29 серпня 2024 року
м. Київ
справа №160/3389/24
адміністративне провадження №К/990/32559/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі №160/3389/24 за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» Міністерства юстиції України, щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди з 01 березня 2022 року по 02 травня 2022 року передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» Міністерства юстиції України здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди з 01 березня 2022 року по 02 травня 2022 року передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» із розрахунку 30 000 грн на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 02 листопада 2023 року у справі №160/11851/22 щодо нарахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги з підстави застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права у подібних правовідносинах без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права.
Обов'язковими умовами є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
В касаційній скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанову Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У справі №160/11851/22 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати на користь позивача додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від № 168. Суди вказали, що посилання відповідача на відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати цієї винагороди свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Натомість у даній справі судами встановлено, що відповідачем на виконання вимог Постанови № 168 та враховуючи роз'яснення начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (листи № 3.3-1386/Е від 23 травня 2022 року та № 3.3-2025/Е від 15 серпня 2022 року), начальником ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» було видано наказ № 76/ОС-22 від 26 травня 2022 року та наказ №122/ОС-22 від 17 серпня 2022 року та виплачені наступні суми: згідно наказу № 76/ОС-22 від 26 травня 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 11 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в розмірі 6 210,82 грн. Згідно наказу № 76/ОС-22 від 26 травня 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 01 квітня 2022 року по 25 квітня 2022 року в розмірі 4 000,32 грн. Згідно наказу № 122/ОС-22 від 17 серпня 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 26 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 1 833,48 грн. Згідно наказу № 122/ОС-22 від 17 серпня 2022 року нараховано та виплачено додаткову винагороду за період з 01 травня 2022 по 31 травня 2022 року в розмірі 322,64 грн.
При цьому, із касаційної скарги неможливо встановити, які саме висновки щодо застосування норми не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд її за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо наявності одного з випадків визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга має бути залишена без руху із встановленням скаржнику строку для виправлення вказаних недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої та п'ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі №160/3389/24 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді М. В. Білак
Л. О. Єресько