29 серпня 2024 року
м. Київ
справа №620/10300/23
адміністративне провадження № К/990/31994/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року
у справі № 620/10300/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 20.03.2022 по 21.03.2022; з 22.03.2022 по 27.03.2022; з 27.03.2022 по 12.04.2022 року; з 26.05.2022 по 30.05.2022; з 30.05.2022 по 08.06.2022; з 09.06.2022по 08.07.2022 ; з 18.07.2022 по 21.07.2022; з 13.02.2023 по 22.02.2023.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, за періоди 20.03.2022 по 21.03.2022; з 22.03.2022 по 27.03.2022; з 27.03.2022 по 12.04.2022; з 26.05.2022 по 30.05.2022; з 30.05.2022 по 08.06.2022; з 09.06.2022 по 08.07.2022; з 18.07.2022 по 21.07.2022; з 13.02.2023 по 22.02.2023.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року зазначений позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням ОСОБА_1 , пов'язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 20.03.2022 по 21.03.2022; з 22.03.2022 по 27.03.2022 ; з 27.03.2022 по 12.04.2022 ; з 26.05.2022 по 30.05.2022; з 30.05.2022 по 08.06.2022; з 09.06.2022 по 08.07.2022; з 18.07.2022 по 21.07.2022; з 13.02.2023 по 22.02.2023. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням ОСОБА_1 , пов'язаним із захистом Батьківщини, за періоди 20.03.2022 по 21.03.2022; з 22.03.2022 по 27.03.2022; з 27.03.2022 по 12.04.2022; з 26.05.2022 по 30.05.2022; з 30.05.2022 по 08.06.2022; з 09.06.2022 по 08.07.2022; з 18.07.2022 по 21.07.2022; з 13.02.2023 по 22.02.2023. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові відпустки учасникам бойових дій, на підставі статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період 2021-2023 роки за 42 календарних днів.
15 серпня 2024 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 620/10300/23.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини другої статті 5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовослужбовці зі званнями: бригадний генерал, коммодор, генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал, адмірал.
Таким чином, враховуючи предмет позову, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Крім того, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року вирішено здійснювати розгляд справи №620/10300/23 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що ця справа законом віднесена до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Скаржником не зазначено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.
При цьому, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/ процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/ відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі № 620/10300/23.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк