Дата документу 29.08.2024Справа № 643/21/22
Провадження № 1-кп/554/340/2024
29.08.2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:
1). 27.10.2011 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;
2). 22.06.2015 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 2, 3 ст. 185, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі;
3). 04.10.2016 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого 28.01.2019 року умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців і 10 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
1 епізод
01 березня 2021 року, приблизно о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на ринку «Новосалтівський», по проспекту Тракторобудівників, 104, м. Харкова, умисно, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед «Ardis elite 28» вартістю 4350 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на вищевказану суму.
2 епізод
26 квітня 2021 року, приблизно о 15 годині ОСОБА_4 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів належним ОСОБА_7 мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 7» 3/32 GB, (EMEI 1: НОМЕР_1 , EMEI 2: НОМЕР_2 ) вартістю 3297 грн, в якому знаходилась сім-карта оператора «Водафон» № НОМЕР_3 , чим спричинив потерпілому матеріального збитку на вищевказану суму.
3 епізод
30 травня 2021 року, приблизно о 22 годин 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку №124 по проспекту Тракторобудівників м. Харкова, у стані алкогольного сп'яніння, умисно наніс раніше незнайомому ОСОБА_8 один удар кулаком правої руки в область лівої щелепи, чим спричинив потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів передньої та задньої стінок верхньощелепної пазухи.
4 епізод
13 листопада 2021 року, приблизно о 18 годині 25 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в стані надмірного алкогольного сп'яніння, на території ринку «Новосалтівський», по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклої неприязні, діючи з непрямим умислом, наніс ОСОБА_9 один удар ножем у верхню частину тулубу, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч по передній поверхні у верхній її частині.
ІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються:
- за ч. 2 ст. 185 КК України (1 епізод) як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;
- за ч. 2 ст. 190 КК України (2 епізод) як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно;
- за ч. 1 ст. 122 КК України (3 епізод) як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я;
- за ч. 1 ст. 121 КК України (4 епізод) як умисне тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
ІІІ. ДОКАЗИ ТА ЇХ ОЦІНКА
Обвинувачений ОСОБА_4 свою провину за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 122 КК України (епізоди №№1-3) визнав повністю та підтвердив обставини їх вчинення, що відповідають відомостям обвинувальному акту. Зазначив, що 01 березня 2021 року, вдень, на ринку «Новосалтівський» по АДРЕСА_4 таємно викрав велосипед Ardis. 26 квітня 2021 року, вдень, по проспекту Ювілейному м. Харкова під приводом телефонного дзвінка заволодів у невідомого хлопця мобільним телефоном Xiaomi. 30 травня 2021 року, у вечірній час, неподалік будинку АДРЕСА_4 , у стані алкогольного сп'яніння вдарив незнайомого кулаком в область обличчя, оскільки вважав, що той раніше дав йому запотиличника.
Суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів, вирішує за недоцільне, а вина обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 122 КК України є повністю доведеною.
Обвинувачений ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України провини не визнав, вважаючи, що орган досудового слідства невірно кваліфікував його дії. Вважає спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень необережним. Пояснив суду, що після спільного вживання великої кількості спиртних напоїв зі своїм знайомим ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вечірній час, на території ринку «Новосалтівський», по АДРЕСА_3 йшов до зупинки громадського транспорту. В цей час вийняв свого ножа, граючись та хизуючись яким, розмахував перед собою, після чого випадково зачепив ОСОБА_9 , який ішов позаду, правіше нього. На ньому поранень та крові не побачив, останній поводив себе звично, сів у трамвай, що підійшов та поїхав. Він теж пішов додому, а за кілька годин його затримали вдома працівники поліції. Він ні від кого не втікав. Ніж, яким вдарив потерпілого, звичайний, туристичний, без ознак холодної зброї, залишився у нього вдома. Власна кров на одязі у нього могла залишитись, бо раніше текла з носа через захворювання. Обшуку в нього не проводили. У його показаннях на досудовому слідстві вказано, що він наніс потерпілому удар штопором, оскільки так записали працівники поліції, які вилучили в нього при собі штопор, а ножа не шукали. Намірів та мотивів на вбивство ОСОБА_9 не мав. Навиками ножового бою не володіє. Те, що сталося вважає випадковістю. Останній його не бив. Неприязні та сварок з ним напередодні не було. У вчиненому розкаявся та публічно попросив вибачення у потерпілого.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України поза розумним сумнівом доведена сукупністю безпосередньо досліджених судом доказів, які є належними, допустимими, взаємоузгодженими та достовірними.
