Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2526/24
Провадження № 3/553/1069/2024
Іменем України
19.08.2024м. Полтава
суддя Ленінського районного суду м. Полтави Крючко Н. І., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: кв. АДРЕСА_1 , пенсіонера, інваліда ІІ групи, , згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення раніше до адміністративної відповідальності притягувався:
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України,
До Ленінського районного суду м. Полтави надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП України.
Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №318475 від 25 липня 2024 року, ОСОБА_1 25 липня 2024 року, близько 19 год 20 хв, за адресою: кв. АДРЕСА_1 , вчинив щодо доньки ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: вдарив по обличчю, хапав за волосся, ображав, висловлювався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю.
Ініціатором складення протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до якої передбачена відповідальність, зокрема за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У судове засідання правопорушник ОСОБА_1 з'явився, не заперечував факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щиро розкаявся у вчиненому та просив суд, зважаючи на похилий вік, суворо не карати.
Таким чином, суд дослідивши Протокол та матеріали додані до нього, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, виходячи з такого.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.
Згідно положень ч. ч. 2 і 3 ст. 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється в тому числі на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Факт вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення підтверджується Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №318475 від 25 липня 2024 року, ОСОБА_1 25 липня 2024 року, близько 19 год 20 хв, за адресою: кв. АДРЕСА_1 , вчинив щодо доньки ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: вдарив по обличчю, хапав за волосся, ображав, висловлювався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю.
Судом також досліджено пояснення потерпілої ОСОБА_2 , яка зазначила, що в день та час, зазначені в Протоколі, її батько - ОСОБА_1 , почав здійснювати над нею домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме: почав поводити себе агресивно, на зауваження не реагував, висловлював словесні образи та погрози, після чого почав хапати за волосся та декілька разів дав ляпасів по обличчю (а. с. 3) та показання свідка ОСОБА_3 , в яких останній пояснив, що став свідком того як його дід - ОСОБА_1 , бив потерпілу, його матір, хватав за волосся, погрожував, проявляв агресію (а. с. 4).
Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про справі. Доказів, які б спростовували наведені в Протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що в діянні ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КупАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про накладення на порушника адміністративного стягнення, суд враховує характеристику його особи, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, інвалідом ІІ групи, враховуючи матеріальний стан та ту обставину, що останній в судовому засіданні розкаявся у вчиненому, його дії не призвели до тяжких наслідків, суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн, які підлягають стягненню з правопорушника.
Керуючись ст. ст. ч. 1 ст. 184, 283, 284 КУпАП України,-
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту її винесення
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко