Головуючий суддя у першій інстанції: Кузан Р.І.
29 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/29022/23 пров. № А/857/14897/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Ніколіна В.В., Хобор Р.Б.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 380/29022/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
08.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди в розмірі передбаченому Постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з отриманим пораненням і перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я 249 днів, у розмірі 747 000 грн;
- зобов'язати здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди в порядку та розмірі передбаченому Постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022р. №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у зв'язку з отриманим пораненням і перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я 249 днів, у розмірі 747 000 грн;
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024р. позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період: 13.04.2022р.-03.05.2022р., 04.06.2022р.-15.06.2022р., 19.08.2022р.- 02.09.2022р., 06.09.2022р. - 13.09.2022р., 17.11.2022р. - 28.11.2022р., 28.11.2022р. - 08.02.2023р., 08.02.2023р. - 17.02.2023р. та 17.02.2023р. - 10.04.2023р.
При цьому, суд також зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: ворів, АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за період з з 13.04.2022 по 03.05.2022, 04.06.2022 по 15.06.2022, з 19.08.2022 по 02.09.2022, з 06.09.2022 по 13.09.2022, з 17.11.2022 по 28.11.2022, з 28.11.2022 по 08.02.2023, з 08.02.2023 по 17.02.2023 та з 17.02.2023 по 10.04.2023, з урахуванням виплачених сум.,
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.20224р. скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Із змісту довідки Військової частини НОМЕР_1 №11156 від 16.12.2022р. про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) видно, що рядовий ОСОБА_1 11.04.2022р. під час бойового зіткнення та артилерійського обстрілу противником з А152 мм, реактивних систем залпового вогню БМ-21 “ГРАД» та мінометів МІ20мм передових позицій 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Попасна, Луганської області отримав поранення: Перелом тіла ліктьової кістки, ділянка неуточнена; стан після хірургічної обробки ран правого передпліччя; МОЗ стержньовим апаратом вогнепального перелому с/3 ліктьової кістки; стан після хірургічної обробки ран спини внаслідок вогнепального уламкового скрізного поранення правого передпліччя, вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин поперекового відділі спини; сторонні тіла правої привушної ділянки та щоки; МВТ; змішана гідроцефалія, стадія субкомпенсації, цефалгічний, церебралі стичний сидроми. Акубаротравма.
Обставини отримання поранення військовослужбовцем пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини та не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час отримання поранення рядовий ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом).
Із змісту виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5352 ОСОБА_1 видно, що останній знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП “Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 13.04.2022р. до 03.05.2022р. з діагнозом: “перелом тіла ліктьової кістки, ділянка неуточнена; стан після хірургічної обробки ран правого передпліччя; МОЗ стержньовим апаратом вогнепального перелому с/3 ліктьової кістки; стан після хірургічної обробки ран спини внаслідок вогнепального уламкового скрізного поранення правого передпліччя, вогнепального уламкового сліпого поранення м'яких тканин поперекового відділі спини; сторонні тіла правої привушної ділянки та щоки; МВТ; змішана гідроцефалія, стадія субкомпенсації, цефалгічний, церебралі стичний сидроми. Акубаротравма».
У виписному (перевідному) епікризі із медичної карти стаціонарного хворого № 6975 вказано, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 04.06.2022р. - 15.06.2022р. з діагнозом: “Вогнепальне осколкове наскрізне поранення (11.04.2022р.) правого передпліччя з вогнепальним консолідуючим багатоуламковим переломом правої ліктьової кістки з кістковим дефектом; стан після первинної хірургічної обробки вогнепальних ран; МОС АЗФ правого передпліччя (11.04.2022р.)».
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №11122 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 19.08.2022р. - 02.09.2022р. з діагнозом: “Післятравматичний (11.04.22) остомієліт правої ліктьової кістки з наявністю МОС».
Крім того, у виписці (перевідному епікризі) із медичної карти стаціонарного хворого №15705 вказано, що позивач перебував у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону у період з 17.11.2022р. - 28.11.2022р.
У виписці із медичної карти амбулаторного хворого №5434 зазначено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у госпіталі Військової частини НОМЕР_4 з 28.11.2022р. - 08.02.2023р. з встановленим діагнозом - “незрощений вогнепальний перелом правої ліктьової кістки з післятравматичним остеомієлітом».
Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1739 видно, що ОСОБА_1 знаходився в Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону в період: 08.02.2023р. - 17.02.2023р.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого №914 ОСОБА_1 лікувався у госпіталі Військової частини НОМЕР_4 в періоди з 17.02.2023р. по 10.04.2023р.
16.10.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату додаткової винагороди у зв'язку отриманням поранення, а також просив виплачувати кошти за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого. До рапорту долучив копії довідок військово-лікарської комісії та виписок з медичної карти стаціонарного хворого.
У відповідь на запити позивача щодо результатів розгляду рапорту, Військова частина НОМЕР_1 листами №14622 від 13.10.2023р. та №14968 від 31.10.2023р. повідомила, що долучені до рапорту документи будуть розглянуті та у разі прийняття командиром позитивного рішення, доплата додаткової винагороди буде здійснена до кінця листопада 2023 року.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі збільшеної винагороди до 100 000 грн. за 249 днів відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, звернувся до суду з вказаним позовом.
Із змісту матеріалів справи видно, що виплата додаткової винагороди рядовому ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням з розрахунку 100 000 грн на місяць здійснювалася за такі періоди:
- за березень 2022 року у квітні 2022 року в розмірі 63225,81 грн (на картку 62277,42 грн) - 16 днів з розрахунку 100 000 грн та 15 днів з розрахунку 30 000 грн;
- за квітень 2022 року у травні 2022 року в розмірі 100 000 грн (на картку 98 500 грн);
- за травень 2022 року у червні 2022 року в розмірі 100 000 грн (на картку 98 500 грн);
- за період з 21.04.2023р. - 30.04.2023 у травні 2023 року (на картку 32833,33 грн);
- за період з 01.05.2023р. - 19.05.2023р. у червні 2023 року (на картку 60 370,97 грн).
Суб'єкт владних повноважень також вказав, що 20.03.2024р. позивачу проведено доплату додаткової винагороди у зв'язку з пораненням з розрахунку 100000 грн. на місяць в загальній сумі 256968,49 грн. В тому числі за періоди: 17.06.2022р.-30.06.2022р. (доплата 32666,67 грн.); 01.07.2022р.-14.07.2022р. (доплата 31612,90 грн); 20.07.2022р.-31.07.2022р. (доплата 27096,77грн); 01.08.2022р.-16.08.2022р. (доплата 36129,03); 03.09.2022р.-30.09.2022р. (доплата 65333,33 грн.); 01.10.2022р.-01.10.2022р. (доплата 2258,06 грн.); 07.10.2022р.-31.10.2022р. (доплата 56451,61 грн.); 01.11.2022р.-04.11.2022р. (доплата 9333,33 грн).
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.5 ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
ст.65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ
ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).
Із змісту ч.ч.2-4 ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» видно, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022р. прийняв Постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п.1 якої (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В абз.4 п.1 Постанови № 168 (в редакції до 19.07.2022р.) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Одночасно, абз.4 п. 1 Постанови № 168 (в редакції після 19.07.2022р.) згідно наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови № 168 видно, встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100 000, 00 гривень винагорода.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримав поранення важкого ступню, пов'язане із захистом Батьківщини, у зв'язку із чим перебував:
- 04.06.2022р. - 15.06.2022р., 19.08.2022р. - 02.09.2022р., 17.11.2022р. - 28.11.2022р. та 08.02.2023р. - 17.02.2023р. на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів;
- 28.11.2022р. - 08.02.2023р., 17.02.2023р. - 10.04.2023р. на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_4 (виписка перевідна №5434 та виписка з медичної картки стаціонарного хворого №914).
Крім того, колегія суддів враховує і те, що у виписках із медичної карти стаціонарного хворого зазначено про те, що позивач 11.04.2022р. поблизу н.п. Попасна Луганської області під час бойових дій отримав поранення. Згідно довідки №11156 від 16.12.2022р. поранення пов'язане з виконанням позивачем обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час отримання поранення рядовий ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом).
При вирішенні спору колегія суддів також враховує долучені апелянтом докази проведення нарахування та виплати позивачу у березні 2024 року додаткової винагороди у зв'язку з пораненням з розрахунку 100000 грн. на місяць. Однак зазначає, що наведені в довідці періоди нарахування такої допомоги, в повній мірі не збігаються з періодами перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а тому такі докази не доводять повного усунення порушених прав позивача. Із змісту долучених доказів видно, що нарахування та виплата додаткової винагороди проводилась відповідачем на підставі довідок ВЛК, що може свідчити про виплату такої додаткової винагороди за періоди відпусток позивача за рекомендаціями ВЛК, а не за період перебування на стаціонарному лікуванні.
Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції, що суб'єкт владних повноважень не в повній мірі нарахував та виплатив ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за період: 13.04.2022р. - 03.05.2022р., 04.06.2022р. - 15.06.2022р., 19.08.2022р. - 02.09.2022р., 06.09.2022р. - 13.09.2022р., 17.11.2022р. - 28.11.2022р., 28.11.2022р. - 08.02.2023р., 08.02.2023р. -17.02.2023р. та 17.02.2023р. - 10.04.2023р.
Разом з цим, при формулюванні способу захисту суд першої інстанції обґрунтовано не визначав конкретної суми додаткової винагороди, що підлягає виплаті позивачу, оскільки рішення суду носить зобов'язальний характер, а тому обчислення розміру додаткової винагороди та інших одноразових видів грошового забезпечення відноситься до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень в особі військової частини НОМЕР_1 .
ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З роз'яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб, що визначені законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі № 380/29022/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді В. В. Ніколін
Р. Б. Хобор