 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: с. Новачиха Лубенського району Полтавської області) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р №UA118201720343130001000006160 банк ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету-2800) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1514 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 30.08.2024 року.
Суддя: О.В. Коновод