13.11.2021 року о 18.57 годин з лінії 102 надійшло повідомлення про те, що бригадою швидкої допомоги у АДРЕСА_5 госпіталізовано ОСОБА_9 з ножовим пораненням грудної клітини. З пояснень останнього поранення йому наніс знайомий ОСОБА_10 напередодні - о 18.10 годині ( т. 2 а.с. 154, 247-249).
Досліджені судом аудіозаписи виклику швидкої допомоги та поліції підтверджують означені відомості ( т. 3 а.с. 1-9).
У цей же день потерпілий ОСОБА_9 звернувся до ХРУП №2 ГУНП в Харківській області із письмовою заявою, у якій просив вжити заходів до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 13.11.2021 року приблизно о 18 годині наніс йому тілесні ушкодження, а саме ножове поранення про АДРЕСА_3 ( т. 2 а.с. 156).
Під час огляду місця події 13.11.2021 року у АДРЕСА_5 , навпроти третього під'їзду виявлено та вилучено сліди речовини бурого кольору у вигляді крапель та калюжі (т. 2 а.с. 157-163, 177).
О 22.10 годин 13.11.2021 року ОСОБА_4 затримано за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, у якого під час особистого обшуку вилучено: штопор, куртку біло-синього кольору, чорні спортивні штани, без видимих слідів, на які накладено арешт (т. 2 а.с. 164-167, 178).
У ОСОБА_4 також за його згодою одразу вилучено біологічні зразки: букального епітелію, нігтьових зрізів, змивів з долонь, сліди пальців та обох долонь ( т. 2 а.с. 172-176, 244-245).
Потерпілий ОСОБА_9 під присягою підтвердив, що 13 листопада 2021 року, у вечірній час, на території ринку «Новосалтівський», по АДРЕСА_3 , після спільного із ОСОБА_4 розпиття спиртних напоїв йшов з останнім до зупинки громадського транспорту. В цей час ОСОБА_4 вийняв ножа та розмахував ним перед собою, після чого випадково зачепив його ножем у верхню частину грудної клітини. Удар не був цілеспрямованим та сильним. Тому він спочатку почувався нормально, крові не було, сів у трамвай і поїхав додому. Пізніше відчув себе зле та йому викликали швидку. ОСОБА_4 пішов додому раніше, йому про наявність поранення не говорив, останній крові на ньому не бачив. Вважає, що у ОСОБА_4 не було наміру на його вбивство, бо вони не сварились, неприязні не було. Наразі стан його здоров'я задовільний, поранення не турбує, все зажило. Претензій до ОСОБА_4 не має, позову не заявляв. Під час досудового розслідування працівники поліції вимагали, щоб він скорегував показання, натякаючи на умисне вбивство, за для досягнення показників у роботі з розкриття особливо тяжких злочинів. Тоді він був вразливий, бо неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжки. Наразі говорить правду. У даний час перебуває під вартою в Київському слідчому ізоляторі за підозрою у вчиненні злочину.
Показання потерпілого ОСОБА_9 ретельно перевірені під час слідчого експерименту 10.12.2021 року. Останній показав, що обвинувачений ОСОБА_4 , йдучи попереду нього, дістав ножа та наніс йому ножове поранення в груди, після чого він пішов до трамваю, а ОСОБА_4 в іншому напрямку. При цьому ОСОБА_9 не вказував мотивів нанесення удару, його показання в частині механізму отримання удару не суперечать даним суду ( т. 3 а.с. 31-39).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-1906/21 від 13.12.2021 року, колото-різане поранення грудної клітини ліворуч у верхній частині ОСОБА_9 відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, сформувалась внаслідок травматичного впливу із достатньою силою гострим предметом із колюче-ріжучими властивостями поверхні, що травмувала. Таким предметом міг бути ніж із шириною клинка не більше 4 см. на рівні його занурення. Це ушкодження не могло сформуватися внаслідок дії «штопору». Показання ОСОБА_9 дані під час слідчого експерименту не суперечать судово-медичним даним щодо ймовірного механізму формування травми та взаєморозташування учасників події, вцілому. Показання ОСОБА_4 в частині механізму формування травми у ОСОБА_9 , зокрема застосування «штопора», не відповідають судово-медичним даним (т. 3 а.с. 44-48).
Із висновку судової медико-криміналістичної експертизи №17-315-МК/21 від 23.12.2021 року вбачається, що на лівій полі куртки ОСОБА_9 виявлено одне колото-різане пошкодження через усі шари куртки, яке співпадає за локалізацією з пораненням та тілі потерпілого ОСОБА_9 . Вказане пошкодження одягу та поранення тіла можуть утворювати єдиний колото-різаний канал та могли утворитись від дії плаского, гострокінцевого, однобічно-гострого клинка колюче-ріжучого знаряддя, який мав обушок з «П»-подібним поперечним перерізом. Поранення не могло бути отримано від «штопора». На правому рукаві у верхньому відділі по зовнішній поверхні є лоскутний розрив тканини, який був утворений від зачіпляння якогось гострокінцевого предмету та перерозтягу тканини ( т. 3 а.с. 50-55).
Згідно довідки №1 від 13.11.2021 року (вих. №6017) ОСОБА_9 13.11.2011 року знаходився на лікуванні в інституті загальної та невідкладної хірургії ім. Зайцева НАМН з приводу проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітини, лівобічний гемопневмоторакс, оперований ургентно (т. 2 а.с. 180-181)
За даними протоколів огляду від 10.12.2021 року, 12.12.2021 року, 05.01.2022 року, відеозаписів з камер відеоспостереження, на ринку «Новосалтівський» м. Харкова, поблизу зупинки трамваю, приблизно із 17.58 годин по 18.26 годин 13.11.2021 року зафіксовано рух поряд двох чоловіків, за статурою та одягом, схожих на обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_9 . При чому останні підтвердили, що на відео зображені саме вони, проте моменту нанесення ним удару ножем не видно, бо в той час вони знаходились на території ринку за магазинами. Зафіксовано, що обвинувачений і потерпілий не сварились та не бились. Останній о 18.26 годин самостійно сів у трамвай та поїхав, на ньому слідів насилля та крові не видно. (т. 2 а.с. 192-202, 211- 219, т. 3 а.с.56-64).
Указані відеозаписи вцілому не суперечать показанням обвинуваченого та потерпілого.
Заперечення прокурора щодо в цій частині щодо сумнівності та малої ймовірності вийняти ніж та розмахувати ним протягом 9 секунд, коли обвинувачений і потерпілий зникли з поля зору, є лише припущеннями, які не можна покласти в основу обвинувачення.
19.11.2021 року потерпілий ОСОБА_9 добровільно видав слідчому речі, у яких він був вдягнений 13.11.2021 року, зокрема: зелену футболку, біло-синю кофту, забруднені речовиною бурого кольору, а також газовий балончик. 16.11.2021 року у нього також відібрано біологічні зразки крові ( т. 2 а.с. 204-210, 220-223).
Згідно з проведеними у справі судово-імунологічними та цитологічними експертизами:
- №14/676-С/21 від 16.11.2021 року, кров ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ( т. 2 а.с.224-225);
- №14/678-С/21 від 22.11.2021 року, на куртці ОСОБА_4 (на задній поверхні правого рукава та серединній вставці капюшона) знайдені сліди крові людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, походження якої від потерпілого ОСОБА_9 не виключається. Крім того, неможливо виключити походження цієї крові і від самого ОСОБА_4 в разі наявності у останнього тілесних ушкоджень, які супроводжувались зовнішньою кровотечею на момент події. На інших об'єктах куртки наявність крові не встановлена (т. 2 а.с.226-228);
- №14/677-С/21 від 17.11.2021 року, на спортивних брюках ОСОБА_4 наявність крові не встановлена (т. 2 а.с.230);
- №15-12/975-С/2021 від 20.11.2021 року, у піднігтьовому вмісті з обох рук ОСОБА_4 сліди крові не виявлені. Його походження за рахунок власних нігтьових ложе вважається найбільш ймовірним. Дані про наявність клітин травматичного чужорідного епітелію не отримані (т. 2 а.с.232-233);
- №15-12/974-С/21 від 19.11.2021 року, на змивах з обох рук ОСОБА_4 сліди крові не виявлені (т. 2 а.с.235-236);
- №15-12/976-С/21 від 24.11.2021 року, кров потерпілого ОСОБА_9 належить групі А(II) з ізогемаглютиніном анти- АДРЕСА_5 (біля 3 під'їзду на асфальтному покритті) сліди крові можуть походити від будь-якої людини з такою груповою належністю крові, в тому числі і від потерплого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_4 (при умові наявності в нього тілесних ушкоджень, що супроводжувались зовнішньою кровотечею) (т. 2 а.с.238-240);
- №15-12/973С/2021 від 19.11.2021 року, на вилученому штопорі сліди крові не виявлені (т. 2 а.с.242-243).
У ході слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_4 09.12.2021 року зазначив, що, розмахуючи штопором, наніс удар в область грудей потерпілому ОСОБА_9 , при чому останній не падав та не скаржився, вочевидь фізичного болю не відчував. Після чого потерпілий пішов до трамваю, а він додому (т. 3 а.с. 17-27).
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 648 від 13.12.2021 року, ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічні психічні захворювання у формі дисоціального розладу особистості, синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_4 перебував в стані вищевказаних хронічних психічних захворювань, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 3 а.с.65-67).
Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачувався у закінченому замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9 за ч. 2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України, зокрема, за обставин, детально вказаних у цьому вироку, мав умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 , з метою настання його смерті, діючи з прямим умислом, з мотивів особистої неприязні, зі значною силою наніс удар колюче-ріжучим предметом у життєво важливий орган.
Надаючи оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суд виходить з того, що факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 ножем, місце, час та спосіб нанесення ушкодження підтверджений. Обвинувачений не виключає заподіяння ним потерпілому цього тілесного ушкодження.
У той же час обвинувачений категорично заперечував наявність у нього прямого умислу на вбивство потерпілого, обґрунтовуючи можливе заподіяння тяжкого тілесного ушкодження тим, що в стані сп'яніння, хизуючись, розмахував ножем та випадково втрапив ним у груди потерпілого. Неприязні до останнього не мав, із ним не сварився. Останній йому тілесних ушкоджень не наносив, не ображав. Потерпілий жодним чином не подав виду, що отримав тілесне ушкодження, сів до трамваю і поїхав. У разі, якби хотів вбити потерпілого, зробив би це і ніяких цьому перешкод не було. Показання обвинуваченого повністю підтверджуються зібраними письмовими доказами, в тому числі висновками судових експертиз та нічим не спростовані.
Суд не може залишити поза увагою доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не мав прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, обґрунтовуючи свою позицію невідповідністю кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України фактичним обставинам кримінального провадження.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто із суб'єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом.
Визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків.
Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальності за замах на вбивство. У випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо припускає настання будь-яких наслідків, у тому числі смерті, вона також не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за замах на вбивство.
Злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично настали.
Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому характеризується у цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично.
На необхідності врахування суб'єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах від 09 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к, від 18 жовтня 2018 року у справі № 348/1153/17, від 08 листопада 2018 року у справі № 360/718/16-к, від 18 грудня 2018 року у справі № 569/2944/16-к, №206/4163/19 від 17.09.2020 року, № 164/1826/17 від 13.02.2020 року.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.
Як убачається з матеріалів провадження, в зазначений день, час та місці ОСОБА_4 ножем завдав потерпілому лише один удар ножем в область грудної клітини, проте стверджує, що умислу на позбавлення його життя не мав. Очевидним є те, що тілесні ушкодження потерпілому він наніс в стані сп'яніння, під час хаотичного розмахування ножем, яким втрапив у потерпілого, що стояв позаду та справа від нього. Наявність прямого умислу на вбивство, як стверджує прокурор, через те, що потерпілий відмовився далі гуляти з обвинуваченим наразі нічим не підтверджений та, з точки зору розсудливої людини, не видається ймовірним за досліджених обставин справи.
Як наніс ножове поранення потерпілому обвинувачений взагалі не помітив, хоча і не виключає, що міг це зробити. Проте, потерпілий не подав виду, що отримав ушкодження, сів до трамваю і поїхав звідти, тому обвинувачений не мав змоги пересвідчитись у наслідках своїх дій та забезпечити надання допомоги. Це підтвердив і сам потерпілий ОСОБА_9 та вочевидь убачається із досліджених судом протоколів перегляду відеозаписів, на яких видно, що ОСОБА_9 не подавав ознак поранення та самостійно сів до трамваю. Інші докази цього не спростовують.
Дані про те, що ножове поранення досягло якихось внутрішніх органів відсутні, подія мала місце у темну пору доби, коли обвинувачений та потерпілий, з їх слів, перебували в стані середнього ступеню алкогольного сп'яніння, не сварились, не бились, мотиви на вбивство були відсутні.
Не спростованим є і те, що обвинувачений наніс лише один удар, маючи можливість продовжувати свої дії, проте цього не робив, від правоохоронних органів не втікав, а згодом був затриманий у себе вдома.
Суд зазначає, що кваліфікація злочинів у кримінальному праві - точна кримінально-правова оцінка, конкретної небезпечної дії в суспільстві. Вона полягає у встановленій відповідності між абсолютними ознаками суспільно-небезпечного діяння і ознаками, передбаченими в нормах кримінального закону. Визначальною рисою кваліфікації злочинів є її точність.
Межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема, шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
Нормативно повноваження суду щодо зміни обвинувачення обмежуються лише характером цієї зміни, а не позицією учасників судового провадження (позиція Великої Палати Верховного Суду у справі №288/1158/16-к від 03.07.2019 року).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи не було наведено суду переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом забезпечували надійне, повне та достовірне встановлення у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, тому ця частина обвинувачення перекваліфіковується судом на доведене поза розумним сумнівом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
IV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відноситься до тяжкого з використанням ножа та кількох нетяжких злочинів, що посягають на здоров'я та власність. В той же час суд приймає до уваги позицію потерпілого ОСОБА_9 , який не настоював на суворому покаранні обвинуваченого, вказавши, що претензій до нього не має, поранення виявилось не серйозним та повністю загоїлось.
Враховуються судом і дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, посередньо характеризується, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліках в нарколога та психіатра не перебуває, не працює, страждає на тяжкі захворювання ВІЛ інфекція II клінічної стадії, постійно проходить АРТ терапію (т. 5 а.с. 31) та гепатит "В" (зі слів) .
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого судом визнаються: активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та наявність тяжкого невиліковного захворювання.
Згідно ст. 67 КК України, обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого є: рецидив злочинів по відношенню до судимостей, які не утворюють повторності та вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на позиції ЄСПЛ, викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Враховуючи викладене, для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів суд вважає за необхідне і достатнє призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих статей із застосуванням положень ст. 70 КК України. Підстави для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України відсутні.
VI. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати та цивільні позови відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно залишити тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку до вступу його в законну силу і уникнення ризиків ухилення обвинуваченого від суду, продовження злочинної діяльності та ухилення від виконання процесуальних рішень, з огляду на викладені вище обставини справи.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України і призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і 6 (шість) місяців;
-за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
-за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання в виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу - залишити тримання під вартою.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з 13.11.2021 року.
Речові докази: диски із відеозаписами слідчих дій - зберігати при матеріалах справи, штопор та вилучені змиви крові - знищити, інші речові докази - повернути за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1